І прийшла старша та й поклалася з батьком своїм. А він не знав, коли вона лягла й коли встала...
34 А другого дня старша сказала молодшій: "Ось я минулої ночі поклалася була зі своїм батьком. Напіймо його вином також ночі цієї і прийди ти, і покладися з ним, і продовжимо рід нашого батька".
35 І також тієї ночі вони напоїли вином свого батька. І встала молодша та й поклалася з ним. А він не знав, коли вона лягла й коли встала...
36 І завагітніли обидві Лотові дочки від батька свого.
37 І народила старша сина, і назвала його Моавом. Він батько моавів аж до цього дня.
38 А молодша також народила, і назвала його Бен-Аммі. Він батько синів Аммону аж до цього дня.
Буття 20
1 І вирушив звідти Авраам до краю Негев поміж Кадешем і Шуром, і оселився тимчасово в Герарі.
2 І сказав Авраам на Сарру, жінку свою: "Вона сестра моя". І послав Авімелех, цар Герару, і взяв Сарру.
3 І прийшов Бог до Авімелеха у сні нічному, і сказав до нього: "Ось ти помреш за жінку, що взяв, бо має вона чоловіка".
4 А Авімелех не мав інтимних зносин з нею, і сказав: "Господе, чи ти вб'єш також люд праведний?
5 Чи ж не він був сказав мені, що вона його сестра, а вона також сказала, що він брат її. Я те зробив у невинності серця свого й у чистоті рук своїх".
6 І промовив до нього Бог уві сні: "Я знаю, що в чистоті свого серця вчинив ти це, і я теж втримав тебе, щоб не згрішив проти мене. Тому не дав я тобі доторкнутися до неї.
7 А зараз поверни жінку цього чоловіка, бо він пророк, і буде молитися за тебе, і живи. А коли ти не повернеш, то знай, що конче помреш ти й усе, що твоє".
8 І встав Авімелех вранці, і покликав усіх рабів своїх, і сказав усі ці слова до їхніх вух. А люди ті дуже налякалися.
9 І покликав Авімелех Авраама, і промовив до нього: "Що ти зробив? І чим згрішив я проти тебе, що ти приніс на мене й на царство моє великий гріх? Так не роблять, як ти зі мною вчинив!"
10 І запитав Авімелех Авраамові: "Яка причина того, що ти вчинив так?"
11 І відповів Авраам: "Бо подумав я, що нема страху Божого в місцевості цій, тому вб'ють мене за жінку мою.
12 І втім вона справді сестра мені по батькові моєму, тільки не сестра по матері моїй.
13 І коли Бог зробив мене мандрівником з оселі батька мого, то сказав я їй, щоб виявила ласку до мене, і в кожній місцевості, куди прийдемо, називала мене братом".
14 І взяв Авімелех дрібну й велику худобу, невільників і невільниць та й дав Авраамові. І повернув йому Сарру, жінку його.
15 І сказав Авімелех: "Ось край мій перед обличчям твоїм, осядь там, де тобі до вподоби".
16 А Саррі сказав: "Ось тисячу шеклів срібла я дав братові твоєму. Оце тобі покривало на очі всім. І перед усіма ти оправдана".
17 І помолився Авраам Богові, і зцілив Бог Авімелеха, і жінку його, і невільниць його, і стали вони знову народжувати.
18 Бо справді стримав був Господь кожну утробу в оселі Авімелеховій через Сарру, Авраамову жінку.
Буття 21
1 А Господь згадав Сарру, і як сказав був, так і вчинив Господь Саррі.
2 І Сарра зачала, і народила сина Авраамові в старості його у визначений час, що про нього сказав йому Бог.
3 І дав Авраам ім'я синові своєму, що Сарра йому народила, Ісаком.
4 І обрізав Авраам Ісака, сина свого, коли мав він вісім днів, як Бог наказав був йому.
5 А Авраам був віку ста років, як вродився йому Ісак, син його.
6 І промовила Сарра: "Сміх вчинив мені Бог, кожен, хто почує, сміятиметься з мене".
7 І додала: "Хто б сказав Авраамові: "Сарра годуватиме дітей?" Але народила я сина в старості його".
8 І дитина росла, і була відлучена. І справив Авраам велику гостину в день відлучення Ісака.
9 І побачила Сарра, що глузує син єгиптянки Агари, якого вона народила Авраамові.
10 І сказала вона Авраамові: "Прожени ту невільницю та сина її, бо не буде спадкоємцем син тієї невільниці разом із сином моїм, з Ісаком".
11 Але це було не до вподоби Авраамові через сина його.
12 І сказав Господь Авраамові: "Не переймайся через хлопця та через невільницю твою. Послухай голосу Сарри, бо Ісаком буде покликаний тобі спадкоємець.
13 І також сина невільниці тієї зроблю народом, бо він твій нащадок".
14 І встав рано Авраам, і взяв хліба й бурдюка води, і дав Агарі на плече, також дитину, та й вислав її. І пішла вона, та й заблукала в пустелі Беер-Шева.
15 І скінчилася вода в бурдюці, і покинула вона дитину під одним із кущів.
16 І пішла вона, і сіла собі навпроти, на відстані пострілу з лука, щоб не бачити смерті дитини, і заплакала голосно.
17 І почув Бог голос того хлопця. І гукнув до Агари Божий ангел з неба, і сказав їй: "Що тобі, Агаро? Не бійся, бо почув Бог голос хлопця, де він там.
18 Устань, візьми хлопця на руки, бо великим народом зроблю я його".
19 І відкрив Бог очі її, і вона побачила криницю води. І пішла вона, і наповнила бурдюка водою, і напоїла хлопця.
20 І з хлопцем був Бог, і він виріс, і осівши в пустелі, став мисливцем.
21 Мешкав він у пустелі Паран, а мати його взяла йому жінку з Єгипетського краю.
22 І сталося часу того, прийшов Авімелех та Піхол, головний його війська, до Авраама і сказав: "Бог з тобою в усьому, що ти робиш!
23 А зараз присягни ж мені Богом отут, що ти не обдуриш мене і сина мого, і онука мого. І яка була ласка, що я до тебе виявив, ти зробиш зі мною та з краєм, що ти в ньому приходьком пробуваєш".
24 І сказав Авраам: "Я присягаю!"
25 І Авраам дорікав Авімелехові за криницю, що її відняли були Авімелехові раби.
26 І сказав Авімелех: "Я не знаю, хто вчинив оту річ і ти не розповів мені, хіба що сьогодні".
27 І взяв Авраам дрібну та велику худобу та й дав Авімелехові, і обидва вони уклали угоду.
28 І поставив Авраам сім овечок з дрібного товару осібно.
29 І сказав Авімелех до Авраама: "Що вони, сім овечок отих, що ти їх поставив осібно?"
30 А той відповів: "Бо з моєї руки сім овечок ти візьмеш на свідоцтво для мене, що я викопав цю криницю".
31 Тому назвав він це місце Беер-Шева, бо там поклялися вони.
32 І склали угоду вони в Беер-Шеві. І встав Авімелех та Піхол, головний його війська, і повернулися вони до Филистимського краю.
33 А Авраам посадив саджанця тамариска в Беер-Шеві і кликав там ім'я Господа, Бога вічного.
34 І Авраам пробував у Филистимській землі багато днів.
Буття 22
1 І сталося після цих випадків, що Бог випробовував Авраама. І покликав він Авраама, той відповів: Ось я!
2 І сказав Господь: "Візьми Ісака, сина свого одинака, що його полюбив ти, піди до краю Морія і принеси там його в цілопалення на одній з тих гір, що про неї скажу тобі".
3 І встав Авраам вранці, і свого віслюка осідлав, і взяв із собою двох слуг та Ісака, сина свого, і для цілопалення дров нарубав. І пішов він до місця, що про нього сказав йому Бог.
4 А третього дня Авраам звів очі свої та й побачив те місце здалека.
5 І сказав Авраам своїм слугам: "Залишайтеся тут з віслюком, а я й хлопець підемо аж туди, поклонимося і повернемося до вас".
6 І взяв Авраам дрова для цілопалення, і поклав на Ісака, сина свого, і взяв у свою руку вогонь та ножа, і пішли вони обоє.
7 І запитав Ісак у Авраама, свого батька: "Ось вогонь та дрова, а де ж ягня на цілопалення?"
8 І відповів Авраам: "Бог нагледить ягня собі на цілопалення, сину мій!" І пішли вони далі.
9 І вони прийшли до місця, що про нього сказав йому Бог. І збудував там Авраам жертовника, і дрова розклав, і зв'язав Ісака, сина свого, і поклав його на жертовника поверх дров.
10 І простяг Авраам свою руку по ножа, щоб зарізати сина свого...
11 Та сказав до нього ангел Господній з неба: "Аврааме, Аврааме!" А той відгукнувся: "Ось я!"
12 І ангел промовив: "Не простягай своєї руки на хлопця і нічого йому не роби, бо нині довідався я, що ти богобоязний і не пошкодував для мене сина, одинака свого".
13 А Авраам звів очі свої та й побачив, аж ось один баран застряг у гущавині своїми рогами між гілок. І пішов Авраам, і взяв барана, і приніс його на цілопалення замість сина свого.
14 І назвав Авраам те місце Господь-Іре, тому й сьогодні кажуть: "На горі Господь дасть".
15 А ангел Господній з неба звернувся до Авраама вдруге,
16 і сказав: "Клянуся собою, — це слово Господнє, тому, що вчинив ти цю річ і не пошкодував був сина, одинака свого,
17 то благословляючи, я поблагословлю тебе та розмножу нащадків твоїх, немов зорі на небі і немов той пісок, що на березі моря. І успадкують вони брами твоїх ворогів.
18 Через твого нащадка поблагословляться всі народи землі через те, що послухав ти мого голосу".
19 І повернувся Авраам до слуг своїх. І встали вони, і пішли разом до Беер-Шеви. І осів Авраам у Беер-Шеві.
20 І після того сказано Авраамові так: "Ось також Мілка народила синів Нахорові, братові твоєму:
21 Уца, первістка його, Буза, брата його, Кемуїла, батька Арамового,
22 Кеседа, Хазо, Пілдаша, Їдлафа і Бетуїла.
23 А Бетуїл породив Ревеку. Цих вісьмох народила Мілка Нахорові, братові Авраамовому.
24 А наложниця його, Реума, народила Теваха, Гахама, Тахаша й Мааху".
Буття 23
1 І було життя Сарриного сто двадцять сім років.
2 І померла Сарра в Кіріят-Арбі, це Хеврон у Ханаанському краї. І прибув Авраам голосити над Саррою та плакати за нею.
3 І встав Авраам від обличчя небіжки своєї та й сказав синам Хетовим:
4 "Я приходько між вами. Дайте в себе мені у власність місце для поховань, щоб я поховав свою небіжку".
5 І відповіли сини Хетові Авраамові:
6 "Послухай нас, пане мій, ти Божий князь серед нас! У найкращому місці поховай небіжку свою. Кожен з нас віддасть своє місце тобі, щоб поховати небіжку твою".
7 І встав Авраам, і вклонився народу тієї землі, синам Хетовим,
8 та й промовив до них: "Коли ви згодні, щоб я поховав тут небіжку мою, то умовте для мене Ефрона, сина Цохарового,
9 щоб він дав мені його печеру Махпелу, що в кінці його поля, за гроші повної ваги, хай мені її дасть поміж вами на власність для поховань".
10 А Ефрон пробував серед Хетових синів. І відповів хіттеянин Ефрон Авраамові, так що чули сини Хетові й усі, хто входив у браму його міста:
11 "Ні, пане мій, послухай мене! Поле віддав я тобі, і печеру, що на ньому, віддав я тобі, на очах синів народу мого я віддав її тобі.