І до Ханаанського краю вони прибули.
6 І перейшов Аврам по краю аж до місця Сихему, аж до дуба Мамре. А в цьому краї сидів ханаанянин тоді.
7 І Господь явився Аврамові й сказав: "Я дам цей край нащадкам твоїм". І він збудував там жертовника Господові, що явився йому.
8 А звідти він рушив на гору, що на схід від Бет-Елу, і намета свого поставив, на захід від Бет-Елу, а від Гаю на схід. І він збудував там Господові жертовника, і кликав Господнє ім'я.
9 І подавався Аврам усе далі на південь.
10 І стався був голод у краї. І пішов Аврам до Єгипту, щоб там перебути, бо голод у краї тяжкий настав.
11 І сталося, як він наблизився до Єгипту, то сказав був до жінки своєї Сари: "Ти жінка вродлива з обличчя.
12 Як побачать тебе єгиптяни й скажуть: "Це жінка його", то вони мене вб'ють, а тебе залишать живою.
13 Скажи ж, що ти сестра моя, щоб добре було через тебе мені, і щоб не вбили мене".
14 І як прийшов був Аврам до Єгипту, то єгиптяни побачили жінку, що дуже вродлива вона.
15 І побачили її вельможі фараонові, і хвалили її перед фараоном. І взята була та жінка до палацу фараонового.
16 І мав через це Аврам фараонову прихильність. І набув він дрібної та великої худоби, віслюків, верблюдів, рабів та рабинь.
17 І вдарив Господь фараона та оселю його страшними болячками через Сару, Аврамову жінку.
18 І покликав фараон Аврама й сказав: "Що ж то мені ти зробив? Чому не сказав, що вона твоя жінка?
19 Для чого сказав ти: "Вона моя сестра?" І я собі взяв був за жінку її. А виявилося, що вона жінка твоя, візьми її та йди геть!"
20 І фараон наказав людям про нього. І вислали його, і жінку його, і все, що в нього було.
Буття 13
1 І піднявся Аврам з Єгипту, сам, і жінка його, і все, що в нього було, і Лот разом з ним, до Негеву.
2 А Аврам був вельми багатий на худобу, на срібло та золото.
3 І пішов він в мандри свої від Негеву аж до Бет-Елу, аж до місця, де на початку намет його був поміж Бет-Елом та Гаєм,
4 до місця жертовника, що його він зробив там на початку. І Аврам там кликав Господнє ім'я.
5 Так само й у Лота, що з Аврамом ходив, дрібна та велика худоба була та намети.
6 І не вміщала їх та земля, щоб їм разом жити, бо великий був їхній маєток, і не могли вони разом бути.
7 І сталася сварка між пастухами худоби Аврамової та пастухами худоби Лотової. А тоді в тому краї сидів ханаанянин та періззеянин.
8 І промовив до Лота Аврам: "Хай сварки не буде між мною та тобою, і між пастухами моїми та пастухами твоїми, бо близька ми рідня.
9 Хіба не весь край перед обличчям твоїм? Відділися від мене! Коли ти підеш ліворуч, то я піду праворуч, а як ти підеш праворуч, то я піду ліворуч".
10 І звів Лот свої очі, і побачив усю околицю йорданську, що вся вона, перед тим, як Господь знищив Содом і Гоморру, щедро була зрошена водою, аж до Цоару, як сад Господній і як Єгипетський край!
11 І Лот обрав собі всю околицю йорданську. І рушив на схід, і вони розлучилися один від одного.
12 Аврам осів у Ханаані, а Лот осів біля рівнинних міст околиці, і кочував аж до Содому.
13 А люди содомські були дуже лихі та грішні перед Господом.
14 І промовив Господь до Аврама, коли Лот розлучився з ним: "Поглянь з цього місця на північ, на південь, на схід і на захід,
15 бо всю цю землю, яку бачиш, я її дам навіки тобі та нащадкам твоїм.
16 І розмножу я нащадків твоїх, як той порох землі, так, що коли хто порахує порох земний, то теж і нащадки твої пораховані будуть.
17 Устань, перейди по краю вдовж та вшир, бо тобі його дам!"
18 І Аврам рушив, і прибув, і осів між дубами Мамре, що в Хевроні вони. І він збудував там жертовника Господові.
Буття 14
1 І сталося за днів Амрафела, царя Шинеару, Арйоха, царя Елласару, Кедор-Лаомера, царя Еламу, і Тидала, царя Гоїму,
2 вони розпочали війну з Бераєм, царем Содому, і з Біршаєм, царем Гоморри, з Шинавом, царем Адми, і Шемевером, царем Цевоїму, і з царем Белаю, що нині Цоар.
3 Усі ці зібралися були до долини Сіддім, вона тепер море Солоне.
4 Дванадцять років служили вони Кедор-Лаомерові, а року тринадцятого повстали.
5 А року чотирнадцятого прибув Кедор-Лаомер та царі, що були з ним, і побили рефаїв у Аштерот-Карнаїмі, і зузів у Гамі, і емів у Шаве-Кір'ятаїмі,
6 і хореїв у горах Сеїру аж до Ел-Парану, що він при пустелі.
7 І повернулися вони до Ен-Мішпату, воно тепер Кадеш, і завоювали весь Амалик, а також амореїв, що сиділи у Хаццон-Тамарі.
8 І вийшов цар Содому, цар Гоморри, цар Адми, цар Цевоїму і цар Белаю, нині він Цоар, і вишикувалися з ними до бою в долині Сіддім,
9 з Кедор-Лаомером, царем Еламу, Тидалом, царем Гоїму, Амрафелом, царем Шинеару, і Арйохом, царем Елласару, чотири царі проти п'ятьох.
10 А долина Сіддім була повна смоляних ям і втекли цар Содому й цар Гоморри, та й попадали туди, а залишки повтікали на гору.
11 І взяли вони весь маєток Содому й Гоморри, і всю їхню поживу, і пішли.
12 І взяли вони Лота, сина брата Аврамового, що пробував у Содомі, і добро його та й пішли.
13 І прийшов був один поранений, та й розповів єврею Аврамові, а він жив між дубами амореянина Мамре, брата Ешколового й брата Анерового, Аврамових спільників.
14 І як почув Аврам, що небіж його взятий у неволю, то озброїв своїх вправних слуг, що народилися в оселі його, триста вісімнадцять душ, і погнався до Дану.
15 І він поділився на гурти вночі, він та раби його, і розбив їх, і гнався за ними аж до Хови, що ліворуч Дамаску.
16 І повернув він усе добро, а також Лота, небожа свого, і добро його повернув, а також жінок та людей.
17 Тоді цар Содому вийшов назустріч йому, як він повертався, розбивши Кедор-Лаомера та царів, що були з ним, до долини Шаве, вона тепер долина Царська.
18 А Мелхиседек, цар Салиму, виніс хліб та вино. А він був священик Бога Всевишнього.
19 І поблагословив він його та й промовив: "Благословенний Аврам від Бога Всевишнього, що створив небо й землю.
20 І благословенний Бог Всевишній, що віддав у руки твої ворогів твоїх. І Аврам дав йому десятину з усього".
21 І сказав цар содомський Аврамові: "Дай мені людей, а маєток візьми собі".
22 Аврам же сказав цареві содомському: "Я простягаю свою руку до Господа, Бога Всевишнього, Творця неба й землі,
23 що від нитки аж до ремінця сандалів я не візьму з того всього, що твоє, щоб ти не сказав: "Збагатив я Аврама".
24 Мені нічого не потрібно, даси тільки те, що слуги поїли, та частину людям, що зі мною ходили: Анер, Ешкол і Мамре, хай вони отримають свою частину".
Буття 15
1 По цих подіях було таке слово Господнє Аврамові у видінні: "Не бійся, Авраме, я тобі щит, нагорода твоя вельми велика".
2 А Аврам відповів: "Господе, Господе, що даси ти мені, коли я бездітний ходжу, а старший над маєтком моїм Елі-Езер з Дамаску".
3 І додав Аврам: "Ти не дав нащадка мені і нині мій слуга спадкоємець мені".
4 І ось слово Господа до нього таке: "Він не буде спадкоємцем тобі, а той, хто вийде з твого нутра, він буде спадкоємцем тобі".
5 І Господь вивів його надвір та й сказав: "Подивися на небо та полічи зорі, коли тільки спроможний ти їх полічити". І додав: "Стільки буде нащадків твоїх!"
6 І повірив Аврам Господові, а він зарахував йому те в праведність.
7 І промовив до нього: "Я Господь, що вивів тебе з Уру халдейського, щоб дати тобі землю оцю, щоб став ти власником її".
8 А Аврам запитав: "Господе, Господе, з чого я довідаюся, що буду власником її?"
9 Він же відповів йому: "Візьми трирічне теля, трирічну козу, трирічного барана, горлицю й голуба".
10 І взяв він для нього все те, і розсік його навпіл, і поклав кожну частину його одну проти другої, але птахів не розсік.
11 І зліталося хиже птаство на трупи, та Аврам відганяв його.
12 Коли ж сонце схилялося на захід, то здолав сон Аврама. І ось спав на нього жахливий морок.
13 І промовив Господь до Аврама: "Знай, що нащадки твої будуть приходьками в чужій землі. І служитимуть вони, і їх мучитимуть чотири сотні років.
14 Але народ, якому вони служитимуть, я засуджу і тоді вони вийдуть з великим маєтком.
15 А ти до своєї рідні прийдеш у мирі, у старості добрій похований будеш.
16 А покоління четверте повернеться сюди, бо досі не повний ще гріх амореїв".
17 І коли зайшло сонце і настала темрява, то з'явилася мов піч, що диміла, та смолоскип вогняний перейшов поміж тими шматками жертви.
18 І того дня уклав Господь угоду з Аврамом, промовляючи: "Нащадкам твоїм я даю оцю землю від річки Єгипту аж до річки великої, до річки Ефрату:
19 хенеянина, кенізеянина, кадмонеянина,
20 хіттеянина, періззеянина, рефаеянина,
21 амореянина, ханаанянина, гіргашеянина і евусеянина".
Буття 16
1 А Сара, Аврамова жінка, не народжувала йому. І в неї була невільниця, єгиптянка на ймення Агар.
2 І сказала Сара Аврамові: "Ось Господь не дав мені народити. Прийди ж до моєї невільниці, може від неї я матиму сина". І послухав Аврам голосу Сари.
3 І взяла Сара, Аврамова жінка, єгиптянку Агар, свою невільницю, по десяти роках перебування Аврамового в Ханаанській землі, і дала її Аврамові, чоловікові своєму, за жінку.
4 І він увійшов до Агари, і вона зачала. Як вона ж побачила, що зачала, то стала легковажити пані свою.
5 І сказала Сара Аврамові: "Моя кривда на тобі! Я дала була свою невільницю до лона твого, а як вона побачила, що зачала, то стала легковажити мене. Хай розсудить Господь між нами!"
6 І промовив Аврам до Сари: "Тож невільниця твоя в руці твоїй! Зроби їй те, що бажає душа твоя". І Сара гнобила її. І втекла Агар від обличчя її.
7 І знайшов її ангел Господній в пустелі біля джерела, на шляху до Шур,
8 і запитав: "Агаро, Сарина невільнице, звідки ти прийшла і куди йдеш? Та відповіла: Я втікаю від обличчя Сари, пані моєї".
9 А ангел Господній сказав до неї: "Повернися до пані своєї і терпи від руки її!
10 І я розмножу до незліченності нащадків твоїх".
11 І ще сказав ангел Господній до неї: "Ось ти зачала і сина народиш, і назвеш його Ізмаїлом, бо дослухався Господь до твоєї недолі.
12 А він буде як дикий віслюк між людьми, рука його на всіх, а рука всіх на нього. І житиме він при всіх своїх братах".
13 І назвала вона Господа, що розмовляв з нею: "Ти Бог бачучий!" Бо сказала вона: "Дійсно я тут бачила того, хто бачить мене?"
14 Тому джерело було назване Беер-Лахай-Рої, воно між Кадешем та Баредом.
15 І народила Агар Аврамові сина, а Аврам назвав свого сина, що народила Агар, Ізмаїлом.
16 А Аврам був віку вісімдесяти шести років, коли Агар народила була Аврамові Ізмаїла.
Буття 17
1 І був Аврам віку дев'яносто дев'яти років, коли явився Господь Аврамові та й промовив до нього: "Я Бог Всемогутній! Ходи в невинності перед обличчям моїм!
2 І я складу з тобою заповіт, і дам тобі численних нащадків".
3 І впав Аврам на обличчя своє, а Бог до нього промовив:
4 "Згідно заповіту мого, станеш ти батьком багатьох народів.
5 Віднині твоє ім'я буде не Аврам, а Авраам, бо зроблю я тебе батьком багатьох народів.
6 Я дам тобі багато нащадків і зроблю, щоб вийшли з тебе народи, і царі з тебе вийдуть.
7 І я виконаю умови свого заповіту, заповіту вічного, складеного з тобою та твоїми нащадками по тобі на їхні покоління, щоб бути Богом для тебе й для нащадків твоїх по тобі.
8 І дам я тобі та нащадкам твоїм по тобі на вічне володіння землю мандрівки твоєї, весь Ханаанський край, і я буду їм Богом".
9 І сказав Авраамові Бог: "А ти пильнуй заповіт мій, ти й нащадки твої по тобі в їхніх поколіннях.
10 Ось умова мого заповіту для вас і нащадків ваших, що його ви виконувати будете та нащадки ваші по вас.