Поховай же небіжку свою".
12 І вклонився Авраам перед народом тієї землі,
13 та й сказав до Ефрона, так що чув був народ тієї землі: "Коли б тільки мене ти послухав! Я дам срібло за поле, візьми від мене, і я поховаю небіжку свою".
14 А Ефрон відповів Авраамові:
15 "Пане мій, послухай мене! Земля чотирьох сотень шеклів срібла, що вона між мною та тобою? А небіжку свою поховай!"
16 І послухав Авраам Ефрона. І відважив Авраам Ефронові срібло, про яке той був сказав, так що чули сини Хетові, чотири сотні шеклів срібла купецької ваги.
17 І стало поле Ефронове, що в Махпелі воно, що перед Мамре, поле й печера, що на ньому, і кожне дерево, що в полі, що по всьому кордону його навколо,
18 покупкою Авраамові в присутності синів Хетових, усіх, хто входив до брами міста його.
19 І по цьому Авраам поховав Сарру, жінку свою, в печері поля Махпели, перед Мамре, це Хеврон у Ханаані.
20 І стало поле й печера, що на ньому, Авраамові на власність для поховань від синів Хетових.
Буття 24
1 А Авраам був старий, у літа ввійшов. І Господь Авраама поблагословив був усім.
2 І сказав Авраам до свого раба, найстаршого оселі своєї, що рядив над усім його господарством: "Поклади свою руку під стегно моє,
3 і я візьму з тебе присягу перед Господом, Богом неба й Богом землі, що ти не візьмеш жінки для сина мого з дочок ханаанянина, серед якого я пробуваю.
4 А підеш до краю мого, до місця мого народження, і візьмеш жінку для сина мого, для Ісака".
5 І запитав раб у нього: "Може та жінка не бажатиме зі мною йти до цієї землі, то чи можу повернути я твого сина до краю, звідки ти вийшов?"
6 І відповів йому Авраам: "Стережися, щоб ти не повернув мого сина туди!
7 Господь, що взяв мене з оселі батька мого й з краю мого народження, і що промовляв був до мене, і що присягнув мені, кажучи: "Твоїм нащадкам я дам оцю землю", він пошле свого ангела перед обличчям твоїм, і ти візьмеш звідти жінку для сина мого!
8 А коли та жінка не бажатиме йти з тобою, то ти будеш вільний від цієї присяги своєї. Тільки сина мого ти туди не повертай".
9 І раб поклав свою руку під стегно Авраама, пана свого, і йому присягнув на цю справу.
10 І взяв той раб десять верблюдів пана свого, і взяв різного добра свого пана в руку свою, і пішов у Месопотамію до міста Нахора.
11 І поставив верблюди навколішки за містом, біля криниці, надвечір, в час, як виходять жінки воду брати,
12 та й промовив: "Господе, Боже пана мого Авраама, пошли ж мені успіх сьогодні, і вияви милість до пана мого Авраама!
13 Ось я стою над джерелом, а дочки мешканців міста виходять воду брати.
14 І станеться, що дівчина, до якої скажу: "Нахили-но глека свого, я нап'юся", а вона відповість: "Пий, і так само верблюди твої я понапуваю", її ти призначив для слуги свого, для Ісака. І з цього дізнаюся, що ти виявив милість до пана мого".
15 І поки він закінчив промовляти, аж ось виходить Ревека, що була народжена Бетуїлові, синові Мілки, жінки Нахора, Авраамового брата. А її глек на плечі в неї.
16 А дівчина та вельми вродлива з обличчя, дівиця була і чоловік не пізнав ще її. І зійшла вона до джерела, і наповнила глека свого, і вийшла.
17 І вибіг той слуга назустріч їй та й сказав: "Дай-но напитися води з твого глека!"
18 А та відповіла: "Напийся, мій пане!" І вона поквапилася зняти глека на руку свою, і напоїла його.
19 А коли закінчила поїти його, то сказала: "Також для верблюдів твоїх наберу я води, аж поки вони не нап'ються".
20 І метнулася вона, і глека свого спорожнила до пійла. І ще до криниці побігла набрати, і набрала води всім верблюдам його.
21 А чоловік той дивувався їй і мовчки намагався збагнути, чи Господь на правильний шлях спрямував його, чи ні?
22 І сталося, як перестали верблюди пити, то взяв той чоловік золоту сережку, пів шекля вага їй, і два браслети на руки її, на десять шеклів золота вага їм,
23 та й сказав: "Чия ти дочка? Скажи ж мені, чи в оселі батька твого є місце для ночівлі нам?"
24 Вона відповіла йому: "Я дочка Бетуїла, сина Мілки, що його народила вона для Нахора".
25 І додала: "Є в нас місце для ночівлі, також солома і доволі паші".
26 І той чоловік нахилився, і вклонився Богові аж до землі,
27 та й сказав: "Благословенний Господь, Бог пана мого Авраама, що не лишив без милості й вірності своєї пана мого! Господь припровадив мене до оселі братів мого пана".
28 І побігла дівчина, і розповіла в хаті своєї матері про цю пригоду.
29 А в Ревеки був брат, на ймення Лаван. І побіг Лаван до того чоловіка надвір, до джерела.
30 І як він побачив сережку та браслети на руках сестри своєї, і коли почув слова Ревеки, сестри своєї, яка розповіла, що сказав їй той чоловік, то прибув він до нього, а той ось стоїть при верблюдах біля джерела,
31 і сказав: "Увійди, благословлений Господа! Чого стоятимеш надворі? А я приготую місце для ночівлі для тебе і для верблюдів".
32 І ввійшов той чоловік до хати. А Лаван розсідлав верблюди і дав соломи, і паші для верблюдів, і води, щоб умити ноги йому й ноги людям, що були з ним.
33 І поставлено перед ним, щоб він їв. А той сказав: "Не їстиму, аж поки не розповім своєї справи". І Лаван погодився.
34 І той став розповідати: "Я слуга Авраамів.
35 Господь щедро поблагословив мого пана і він став великим. І дав він йому худобу дрібну та велику, срібло, золото, рабів, рабинь, верблюди та віслюки.
36 А Сарра, жінка пана мого, будучи старою, народила панові моєму сина. А він йому все дав, що мав.
37 І взяв з мене присягу пан мій, промовляючи: "Не візьмеш жінки для сина мого з дочок ханаанянина, що я пробуваю в його краю.
38 А підеш до оселі батька мого і до мого роду, і візьмеш жінку для сина мого".
39 І запитав я пана свого: "Може та жінка не піде зі мною?"
40 І він відповів мені: "Господь, що ходив перед обличчям моїм, пошле свого ангела з тобою, щоб ти мав успіх на твоєму шляху, і ти візьмеш жінку для сина мого з роду мого та з оселі батька мого.
41 Тоді ти збережеш присягу дану мені, як прийдеш до роду мого, а коли вони не дадуть тобі, то будеш звільнений від присяги мені".
42 І прибув я сьогодні до джерела та й сказав: "Господе, Боже пана мого Авраама, коли б ти вчинив успішним шлях мій, що ним я прямую!
43 Ось я стою над джерелом води, і коли я скажу дівчині, яка вийде води брати: "Дай но мені напитися трохи води з твого глека",
44 а вона ж відповість мені: "Пий ти і для верблюдів твоїх наберу я води", то вона та жінка, яку призначив Господь для сина пана мого.
45 І поки скінчив я промовляти в серці своєму, аж ось виходить Ревека, а її глек на плечі в неї. І зійшла вона до джерела, і й набрала води. І сказав я до неї: "Дай мені напитися!"
46 І метнулася вона, і свого глека з себе зняла, і сказала: "Пий, а я напою твої верблюди". І я напився, і верблюдів вона напоїла.
47 А я запитав її: "Чия ти дочка?" А вона відповіла: "Я дочка Бетуїла, сина Нахорового, якого народила йому Мілка". І дав я сережку до носа її, і браслети на руки її.
48 І я нахилився, і вклонився до землі Господові, і поблагословив Господа, Бога пана мого Авраама, що він провадив мене вірним шляхом, щоб узяти дочку брата пана мого для сина його.
49 А зараз, якщо ви змилуєтеся над паном моїм, то скажіть мені, коли ж ні, то теж скажіть мені, і я зверну праворуч або ліворуч".
50 І відповіли Лаван і Бетуїл: "Від Господа вийшла та річ, ми не можемо сказати тобі нічого поганого чи доброго.
51 Ось перед тобою Ревека, візьми та й іди і хай вона стане за жінку синові пана твого, як Господь казав був".
52 І коли їхні слова почув слуга Авраамів, то вклонився до землі Господові.
53 І вийняв той слуга срібний і золотий посуд, і одяг, і дав Ревеці, і дав цінні речі братові її та матері її.
54 І їли та пили він та люди, що з ним, і ночували. А коли рано встали, то він сказав: "Відпустіть мене до пана мого".
55 І сказав її брат та мати її: "Хай посидить дівчина з нами хоч днів з десять, потім підеш".
56 І сказав він до них: "Не затримуйте мене, бо Господь благословив шлях мій. Відпустіть мене і я піду до пана мого".
57 А вони відповіли: "Покличмо дівчину, і запитаймо її саму".
58 І покликали Ревеку, і запитали її, чи піде вона з цим чоловіком, і та погодилася.
59 І послали вони Ревеку, сестру свою, і няньку її, і слугу Авраамового, і людей його.
60 І вони поблагословили Ревеку й сказали до неї: "Ти наша сестра, будь матір'ю для тисячі десятків тисяч і хай нащадки твої успадкують брами твоїх ворогів".
61 І встала Ревека та служниці її, і посідали на верблюдів, і поїхала за тим чоловіком.
62 А Ісак був повернувся до криниці Лахай-Рої і сидів у краї Негев.
63 І вийшов Ісак на прогулянку в поле, як вечір наставав. Поглянув, і побачив, ось верблюди йдуть.
64 І Ревека побачила Ісака, і злізла з верблюда.
65 І запитала вона слуги: "Хто отой чоловік, що полем іде нам назустріч?" А слуга відповів: "То мій пан". І вона покривало взяла, та й накрилася.
66 І слуга розповів Ісакові про всі речі, які він вчинив.
67 І впровадив її Ісак до намету Сарри, матері своєї. І взяв він Ревеку, і за жінку йому вона стала, і він її покохав. І втішений був Ісак по смерті матері своєї.
Буття 25
1 А Авраам іще взяв жінку на ймення Кетура.
2 А вона народила йому Зімрана, Йокшана, Мадана, Мідіяна, Їшбака і Шуаха.
3 А Йокшан породив Шеву та Дедана. А від Дедана пішли ашшури, летуші й леуми.
4 А сини Мідіянові: Ефа, Ефер, Ханох, Авіда і Елдаа, усі вони сини Кетури.
5 І віддав Авраам усе, що мав, Ісакові.
6 А синам наложниць, що були в Авраама, дав Авраам подарунки і відіслав їх на схід від Ісака, сина свого, коли сам ще живий був.
7 А прожив Авраам сто сімдесят п'ять років.
8 І помер Авраам у старості добрій, старий і нажившись. І він долучився до своєї рідні.
9 І поховали його Ісак та Ізмаїл, сини його, у печері Махпелі, на полі Ефрона, сина Цохара хіттеянина, що навпроти Мамре,
10 поле, що його Авраам був купив від синів Хетових, там був похований Авраам і Сарра, жінка його.
11 По Авраамовій смерті поблагословив Бог Ісака, сина його. І осів Ісак при криниці Лахай-Рої.
12 А оце нащадки Ізмаїла, Авраамового сина, що його народила Авраамові єгиптянка Агар, невільниця Саррина.
13 І оце імена синів Ізмаїла, за їхніми іменами і за нащадками їхніми: Первісток Ізмаїлів Невайот, потім Кедар, Адбеїл, Мівсам,
14 Мішма, Дума, Масса,
15 Хадад, Тема, Єтур, Нафіш і Кедма.
16 Оце вони, сини Ізмаїлові, і їхні імена за дворами їхніми і за їхніми кочовищами, дванадцять голів для їхніх племен.
17 Ізмаїл прожив сто тридцять сім років.