Ернест Сетон-Томпсон — Лобо – володар Курумпо
Контрольні запитання
- Доведіть, що "Лобо – володар Курумпо" – це оповідання.
"Лобо – володар Курумпо" за жанром оповідання, бо твір написаний прозою, невеликий за обсягом. Сюжет заснований на одному епізоді з життя розповідача. Твір читається немов "на одному диханні".
Переглянути відповідь на окремій сторінці → - Знайдіть у творі і прочитайте описи зовнішності Лобо, його звичок.
Зовнішність: "старий сірий вовк", "старий Лобо — справжній велетень — був надзвичайно дужим і хитрим звіром.", "відбиток лап старого ватажка сягав п'яти з половиною дюймів", "він важив сто п'ятдесят фунтів", "на боці в нього я помітив широкий рубець – слід від ікла Джуни – ватажка зграї вовкодавів Теннерея, який вона залишила, перш ніж Лобо загриз її.".
Звички: "Вони ніколи не торкалися тварини, що здохла сама або сконала в пошесть, гребуючи навіть тією, що її забив скотар...
Читати відповідь повністю → - Назвіть події у творі, які змусили вас особливо турбуватися за долю Лобо.
Такі напружені моменти настають, коли розповідач їхав за слідами Лобо, який підібрав усі приманки з отрутою (згодом виявилося, що вовк не з'їв їх); коли Лобо потрапив у чотири капкани і вже не зміг вирватися; коли вовк лежав у таборі, не пив і не їв та невідривно дивився в далину.
Переглянути відповідь на окремій сторінці → - Обґрунтуйте, чому розповідачеві не вдалося отруїти Лобо. Яку рису вовка він точно визначив після цього випадку?
Розповідачеві, хоч як ретельно він готував отруєну приманку, не вдалося здійснити свої плани, бо Лобо був надзвичайно розумним і кмітливим. Вовк зібрав усі приманки, склав на купу і обгидив їх.
Переглянути відповідь на окремій сторінці → - Поділіться емоціями, які викликала у вас кінцівка оповідання.
Кінцівка оповідання викликає сум і жаль, адже Лобо і Бланка загинули. Слова ковбоя "Нарешті ти знайшов її. Тепер ви знову разом." змушують задуматися про вірність навіть у світі диких тварин. Існує думка, що людина відрізняється від тварини тим, що наділена розумом. Але відоме прислів'я твердить: "І тварина розумна, дарма що не говорить". На прикладі Лобо ми розуміємо, що звірі можуть думати, мислити, чинити, як люди, бути благородними і поводитись, як справжні лицарі.
Переглянути відповідь на окремій сторінці → - Поясніть, чому автор назвав старого вовка "могутнім володарем, чия свавільна влада простяглася на весь край". Чи згодні ви з таким визначенням?
З визначенням автора важко не погодитись, адже Лобо боялися всі скотарі. Вовк зі своєю зграєю вбивав худобу не лише задля здобуття їжі, але просто нищив задля розваги. У цьому проявлялося його свавільство, а також його неможливо було вбити з допомогою отруєного м'яса.
Переглянути відповідь на окремій сторінці → - Поясніть, що відчував розповідач у хвилини перемоги над Бланкою. А як сприйняли цю подію ви?
Розповідач називає Бланку у ці хвилини горопашною, тобто бідолашною. Він зауважує, що "Ніколи раніше не доводилося мені бачити такої красивої вовчиці. М'яка густа шерсть Бланки була срібно-сірого відтінку.". Коли вона завила, розповідач зрозумів, що "її голос був сповнений розпачу". Тож йому було жаль вовчиці, він знав, що "то був останній поклик Бланки", він називає її приреченою, а її смерть "першим смертельним ударом" для Лобо. На мою думку, кожний читач сприймає епізод вбивства Бланки зі співчуттям, адже стає жаль цієї красивої і сильної вовчиці, яка була справжньою подругою Лобо.
Переглянути відповідь на окремій сторінці → - Про яке ставлення Лобо до інших вовків зграї свідчить епізод із капканами.
Лобо турбувався про зграю, бо сам заходився розгрібати землю навколо, капканів, доки розкопав і капкан, і ланцюг, і колоду. Навіть хитрощі розповідача, коли він розставив капкани у формі літери "Н", не дали результатів: вовк задніми ногами заходився загрібати землю, так що каміняччя і грудки летіли навкруг, аж поки механічні пружини спрацювали й заклацнулися. Інші вовки могли потрапити у капкани, але Лобо випередив їх і позбавив небезпеки.
Переглянути відповідь на окремій сторінці → - Розкажіть, що ви дізнались про Лобо та його зграю на початку оповідання. У розповіді використовуйте цитати з тексту.
На початку оповідання читач дізнається, що Лобо та його зграя тримали скотарську округу Курумпо на півночі Нью-Мексико у постійному жаху. Старий сірий вовк був могутнім ватажком "зграї сірих вовків, що спустошували долину Курумпо впродовж багатьох років". Вовки вбивали багато тварин, а в людей "викликали напад безсилої люті". Старий Лобо був надзвичайно дужим і хитрим звіром. Його зграя була невеликою: "протягом останніх років його панування у нього було лише п'ятеро підлеглих"...
Читати відповідь повністю → - Розкажіть, яким способом мисливці заманили хижака. Чому вони вирішили діяти саме так?
Зрозумівши, що Бланка справді самиця, розповідач придумав новий план. Він зловив у капкан вовчицю, задушив і використав як приманку. Лобо блукав, сподіваючись знайти Бланку, бо не хотів її кидати. Вовк знайшов місце, де сконала Бланка, а потім побіг слідами коней до ранчо, де лежала вбита вовчиця. Розповідач зібрав сто тридцять міцних сталевих вовчих пасток, поставив вздовж усіх стежок і протяг між ними труп Бланки. Потім відтяв вовчиці одну лапу і наслідив нею над кожним капканом. Вночі Лобо упіймався у чотири капкани.
Переглянути відповідь на окремій сторінці →