***
Коли глину для мене Аллах замісив,
Не спитав, як я жити й грішити б хотів,
А грішив я у міру слабкої потуги.
Тож до раю чого Він мене не впустив? (209)
***
Нам – вино і любов, вам – кумирня і храм,
Нам судилося пекло, а гурії – вам.
В чому ж наша провина? Давно наші долі
На скрижалях накреслив Одвічний Каган. (211)
***
Рай, що колись прийде – не по мені,
Мій рай тепер: в готівці і вині.
В кредит не вірю: нащо мені слава?
Ціна її – що рохкання свині. (215)
***
Гадають найвеличніші уми:
Що сховано за майбуттям Пітьми?
Коли ж із тріском упаде завіса, –
Всі впевнимось, як помилялись ми. (216)
(всього рубаїв 181)