Ернест Сетон-Томпсон — Снап

1. Поява маленького білого бультер'єра. (Оповідач отримує Снапа і намагається знайти з ним спільну мову. Не зважаючи на характер собаки, між ним та оповідачем виникає особлива дружба.)

2. Подорож на ферму та полювання на вовків. (Оповідач у зв'язку з роботою відправляється в подорож, опиняється на фермі братів Пенруф, бере участь у переслідуванні вовка, який залякав усіх собак.)

3. Успіх Снапа у полюванні на вовка. (Снап показав собакам, як ловити вовків...

На полюванні на вовка.

"Залишити без сніданку".

Його прислав шкільний товариш Джек.

[b]Які з цих характеристик залишаються постійними протягом твору, а які змінюються? Чи є серед цих слів і словосполучень епітети, метафори й порівняння?..

Джинджерснап. А оповідач назвав його Снапом.

Маленький білий бультер'єр: "кусав мене, усіх і все, якщо йому здавалося, що щось наближалося до нього надто швидко або надто близько, скавучав неприємно і часто"; "У собак є два види гарчання: одне гуркітливе й грудне, це ввічливе попередження або люб'язна відповідь; інше – гортанне й набагато вище за тональністю, це останнє слово перед нападом", "Англійські гончаки були надто слабкими для битви; данські доги – надто незграбними; а хорти не могли переслідувати ціль, якщо її не було видно", "Хор..

Під час погоні один із собак, якого звали Дандер, спробував схопити вовка за лапу. В цей час наблизилися собаки, оточуючи хижака. Виступити вперед наважився лише Снап. Він навіть не гавкав, а рвонувся просто до горла вовка, але промахнувся й учепився йому в ніс. Десять великих собак роздерли вовка, але заслуга у цьому належала Снапові, який показав їм, як ловити вовків. Під час цієї сутички Снапа було поранено – вовк сильно пошкодив його плече.

За назву твору взято ім'я собаки, який є головним героєм. З англійської слово "снап" означає кусати (миттєво хапати, захват і под.). Це пов'язано з особливостями бійцівської породи собак – бультер'єр. Тож назва "Снап" вказує на тему твору – те, про що розповідається.

Оповідач і Снап стали найкращими друзями. Це сталося завдяки знанням і досвіду оповідача: щоб приручити собаку, він першого дня залишив його без їжі. Оповідач знав усе про собак, завжди вірив у те, що з тваринами можна поговорити. Чоловік поділяв думку про те, що вони можуть збагнути дещо з намірів людини, навіть якщо не розуміють слів. З часом Снап перестав кусати оповідача, зміг показати свої позитивні риси. Дружбу зі Снапом оповідач цінував усе більше з плином часу і добре знав, що не продав би його ні за які гроші.