Рюноске Акутагава — Павутинка

Події новели відбуваються вранці біля У раю, вранці, біля озера Лотосів, у воді якого видно пекло, де є Голкова гора та Озеро крові. Згодом події відбуваються в своєрідному порталі – Кандата піднімається по павутинці, падає в пекло. І закінчуються події в раю, коли наближається полуднева пора.

Новела – невеликий за обсягом прозовий твір, де зображена незвичайна подія, присутні несподіваний фінал, лаконізм, яскравість, напружений сюжет, чітка композиція, мінімум персонажів. "Павутинку" можна віднести до філософської новели.

Кандата учинив багато злочинів: убивав, грабував, підпалював. За все життя він зробив лише одну добру справу: не задавив павучка у лісі, хоч уже приготувався це зробити. Є і пояснення цього вчинку самим Кандатою: "Ні, він хоч і маленький, а, що не кажи, живе створіння. Шкода вбивати його даремно".

Текст новели має 3 частини, перша і третя розповідають про Будду і про рай, друга – про Кандату і про пекло. Отже, використано прийом обрамлення. У побудові твору втілена ідея торжества добра і справедливості.

Коли підвів голову і почав вдивлятися в темряву, що нависла над Озером крові, тобто, коли поглядом звернувся до високого – до неба, шукаючи там надію.

Справжню сутність людини можна побачити тоді, коли на її долю випаде випробування. Кандата виявив свою сутність, коли пожалів павутинку для інших грішників.

Вона з'єднує світи – рай і пекло, здатна витримати неймовірну вагу – Кандату і тисячі грішників.

На мою думку, варто, бо, можливо, Кандата жалів про свої вчинки, а колись він врятував життя павукові. Та згодом ми бачимо, що Кандата залишився таким же черствим і байдужим до інших людей.

Будда вирішив так випадково, він побачив Кандату. Така авторська воля – спробувати допомогти Кандаті і показати, що і для нього можливе спасіння. Будда дає шанс кожному, незалежно від того, хто скільки грішив, бо у буддизмі муки не вічні, завжди є можливість припинити страждання, коли людина покається і доведе це смиренністю.

Коли Кандата поглянув вниз і побачив інших, то закричав, щоби грішники злізли з його павутинки. Він проявив егоїзм, тобто не змінився. Він не той, кого можна врятувати. Тому павутинка обірвалася не там, де за неї чіплялися багато тисяч грішників, а там, де за неї вчепився Кандата.