Жуль Верн — П'ятнадцятирічний капітан

З думкою Діка Сенда можна погодитись. У романі чітко вказано, яких знань бракувало хлопцеві — він не вмів провадити астрономічних спостережень. На судні був гвинтовий патент-лаг, що його стрілка показувала на циферблаті точну швидкість за певний проміжок часу. Залишилось єдине джерело помилок — океанські течії. Ці помилки можна було точно визначити тільки астрономічними спостереженнями.

На мою думку, можна. Проблема рабства є однією з головних проблем роману, автор детально розповідає про зародження работоргівлі в Африці, показує нелюдське, жорстоке ставлення до рабів, жахливі умови їхнього утримання. Письменник обурюється ставленням работорговців до невільників як до товару: "Невільники — це товар. А товар — це гроші". Так у романі є розповідь про подвижницьку діяльність мандрівника Девіда Лівінгстона, який активно боровся проти рабства. Саме на Лівінгстона сподівалася місіс Уелдон, коли потрапила у пазурі Негору.

Дік Сенд вирішив після загибелі капітана і матросів стати за капітана, боцмана, матроса, адже на "Пілігримі" не залишилося жодного моряка. Я схвалюю рішення хлопця, адже хтось мусив взяти відповідальність за життя пасажирів.

Ці мандрівники і їхні наукові подорожі у Африку неабияк шкодили комерційним операціям работорговців. Адже у той час, коли в Америці работоргівля була вже заборонена, вона ще досі процвітала в Африці.

Повість — літературний прозовий твір середньої форми, довший за оповідання, але коротший за роман. Характеризується однолінійним сюжетом, а за широтою охоплення життєвих явищ і глибиною їх розкриття посідає проміжне місце між романом та оповіданням. Крім обсягу, повість різниться від оповідання розгорнутішим сюжетом, більшою кількістю другорядних персонажів, повнішою та глибшою їх характеристикою, наявністю описів. Розмежування повісті та роману менш виразне...

Коли "Пілігрим" лише наближався до "Вальдека", ніхто не помітив, що собака скажено гавкав саме тоді, коли показався Негору. Згодом, коли Дінго вже опинився на палубі "Пілігрима", він накинувся на кока і хотів прокусити йому горлянку, але Негору ударив собаку кочергою. Капітан спитав Негору, чи знає він цього пса. Той відповів, що зроду не бачив, а Дік прошепотів, що все це дуже дивно.

Роман так називається, бо Дік Сенд стає для екіпажу "Пілігрима" капітаном не тільки на морі, але й на суші. Місіс Уелдон говорить у романі до Діка: "Ти маєш бути нашим провідником на суші, як був капітаном на морі". Юнак бере на себе цей обов'язок і демонструє усі якості провідника.

На борту було два компаси. Один висів у стерновій рубці перед очима стернового, другий був укріплений на стелі в каюті капітана. Та, як на лихо, в ніч проти 13 лютого, коли Дік Сенд стояв на вахті біля стерна, компас у каюті впав і розбився. А якось, коли Том стояв замість Діка за стерном і заснув, Негору прокрався на корму і підклав під нактоуз, де був компас, якусь залізяку, під впливом якої стрілка компаса відхилилася на половину прямого кута...

Африка на той час була страшним континентом, адже там досі торгували рабами, на друзів Діка Сенда могли напасти тубільці чи дикі тварини. Дік Сенд вирішив не говорити своїм супутникам про те, що вони в Африці, щоб уникнути паніки, особливо він хвилювався через місіс Уелдон і Джека, відповідальність за життя яких взяв на себе. Про те, що вони в Африці знав також Том, і він пообіцяв Діку, що разом з іншими темношкірими допоможе йому у всьому.

Це було американське судно "Вальдек", яке зазнало корабельної аварії. Саме і нього було врятовано собаку Дінго та негрів Геркулеса, Тома,його сина Бета, Остіна, Актеона.