Діана Вінн Джонс — Мандрівний замок Хаула

Щоб Кальцифер міг жити, адже він був падаючою зіркою, а кожна така зірка приречена на смерть. У кінці твору Софі повертає серце Хаулу, а Кальцифер залишається живим завдяки вмінню Софі оживляти усе своїми словами.

Чарівник Хаул полюбляв одягати яскраві кольори та приділяв своїй зовнішності більше часу ніж різним чарівницьким справам. "Молодик у дивовижному блакитному, затканому сріблом костюмі …волосся делікатного золотистого відтінку… Хвости рукавів у нього були найдовші на цілу площу, з дорогими фестонами і зі срібними вставками". Його любов до яскравих кольорів говорить про те, що чарівник любить вражати своїм виглядом оточуючих, він впевнений у собі, іноді навіть самовпевнений...

Ззовні замок Хаула виглядав страхітливо та зловіще. "З усіх чотирьох веж Мандрівного Замку виривалося блакитне полум'я, викидаючи блакитні вогняні кулі, які вибухали високо в небі, і це було досить-таки страшно… З-за його чорних зубчастих мурів у небо били хмари чорного диму. На вигляд замок був високий, прямовисний, важкий, бридкий – і справді. У чорній стіні виднілися величезні чорні двері"...

У звичайному буденному житті Софі не любить бути у центрі уваги, боїться вийти на вулицю Маркет-Чіппінгу, не вміє розважатися, поводить себе як старенька бабуся. Хаул по дві години перебуває у ванній, надзвичайно прискіпливо ставиться до своєї зовнішності. Полюбляє підкорювати дівочі серця. Не відповідає на запитання, якщо вони йому не подобаються...

Насправді Кальцифер є падаючою зіркою, якій Хаул віддав серце, щоб вона продовжувала жити. Хоч Кальцифер є вогняним демоном, та він не робить нічого злого. А у кінці твору, маючи можливість летіти куди завгодно, він все одно лишається з Хаулом і Софі.

Фанні дуже добре ставилася до усіх дочок. Одразу після похорону пана Хаттера мачуха сказала, що грошей на навчання у школі нема. Тому Летті мала стати ученицею в кондитерській пані Цезарі на Ринковій площі, а Софі мала вивчити капелюшне ремесло і успадкувати капелюшну крамницю. Рідну дочку – Марту, Фанні відправила на науку до своєї знайомої відьми пані Ферфакс у Апер-Фолдинг.

Коли Софі з цікавості відчинила двері чорним кольором вниз, до Замку занесло на аркуші прокляття Відьми. Коли Хаул прочитав його, то ще думав, що це вірш. Чарівник відправився в Уельс і знайшов продовження вірша. Тоді він і зрозумів, що це його прокляття.

Вона це робить за проханням Хаула. Софі йде до короля і каже, що вона мама Хаула, і її "син" надзвичайно погана людина, яка завжди вміє "вислизнути", яка не збирається шукати принца Джастіна. У творі проходить ніби еволюція поглядів і ставлення Софі до Хаула. Вона спочатку вважає його звабником дівчат, чепуруном, що дбає про власну красу...

Хаул перетворився на собаку – рудого сетера. А за допомогою чарівних оксамитних плащів Софі перетворилася на рудого чолов'ягу, а Майкл – на коня.

Спочатку ми не знаємо, що Софі володіє магією. Але коли вона створює капелюшки і пророкує долі їхнім власницям, і все так і стається, то стає ясно, що у Софі є якісь вміння. Згодом ми бачимо, що Софі оживила своїми словами Опудало, хоч вона ще цього не розуміє. А остаточно вона дізнається про свої вміння, коли їй сказала про це вміння пані Пентстеммон. Також стара сказала, що сила є у ціпку Софі.