Хай кожен чоловічої статі буде обрізаний у вас.
11 Ви обріжете верхній край на статевому органі вашому, і стане це знаком мого заповіту для вас.
12 А кожен чоловічої статі на восьмий день від народження у вас буде обрізаний в усіх ваших поколіннях, як народжений у вас, так і куплений за срібло з чужоплемінних, що він не з роду твого.
13 І хай буде обрізаний народжений в оселі твоїй та куплений за срібло твоє, і хай буде моя угода на вашому тілі угодою вічною.
14 А необрізаний чоловічої статі, що не буде в нього обрізаний край на статевому органі, то винищена буде душа та з народу свого, він не виконав умови мого заповіту!"
15 І сказав Авраамові Бог: "Ім'я Сари, жінки твоєї, буде віднині не Сара, а Сарра.
16 І поблагословлю я її, і теж з неї дам сина тобі. І вийдуть з неї народи, і царі народів будуть з неї".
17 І впав Авраам на обличчя своє, і засміявся. І подумав він у серці своєму: Чи в сторічного може народитися, і чи Сарра в дев'яносто років народить?
18 І сказав Авраам до Бога: "Хоча б Ізмаїл жив перед обличчям твоїм!"
19 Бог же сказав: "Сарра, твоя жінка, сина народить тобі, а ти назвеш його Ісаком. І я укладу з ним свою угоду, щоб була вічною вона для нащадків його по ньому.
20 А щодо Ізмаїла, я послухав тебе. Ось я поблагословлю його і дам йому багато нащадків. Він породить дванадцять князів і я зроблю його великим народом.
21 А свій заповіт я складу з Ісаком, що його Сарра народить тобі в цей час наступного року".
22 І він перестав розмовляти з ним. І Бог відійшов від Авраама.
23 І взяв Авраам Ізмаїла, сина свого, і всіх народжених в оселі його, і всіх, хто куплений за срібло його, кожного чоловічої статі з людей оселі Авраамової, і обрізав верхній край статевих органів їхніх того самого дня, як Бог наказав йому.
24 А Авраам був віку дев'яноста дев'яти років, як обрізано було верхній край статевого органу його.
25 А Ізмаїл був віку тринадцяти років, як обрізано було верхній край статевого органу його.
26 Того самого дня був обрізаний Авраам та Ізмаїл, син його.
27 І всі чоловіки оселі його, народжені й куплені за срібло з чужоплемінних, були обрізані з ним.
Буття 18
1 І з'явився до нього Господь між дубами Мамре, а він сидів при вході в намет під час денної спеки.
2 І він звів очі свої та й побачив трьох людей, що стоять біля нього. Побачив, вибіг з намету назустріч їм, вклонився до землі
3 та й промовив: "Господе, коли тільки знайшов я ласку в очах твоїх, не проходь повз свого слуги!
4 І принесуть трохи води, і ноги свої помийте, і спочиньте під деревом.
5 І хай хліба шматок принесу я, а ви підкріпіть серце ваше. Потому підете, бо на те ви йдете повз свого слугу". І сказали вони: "Зроби так, як сказав".
6 І Авраам поквапився в намет до Сарри й сказав: "Візьми хутко три міри пшеничного борошна, заміси і зроби коржі".
7 І побіг Авраам до череди, взяв молоде та добре теля і дав слузі, а той швидко його приготував.
8 І взяв масла й молока, та теля приготоване, та й поклав перед ними, а сам став біля них під деревом. І їли вони.
9 І сказали до нього: "Де Сарра, жінка твоя?" А він відповів: "Ось у наметі".
10 І сказав один з них: "Я конче повернуся до тебе за рік о цій порі. І буде син у Сарри, жінки твоєї"... А Сарра це чула при вході до намету, що був за ним.
11 Авраам же та Сарра старі були, віку похилого. У Сарри припинилися бувати місячні.
12 І засміялася Сарра в нутрі своєму, промовляючи: "Коли я зів'яла, то як станеться розкіш мені? Та й пан мій старий!"
13 І запитав Господь у Авраама: "Чого то сміялася Сарра отак: "Чи ж справді народжу, коли я зістарілася?
14 Чи для Господа є річ занадто тяжка? На означений час я повернуся до тебе, за рік, цього самого часу, Сарра ж матиме сина"".
15 А Сарра відріклася, кажучи: "Не сміялася я, бо боялася". Але він сказав: "Ні, таки сміялася ти!"
16 І повставали звідти ті люди, і поглянули на Содом, а Авраам пішов з ними, щоб їх провести.
17 А Господь сказав: "Чи я від Авраама приховаю, що маю зробити?
18 Бо ж Авраам справді стане народом великим та сильним, і в ньому поблагословляться всі народи землі!
19 Бо обрав я його, щоб він наказав синам своїм і роду своєму по собі триматися шляху Господнього, щоб жити за справедливістю та правом, а то для того, щоб Господь здійснив на Авраамові, що сказав був про нього".
20 І промовив Господь: "Через те, що поголос про Содом і Гоморру великий, і що гріх їхній став дуже тяжкий,
21 зійду ж я та й побачу, чи не вчинили вони так, як поголос про них, що доходить до мене, тоді їм загибель, а як ні, то побачу".
22 І повернулися звідти ті люди, і пішли до Содому, а Авраам усе ще стояв перед Господнім обличчям.
23 І Авраам підійшов та й промовив: "Чи винищиш також праведного з безбожним?
24 Може є п'ятдесят праведних у цьому місті, чи також винищиш і не пробачиш цій місцевості заради п'ятдесяти тих праведних, що в ньому є?
25 Не можна тобі робити так, щоб убити праведного з нечестивим, бо стане праведний як безбожний, цього ж не можна тобі! Чи ж той, хто всю землю судить, не вчинить справедливо?"
26 І сказав Господь: "Коли я в Содомі, у цьому місті, знайду п'ятдесят праведних, то вибачу цілій місцевості заради них".
27 І сказав Авраам: "Оце я наважився був промовляти до Господа свого, а я порох та попіл.
28 Може п'ятдесят тих праведних не матиме п'яти, чи ти знищиш ціле місто через п'ятьох?" І промовив Господь: "Не знищу, коли там знайду сорок п'ять!"
29 І промовив до нього він ще: "Може сорок там знайдеться?" А Господь відповів: "Не зроблю й через сорок!"
30 І сказав Авраам: "Хай не гніває це мого Господа, бо я скажу: "Може тридцять там знайдеться?"" А Господь відповів: "Не зроблю, коли й тридцять знайду там!"
31 І сказав Авраам: "Оце я наважився був промовляти до Господа мого: "Може двадцять там знайдеться?"" А Господь відповів: "Не зроблю й через двадцять!"
32 І сказав Авраам: "Хай не гніває це мого Господа, бо я скажу ще тільки цього разу: "Може хоч десять там знайдеться?"" А Господь відповів: "Не знищу й через десятьох!"
33 І пішов Господь, як скінчив розмовляти з Авраамом. А Авраам повернувся до свого місця.
Буття 19
1 І прибули обидва ангели до Содому надвечір, а Лот сидів у брамі содомській. І побачив Лот, і встав їм назустріч, і вклонився обличчям до землі,
2 та й промовив: "Ось, панове мої, зайдіть до помешкання вашого слуги, помийте ноги свої і переночуйте, а рано встанете й підете шляхом своїм". А вони відповіли: "Ні, ми ночуватимемо на вулиці".
3 Та він дуже наполягав і вони звернули зі шляху свого до помешкання його. І прийняв він їх, і напік прісного, і їли вони.
4 Ще вони не полягали, а люди того міста, люди Содому від малого аж до старого, весь народ звідусіль оточили той будинок.
5 І вони закричали до Лота: "Де ті чоловіки, що ночі цієї до тебе прийшли? Виведи їх до нас, щоб нам їх мати!"
6 І Лот вийшов до них, замкнувши за собою двері,
7 і сказав: "Брати мої, не чиніть лихого!
8 Ось у мене дві доньки, що чоловіка не знали. Я їх до вас виведу, а ви їм робіть, що вам до вподоби... Тільки чоловікам цим не робіть нічого, бо на те вони прийшли під тінь даху мого".
9 А вони закричали: "Іди собі геть!" І ще кричали: "Цей один був прийшов, щоб пожити чужинцем, а він став тут суддею! Зараз ми тобі зробимо гірше, ніж їм!" І дуже вони налягали на Лота, і підійшли, щоб висадити двері.
10 Тоді ті люди вхопили Лота і впровадили його всередину, а двері замкнули.
11 А людей, що при вході до будинку зібралися, вони вдарили сліпотою, від малого аж до великого. І ті попомучилися, шукаючи входу.
12 І сказали вони до Лота: "Ще хто в тебе тут? Зятів і синів своїх, і дочок своїх, і все, що в місті твоє, виведи з цього місця,
13 бо ми знищимо це місце, адже збільшився їхній гріх перед Господом, і Господь послав нас, щоб знищити його".
14 І вийшов Лот, і промовив до зятів своїх, що мали взяти дочок його, і сказав: Вставайте, вийдіть з цього місця, бо Господь знищить місто. Але в очах зятів він здавався жартівником.
15 А коли зійшла ранкова зірка, то ангели налягли на Лота, кажучи: "Вставай, візьми жінку свою та обох дочок своїх, що знаходяться тут, щоб тобі не загинути через гріх цього міста".
16 А що він вагався, то ті люди через Господню до нього любов схопили за руку його, і жінку його, і обох дочок його, і вивели їх, і поставили поза містом.
17 І сталося, коли один з них виводив їх поза місто, то промовив: "Рятуй свою душу, не оглядайся позад себе і не затримуйся ніде в околиці. Ховайся на гору, щоб тобі не загинути".
18 А Лот їм сказав: "Ні ж бо, Господе!
19 Ось твій слуга знайшов ласку в очах твоїх і ти збільшив свою ласку до мене, щоб зберегти при житті мою душу, але я не встигну сховатися на гору, щоб бува не спіткало мене лихо, і я не помер.
20 Ось місто це близьке, дозволь утекти туди, адже дрібниця це для тебе. Хай сховаюся я туди і буде жити душа моя".
21 І сказав він до нього: "Я зроблю, як ти прохаєш, не руйнуватиму міста, про яке ти казав.
22 Негайно сховайся туди, бо я не зможу нічого зробити, аж поки не прийдеш туди". Тому й назвав те місто Цоаром.
23 Сонце зійшло над землею, як Лот прибув до Цоару.
24 І Господь послав на Содом та Гоморру дощ із сірки й вогню, від Господа з неба.
25 І поруйнував ті міста, і всю околицю, і всіх мешканців міст, і рослинність землі.
26 А жінка його, Лотова, озирнулася позад нього і стала стовпом соляним!...
27 І встав Авраам рано-вранці, і подався до місця, де стояв був він перед обличчям Господнім.
28 І він подивився на Содом та Гоморру, і на всю поверхню землі тієї околиці. І побачив, що піднімається дим від землі, немов дим із вапнярки...
29 І як нищив Бог міста тієї околиці, то згадав Бог Авраама, і вислав Лота, коли руйнував ті міста, що сидів у них Лот.
30 І піднявся Лот з Цоару, і осів на горі, і обидві дочки його з ним, бо боявся пробувати в Цоарі. І осів у печері він та обидві дочки його.
31 І промовила старша молодшій: "Наш батько старий, а чоловіка нема в цьому краї, щоб прийшов до нас, як звичайно на всій землі.
32 Ходи, напіймо свого батька вином і покладімося з ним. І продовжимо рід нашого батька".
33 І тієї ночі вони напоїли вином свого батька.