Контрольні запитання — Про теорію літератури

Інтертекстуальність — термін, введений для позначення загальних якостей текстів, які виражаються наявністю зв'язків між ними, завдяки яким тексти або їхні частини можуть різними засобами явно або приховано посилатися один на одний. Інтертекстуальність реалізується як в наукових, так і в художніх текстах.

Літературний напрям — тип духовно-практичного освоєння світу, який має змістову структуру, особливості художньої форми і є якісно новим етапом у поступальному художньому розвитку. Конкретно-історична форма розвитку художнього методу.

Це поняття, за допомогою якого дослідники визначають особливості творчого методу деяких письменників XX століття, насамперед Кафки, а також Гарсіа Маркеса. Фантастичне та реальне в їхніх творах перемішане, "сплавлене" в єдине; найнеймовірніше відбувається в буденній, тривіальній обстановці. Вторгнення фантастичного, всупереч традиції, не супроводжується яскравими ефектами, а подається як звичайна подія. Створення особливої художньої дійсності — фантастичної — є засобом пізнання та відображення, глибинного, прихованого смислу явищ реального життя.

Езопова мова (за ім'ям давньогрецького байкаря Езопа) — замаскований спосіб думок із натяками, недомовками задля уникнення будь-яких заборон.

Сугестія — означає навіювання, є важливим художнім засобом символістської поезії. Французькі символісти започаткували створення таких образів і символів, які навіювали певні настрої, асоціації та аналогії читачам. Поети не виказували своєї думки безпосередньо, нічого не з'ясовували до кінця, не робили висновків і не повчали. Вони давали змогу читачам самим домислити і завершити написане.

Психологічний роман — це роман, у якому суспільно значущі події і суспільні процеси передаються шляхом розкриття психології героїв, їхніх думок, прагнень і переживань.

Роман — один із жанрів епічної розповідної літератури; великий, складний за будовою, прозовий (рідше віршований) епічний твір, у якому широко охоплені життєві події, глибоко розкривається історія формування характерів багатьох персонажів.

Роман може бути історичним, побутовим, соціально-філософським, пригодницьким тощо.

Сентименталізм — напрям (течія) в літературі і мистецтві другої половини XVIII ст., позначений підвищеним інтересом до людського почуття, емоційного сприйняття оточуючого світу. Сентименталісти мали нове бачення особистості людини. Для них було важливим, у якій мірі людина здатна на великі, відверті й глибокі переживання. Персонажем сентименталізму була проста, незнатна людина; пейзаж набуває емоційної характеристики.

Соціально-психологічна проза — різновид прози, який художньо осмислює і досліджує існування людини в суспільстві у взаємодії з іншими індивідами та групами індивідів, об'єднаних у класи, через ретельний аналіз її емоцій, думок, поведінки, через уважний розгляд її душі.

Вітмен увів верлібр — вільний вірш без чітко визначеного ритму і метра у поезії.

Сам термін "верлібр" вперше вжив французький письменник Г. Кон у 1884 році.