(4.10.1997)
* * *
Із Кафедрального собору
Лине диво-дзвін.
Зустрілися вона і він,
Забули про покору.
Між ними
Іскра спалахнула.
Відблисками осяйними
Душі досягнула.
Ніжність породила
Тиху, щиру;
Лід розтопила,
Додала надії, миру.
(27.11.1997)
1998
* * *
Як віднайдуться випадково
Душі рідні, не чужі,
Все заграє веселково,
Наче в міражі.
З'явиться гармонія
У грі заплутаних думок,
Лунатиме симфонія
У голубому сяєві зірок.
(30.01.1998)
* * *
Сльози мамині бринять
Душу та серце ятрять,
Несуть страшну розпуку,
Штовхають на муку.
Лишають у душі карби –
Відблиски бездонної журби;
Невпинно спонукають іти
До високої корисної мети.
(20.03.1998)
* * *
Весняний цвіт –
Диво дивне, дивоцвіт.
Неповторні розсипи краси
З блиском краплиночок роси.
Сонця вміле фліртування,
Радісне пташине щебетання.
Шарм, який не забувається.
Хоча миттєво ця краса минається.
(26.04.1998)
* * *
Людська душа,
Наче камера Вільсона
Усе реєструє,
Навіть дрібниці.
Утворені треки –
Ключ до розгадки таємниці.
(20.06.1998)
* * *
Життєва графіка – складна
Це відчувають всі сповна...
(20.06.1998)
Життя – корида,
Люди – матадори,
Заколюють колету,
Беруть шпагу і мулету.
Сміливо ідуть у бій,
Вдаються до рішучих дій.
Ворогів вбивають наповал.
Або ж самі терплять провал.
(05.07.1998)
* * *
Минає морок невідомості,
Йдуть перетворення в свідомості,
Оживають добрі, любі феї,
Зло відсутнє в апогеї.
Смієшся ти і світ сміється,
Вервечкою надія в'ється.
Приймаєш щастя дозу,
Осяйного досягаєш апофеозу.
(08.07.1998)
* * *
Бабине літо –
Теплом все ще зігріто,
Вітром заколисане,
Золотом розписане.
Дзвоном кришталевим,
Сумом вересневим
Земля оповита –
Йде осінь гордовито.
(13.09.1998)
* * *
Дивлюся на світлину,
Думками у минуле лину.
Бачу вчительку і школу,
Мить дитинства кольорову.
(09.10.1998)
1999
* * *
Як весна вплітається
В колізії природи,
Остання втішається,
Забувши мить негоди.
Морозові тортури,
Снігові кучугури.
Мріє собі солоденько,
Весна ж легенько:
Дотиком-невидимкою,
Прозорою пушинкою,
Землею бродить,
Дива творить.
(14.02.1999)
* * *
Цівкою тонкою,
То гіркою, то п'янкою
Плине час,
Посріблюючи нас.
Міняються форми,
Усталені норми,
Погляд на рід.
Старе летить шкереберть,
Нового швидка круговерть,
Захоплює вміло,
Все, що вціліло.
(1.03.1999)
* * *
Малюнок мозаїчний,
Новий і трохи архаїчний
На шибці дощ малює,
Природа-матінка сумує.
Химерні дощові краплини –
Природоньки гіркі сльозини.
Всесвіт вперто б'є тривогу,
Надіючись, на глузду перемогу.
(11.04.1999)
* * *
Спроби наповнити змістом
Спустошену часом будівлю
Замінити вміст вмістом
Оновити діряву покрівлю.
Залишки диво-мрій,
Решточки доброти,
Палких юних надій,
Дитячої чистоти.
Заповнити безнадійно темні,
Стрілами світла пронизані
Великі пустоти душевні –
Сутність сірого буття.
(05.05.1999)
* * *
Дружно зацвіли тюльпани,
Зробили те ж саме каштани.
Високі, горді, величні,
Мрійливі, романтичні.
Нарядились у травні зрання
У весільні пишні вбрання.
Загадково листям шелестять,
Всіх чарують і п'янять.
(15.05.1999)
* * *
Рідні простори,
Прут, ліс, гори.
Зелені луки, поля,
Це все земля моя.
Вкрита квітками,
Чарівними садками,
Пташиним співом оповита,
Теплим дощиком полита.
Земля, яку пам'ятаєш,
До якої думками літаєш –
В чорну хвилину
Й радісну днину.
(24.06.1999)
* * *
В осінній палітрі
Сум стоїть перед очима.
Витає в повітрі
Ніжність невловима.
Куриться туманом
Бабине літо.
Оптичним обманом,
Сонечком усе зігріто.
Все міниться, іскриться,
Зоріє, квітне, мріє.
Хоча їм осінь сниться
Й холодочком віє.
(09.09.1999)
* * *
Сонце. Відлига.
М'якне крига.
Виспівують струмки,
Тіні витинають танки.
Сніг злітає з верховіть,
На грані двох століть:
Світ стомлений сміється,
Вервечкою надія в'ється.
(6.12.1999)
2000
* * *
Воскресіння Христового свято –
Любові, добра торжество.
Атрибутів, традицій багато,
Оновлений дух і єство.
Радість велика та світла,
Великодній передзвін кришталевий,
Усмішка народу розквітла,
Помисли чисті, мов цвіт яблуневий.
(30.04.2000)
* * *
Поезія – великі радощі життя,
Генерує болісні й веселі почуття.
Гасить справжню веремію,
Воскресає світлу заповітну мрію.
Таємнича, мов комета –
Це винагорода для поета,
Це місточок до свободи,
Дарунок Бога, матері-природи.
(29.06.2000)
* * *
Над листяною розеткою
Спалахують жовті квітки.
Конкурують з кокеткою,
Затьмарюють зірки.
Первоцвіт оце весняний,
Всіма здавна знаний.
Його знайдете на узліссях
У лісостепу й на Поліссі.
(09.07.2000)
* * *
Щастя – квітка
На канві життя –
Яскрава мітка,
Штрих буття.
(22.07.2000)
* * *
Очей блакить
Чарує щомить.
Вабить і вабить,
Поки не звабить.
Ніжну мадонну
В невідомість бездонну.
Де щастя тендітне
Яскраво квітне.
(02.10.2000)
* * *
Все сталося само собою
Легко і спонтанно:
Я залишилася з тобою
Раптово так, нежданно.
Любові чистої краплини
Засяяли у темряві душі.
Ніжності пречистої перлини
Переростають у вірші.
(7.12.2000)
2001
* * *
В природнє плетиво квіток
Вплітається любові вічної вінок.
Краса, любов – завжди єдині
Родзинки у прожитій днині.
(16.04.2001)
* * *
Чарівністю зайнялося довкілля...
Біжимо в часи дозвілля
У квітучий, дивний рай –
У парк, у поле, в гай.
Чарівністю займається й душа,
Стомлена, зневірена душа.
Квіти розквітають білі-білі,
Де були згарища, мрії перетлілі.
(16.04.2001)
* * *
Дивною чарівністю
Зайнялася душа.
Такою ніжністю
Пройнялася вона.
Струни золоті,
Як вперше у житті,
Забриніли в пустоті,
У сірому бутті.
Врочисто, бентежно
В цю чудову мить.
Любов справжня, щира
Серце ворушить.
Сліди її нетлінні,
Вагомі та сущі,
Нічим не замінні
Ліки цілющі.
(06.05.2001)
* * *
Гойдає вітер
Пелюстки свічок.
Сплітає з літер
Слів вінок –
Вдячності, шани
Для моєї Мами.
Засвідчать це каштани,
Обстріляні громами.
(13.05.2001)
* * *
Від кохання
Душа розквітає,
Шле світу вітання,
Величі набуває.
Цілющим дощем
Любов омиває
Серця. Вогнем
Чарівним огортає.
Радості хвилини,
Світло, тепло,
Усмішку дитини
Солодку муку, добро.
Красу, лад,
Гармонію, натхнення
Пестощів град,
Незбагненні одкровення.
Людині дарує
Основа основ.
Дрібниця чарує,
Як проймає любов.
Відмовитись,
Як стрілась на дорозі?
Не прийняти її?
Ніхто не в змозі...
(13.05.2001)
* * *
Із покоління в покоління
Передається вміння:
Піднятися і йти,
Коли уже несила йти.
Із покоління в покоління
Розкіш, животіння
Паралельно існують,
Серця людські хвилюють.
Із покоління в покоління
Гризе людей сумління.
Борсаються, як риби в сітці,
Не зупиняються на певній мітці.
Із покоління в покоління
Без наказу, без веління
Бережеться плетиво любові,
Його барви веселкові.
(29.03.2001)
* * *
Любов – і рух, і сила, і життя.
Любов – і радість, й щастя, й забуття.
Любов – це диво, незабутня мить.
Любов – родзинка, без якої важко жить.
(30.03.2001)
* * *
Зойком відчаю,
Благанням щастя,
Інколи недосяжним,
Як захід Сонця,
Щемить душа...
Котяться сльози
Пекучі, пекучі,
Як іскринки ватри.
Обіймає, обіймає
Темрява безмірна.
Де є також
Ясна блакить,
І сила, й віра,
Й рух і зародки
Незнаного нового.
(22.07.2001)
* * *
Коли любиш
Пишним цвітом
Квітне кохання...
(18.11.2001)
* * *
Вогненними краплинами
Непорозуміння сердечні
Падають на серце,
Наче лист в озерце.
(18.11.2001)
* * *
Закохалась...
Здавалось щастя
Квітло на деревах,
Витало в повітрі,
Відбивалось у водах озера.
Сміялось
промінням сонця.
Вигравало веселкою.
Промовляло
дзюркотінням струмка,
шелестінням листя.
Відгукувалось луною.
Пестило поцілунком
ранкової зорі.
Дихало
незвіданним прийдешнім.
(24.11.2001)
2002
* * *
Люблю цей світ!
Думка лине
Стрімко у політ!
Люблю цей світ!
Любов не гине
Вже багато літ!
Люблю цей світ!
Тепло моє долине
У множину бід!
Люблю цей світ!
Хіба хто докір кине,
Що в хаосі знаходжу цвіт!
(10.12.2002)
2003
* * *
Весна не подарує
ніжності відчуттів,
витівок вітрів.
Літечко не зачарує
Своїм ясним буянням,
пташиним вітанням.
Не вразить шурхіт
Листя під ногами.
Зима не подивує
Свіжістю і снігом.
(02.02.2003)
* * *
Коли зустрічаються він і вона,
Завжди наступає весна.
Все барвами грає,
Лихе все вмирає.
Коли зустрічаються він і вона,
Їм біда не страшна.
Вони безмірно щасливі,
Від щастя галасливі.
(01.05.2003)
* * *
Яке щастя
Хоч у сні
Погутарити з Тобою.
Заглянути
в очі осяйні;
Твоє
тепло відчути;
Слово
рідне почути.
(03.11.2003)
2004
* * *
Миттєво, мов гірлянда
Мерехтять роки.
Тьмяні, осяйні,
Веселі, сумні.
Роки втрат, потрясінь,
Злетів, падінь.
Цей феєрверк подій –
Рінгтон життя.
(14.01.2004)
* * *
Небеса відкриті для молитви –
Польоту серця до Бога.
Відкинь буденні гонитви,
Молитва – твоя допомога.
Хаос думок, почуттів
Приводить до ладу,
Сприяє прощенню гріхів,
Душі дарує відраду.
(18.01.2004)
2005
* * *
Літечка краплинки
В жовтні – золоті перлинки.
Цвіт маків і каштана
Цілковита для людей омана.
(04.10.2005)
* * *
Осінній вернісаж,
Неповторний пейзаж,
Розмаїття кольорів,
Пора дощів, вітрів.
(10.10.2005)
* * *
Сонячна доріжка –
На Пруті –
Усмішка сонця –
На воді.
Стежина до небес,
Омріяного раю,
Дивовижних чудес
Рідного краю.
(10.10.2005)
2007
* * *
У кожній миті –
Своя чарівність,
Свій дощ,
Своя тиша...
(01.01.2007)
* * *
Я – часточка природи,
Дещиця її вроди,
Дощова краплинка,
Сонячна перлинка;
Пелюсточка ромашки,
Пір'їночка пташки,
Веселий спів струмочка,
Квіточка з віночка;
Наслідок кохання,.
Щирого зізнання.
Любові джерело,
Що зло перемогло.
(12.03.2007)
* * *
Існує "так",
Існує "ні".
Між ними –
Вакуум.
(13.03.2007)
* * *
Як ми у двох –
Нічого більш не треба!
Як ми удвох –
Сягає щастя неба!
Ясніше світить сонце,
Яскравіше мерехтять зірки,
Синичка заглядає у віконце,
Світлішає душа, думки...
(19.03.2007)
2008
* * *
Кохання – мальоване диво,
Неймовірний стан душі!
Легко та грайливо
Переростає у вірші.
(5.08.2008)
2009
* * *
Спогади-перлинки
Витають в повітрі,
Наче сніжинки,
Бешкетують у вітрі.
Осявають людину
Ясними зірками.
У минуле лину –
Думками-квітками.
(5.08.2009)
2010
* * *
Душі людської самоцвіти –
Безцінні та крихкі.
Ламаються як квіти,
Красиві та п'янкі.
Лелійте самоцвіти,
Пильнуйте перлини,
Що можуть душі зігріти
Щосекунди, щохвилини.
(16.01.2010)
* * *
Ніколи обман,
Не розсіється як туман.
Не зникне безслідно,
Попрацює плідно.
Порепає душу і тіло,
Попсує нерви уміло,
Розбудить пильність,
Послабить прихильність.
(19.11.2010)
2011
* * *
Народилася заново із болю,
Зрозуміла, що живу, що не помру.
Незбагненне щось відчула:
Сум'яття, смак життя.
Скупалася в рясних сльозах,
Загартувалась у думках-вітрах.
Помолилась, подякувала Богу
Й пішла в життя-дорогу.
(19.08.2011)
2012
* * *
Радій, що живеш –
За будь-яких обставин!
Що по життю пливеш,
Вибравшись з підвалин.
(7.06.2012)
* * *
Ніжно вимовляю слово "Мама".
У ньому стільки величі й добра,
Дитинства золотого панорама,
Щедроцвіту побажань гора.
(12.09.2012)
2013
* * *
Перлинкою,
Травинкою,
Росинкою,
Дощинкою,
Градинкою,
Хмаринкою,
Сніжинкою,
Перчинкою,
Пушинкою,
Струминкою,
Краплинкою,
Родзинкою,
Веселкою –
Виграє життя...
(06.02.2013)
2015
* * *
Маленька тваринка –
Собачка-родзинка
Яскрава перлинка,
Неповторна пушинка.
Клубочок ніжності й ласки,
Віночок вірності й казки,
Дзвіночок юності й краси,
Струмочок радості й роси.
(22.03.2015)
* * *
Дорожиш годинами,
Коли війна, коли біда,
Коли, здається виходу нема.
Дорожиш хвилинами...
Все цінуєш в порівнянні,
Розумієш, як було чудово,
Дивовижно, кольорово.
Шкода, що цінуєш в порівнянні.
(21.05.2015)
2017
* * *
Метелики у животі,
Крила за спиною,
Летиш на висоті,
Сягаєш сонця за горою.
(13.07.2017)
2018
* * *
У полоні кохання
Залишаюсь без вагання.
Для душі надбання –
Справжнє кохання.
(10.08.2018)
2019
* * *
Бачити прекрасне волієш,
Від співу соловейка млієш,
Дню новому, сонцю радієш –
Душею не старієш.
(12.09.2019)
2020
* * *
Земля усміхається квітами,
Людина – коханням,
Перлами-дивоцвітами,
Щирим зізнанням.
(01.05.2020)
2021
* * *
Коли ідеш до Бога,
Світло не згасає.
Осяяна дорога,
Віра птахом ширяє.
(9.01.2021)
* * *
Трепетно і ніжно
Матусю любу обійму.
Від душі – на вушко,
Щастя їй нашепочу.
(25.10.2021)
2022
* * *
Відійшов у засвіти,
За нами споглядаєш,
Спалив усі мости,
У пам'яті блукаєш.
(02.02.2022)
* * *
Все від смутку задихалося,
Завмерло все на час.
Лихоліттю опиралося,
Щоб вітати миром нас.
(24.02.2022)
* * *
Попри грози і зливи,
Помічай щось красиве.
Попри вітру пориви –
Вір у майбутнє щасливе.
(24.03.2022)
2023
* * *
Квіткова мить,
Далі морози,
Душа щемить,
Замерзають сльози.
Земля засинає.
Тихо...