Поезія Анни Ахматової небагатослівна, але коротка поетична деталь робить її місткою і всеосяжною. Критик Н. Недоброво писав, що сила, глибина і точність ахматовських слів така, "що коли б ми так розмовляли, то, для повної вичерпаності людських стосунків, кожному з кожним достатньо було б обмінятися двома-трьома восьмирядковими віршами — і було б царство мовчання".
У вірші "Дав мені юнь Ти сутужную..." одне слово "Ти" з великої букви — і одразу зрозуміло, що це звертання до Бога.
"Ні прутиком, ні трояндою Не буду в садах Отця" — це зізнання у малості ліричної героїні, яка не пропускає повз свою увагу найменшої смітинки і незначного слова дурня, вишукує в них зернини Всесвітнього Розуму.