Микола Гоголь — Ніч перед Різдвом

У повісті виявилися традиції української народної казки з її традиційним сюжетом і героями – красуня і герой, який прагне здобути її кохання. Красуня випробовує героя, він отримує важке завдання. Герой, наділений рисами українського козака, мусить виявити розум, кмітливість, силу й наполегливість у виконанні завдання, щоб досягти свого щастя. Вакула мусить знайти черевики, які носить сама цариця, щоб подарувати Оксані і отримати її кохання.

Петербург постав перед очима Вакули осяяним, бо тоді саме була ілюмінація з якогось приводу. Місто вражало шумом, кількістю людей і величезними будинками.

Гоголь зображує придворних дами "в атласних вбраннях з довгими хвостами", а придворних "у гаптованих золотом каптанах та зі жмутками позаду". Для Вакули ці люди постали як "самий блиск", і більше він нічого не бачив. Цариця зображена як невелика на зріст, трохи огрядна жінка, яка велично усміхалася. Козаків перед нею представляв Потьомкін, який хотів, щоб запорожці належно повелися. Ті перед царицею попадали на землю й закричали в один голос: "Помилуй, мамо! помилуй!"...

У портреті красуні переважають чорні кольори: чорні очі, чорні брови, чорні коси.

Вакула, борячись за серце Оксани, був терплячим, наполегливим, безстрашним, сміливим, мужнім.

Оксана змальована в повісті красунею, хоч їй "не минуло ще й сімнадцяти років". У Диканьці вона була найкрасивішою, але й вередливою. Тому хлопці, втративши терпець, обирали собі інших дівчат. Оксана любила чепуритися, дивитися в дзеркало, милуватися собою.