Рей Бредбері — Все літо в один день

Діти згадали про Марго, коли сонце зникло і почали падати перші каплі дощу.

Діти усвідомили ганебність вчинку, бо після зникнення сонця "позирали один на одного та відводили погляд, "не могли зазирнути один одному у вічі", "схилили голови і придивлялися до власних рук і ніг".

Перед появою сонця вчителька вийшла з класу, а діти схопили Марго і замкнули у комірчині, щоб вона не побачила сонце.

На мою думку, в оповіданні є більше реального. Адже не зважаючи на те, що події відбуваються на Венері, автор зобразив людські відносити, неможливість порозуміння між дітьми, булінг, заздрість. Люди перенесли свою нездатність порозумітися і на іншу планету, вони не розуміють, що найважливіше – доброта, співчуття, толерантність.

На мою думку, Марго вибачить їм, якщо вони пояснять, чому зробили це, скажуть, що просто заздрили їй, бо вона колись вже бачила сонце.

Я вважаю, що діти зробили неправильно, їх вчинок є жорстоким, хоч вони не до кінця розуміли, що робили дуже погано. І фіналі ми бачимо, що дітям стало соромно, вони відчули, що вчинили зло, тому з'являється надія, що вони попросять пробачення і помиряться.

Діти не хотіли мати з Марго нічого спільного. Вона відчувала, що не така, як інші. Ходили чутки, що батьки заберуть Марго на Землю. Тому дівчинку і ненавиділи.

Дітям з класу Марго було по дев'ять років. Марго, на відміну від решти, покинула планету всього лише п'ять років тому і прекрасно пам'ятала гаряче сонце та блакитне небо над Огайо.

Марго була кволою, з блакитними очима, світлим волоссям, схожа на бліду фотографію, яка припала пилом у старому альбомі. Голос дівчинки звучав ледь чутно. Вона не гралася з іншими дітьми, трималася осторонь. "Якщо учні всі разом співали про ігри та радісне життя, дівчинка ледь ворушила губами. Тільки тоді, коли лунали пісні про тепле літо, лився її лагідний голос, а очі блукали за спітнілим вікном".