На них накинувся лев, але вдалося сховатися. Маркові вдалося подати сигнал про небезпеку з корабля. Та раптом до "Антопулоса" наблизився підводний човен. Спочатку на шлюпці п'ятеро ворогів обстежили пароплав. На них напали звірі. Пірати ледве врятувалися. Яся і Марко ховалися, їх не побачили. Диверсанти вистрелили кілька раз в Пароплав і він загорівся, почалася пожежа. А на борту були Яся і Марко.
Люда написала батькові зашифрованого Листа, але Анч "розкусив" її. Капітан лютував. Але Анч сказав, що його помічник підробить листа почерком Люди, а зранку віднесе професорові. Дочка ще пригодиться, коли випитуватимуть у професора його формули.
Комісар і капітан Трофімов дізналися, що в морі дійсно є піратський підводний човен. Також вони вже знали, що "Антопулос", грецький пароплав, що ішов з Нью-Орлеана у Лузани, був обстріляний. Команда з двадцяти восьми чоловік врятувалася. Також на пароплаві були два леви, два ягуари і бенгальський тигр.
"Буревісник" продовжував іти перемінними курсами, перетинаючи район, де сподівалися надибати "Розвідувача риби". Тим часом один радист вловив повідомлення Марка. Це повідомили Трофімову. Було викликано на бойові місця частину артилеристів, кулеметників і торпедистів. Командир "Буревісника" вважав, що ця радіограма – провокація. Вдалося визначити місце знаходження пароплава.
Щоб не викрити себе, "Буревісник" не подавав ніяких сигналів, щоб ворог його не засік. Почувся постріл, ніби з гармати. На есмінці всі були напоготові. Та на морі побачили раптом судно, що горіло. А гідрофони почули підводний човен.
Підводний човен стежив за палаючим пароплавом "Антопулосом". Пірати вирішили кинути ще один снаряд. У цей час до піратів, що стояли на палубі свого корабля, долетіло металічне бриніння з повітря, зверху. Наближався літак. Враз підводний човен зник з поверхні моря.
Есмінець "Буревісник" почув ворога і наблизився до місця пожежі. Трофімов почув гуркіт мотора літака в повітрі. Гідрофони Буревісника" втратили шум підводного човна, бо він зупинився. Літаком виявився "Розвідувач риби".
Пожежа зменшувалась. Навколо вогню розпливалися й горіли на воді уламки та різні речі, змиті з палуби. Настали знову темрява. Трофімов догадався, що підводний човен ховався між есмінцем і потопаючим пароплавом.
Раптом підводний човен випустив торпеду в "Буревісника". Її вдаалося уникнути. Та тут випустили знову торпеду спіральної дії. Трофімов дав команду підводним снарядам стріляти по торпеді. Один снаряд влучив у торпеду і врятував "Буревісника".
Підводний човен, почувши вибух, певний був, що торпеда влучила в ціль. Міноносець наближався до підводного човна, пірат почав швидко занурюватись. Капітан-лейтенант наказав пустити глибинні бомби за борт.
З корабля викидають у море снаряди, спеціально призначені проти підводних човнів. Скоро доноситься гул, розриваються бомби. Потім ще скинули глибинні бомби. Трофімов відчував певність у своєму успіхові. Не міг підводний пірат врятуватися від цієї зливи бомб.
Тут з'явився "Розвідувач риби" і сів на воду.
Льотчикам викинули трос, вони закріпили ним свою машину, а потім по довгому трапу з плавучим містком піднялись на палубу есмінця. Постукуючи дерев'янкою, Бариль зійшов на командирський місток і відрапортував про пригоди, що сталися. Трофімов запитав, де ж юнга і дівчинка. Бариль вважав, що якщо не загинули, то потрапили у полон піратів знову.
Наставав ранок, есмінець пройшов по морю. Ніде жодних слідів ні пароплава "Антопулоса", ні підводного човна ворогів не знайшли. Обидва лежали на глибині сто двадцять метрів, як це показав ехолот у штурманській рубці "Буревісника".
Есмінець повернувся до Лебединого острова. На командирському містку стояв капітан-лейтенант Трофімов, який відчував смуток і жаль.
Частина 3
Коли на підводному човні почулась стрільба і шум, Люду забрав Анч і наказав перев'язати та доглядати свого помічника, який мав страшні рвані рани (його поранили звірі на "Антопулосі"). Пораненим виявився матрос, через якого Марко передавав свого листа. Дівчина чула, що вгорі відбувалася битва. Човен був пошкоджений і поволі повз по ґрунту. До Люди долинали слова командира човна. В торпедному відділі не працював регенератор, призначений для очищення повітря. Щоб люди не викинулись на торпедах, командир звелів відключити їх від електрики. Командир прирік людей на смерть.
Підводний човен спинився, бо сіли акумулятори. Старший офіцер запропонував викинути аварійний буйок на поверхню моря, з надією, що його помітять і їх врятують, або викинутись на поверхню у водолазних масках з маленьким балоном повітря. Було тільки дві таких маски.
Старший офіцер і Анч мали викинутися. Командир був злий, бо зникли важливі документи. Він вбиває старшого офіцера і ще когось.
Анч прийшов попрощатися з помічником, сказав Люді, що Марка і Ясю з'їли краби. Анч і командир готувалися викидатися з човна.
На шхуні "Колумб" побачили шлюпку. Там були Марко Завірюха і Яся Знайда. Діти зійшли на шхуну, все розказали і заснули, бо були дуже втомлені. Хоча "Колумб" мав іти в Лузани, але тепер шкіпер вирішив зайти на Лебединий острів, щоб одвезти туди Марка і Ясю та сповістити про підводний човен і Люду. Ввечері Стах Очерет помітив ще один човен з двома людьми. Шхуна попливла до них і підібрала чоловіків. Один чоловік мав бороду, другий – голений, лише з смужкою рудої щетини під носом. Це були Анч і командир затонулого підводного човна.
Раптом обидва незнайомці сунули руки в кишені й вихопили револьвери. Пролунали два постріли. Шкіпер впав горілиць, а стерновий повалився обличчям на палубу і, падаючи, збив у море відро. В дверях рубки з'явився Марко, а за ним Яся. Нападники захопили усіх. "Колумб" мав доставити шпигунів у відкрите море.
Анч зайшов у рубку і почав там нишпорити та оглядати. Він знайшов синій пакет – документи, котрі вкрав Марко. Яся, рвучко хитнувшись назад, полетіла в воду, падаючи головою. У її слід почали стріляти. Дівчинка зникла під водою.
Анч наказав мотористові стати до машини, а Маркові до стерна, але спочатку Левко кинувся до шкіпера і схилився над ним. Стах лежав у калюжі крові. Було пробито праву сторону грудей, тому Стах міг вижити. Марко оглянув Андрія. Стерновий теж лежав непорушно, мов колода. Поранених затягнули у рубку.
Моторист пустив мотор, а Марко, ставши до стерна, повернув шхуну на південь. Заходило сонце. "Колумб" залишив місце, де так несподівано загинула Яся. В морі лишилось плавати відро догори дном, що скотилося за борт, коли падав Андрій Камбала.
Шхуна йшла на південь повним ходом. Мотористові і Маркові зв'язали ноги. Рибу викинули, щоб швидше пливти. Анч не заходив до маленької рубки, де лежали непритомні поранені. Шість-сім годин залишалося до того місця, де передбачали зустрітися з пароплавом-базою Анч і командир.
Левко попросив Анча дозволити піти до Стаха і Андрія. Анч хотів відкрити двері до рубки, але вони були зачинені. Виявилось, що Андрій там зачинився. Забратися у рубку було неможливо. Пірат-командир підійшов до дверей і закрив їх зовні.
Юнга не розумів, чому пірати не стріляють у рубку. А пірати не стріляли тому, що після завзятого обстрілу Ясі Знайди у їх револьверах залишалося лише по одному заряду.
Захоплена піратами шхуна швидко пішла на південь. На тому місці, де сталась ця подія, залишилося тільки відро. Під ним була голова Ясі. Вона не знала, де саме берег. У неї було дуже мало сил.
Шквал захопив "Колумб" зненацька. Левко, користуючись темрявою, зумів непомітно для загарбників щось пошкодити в моторі, і він став стукотіти та давати перебої. Левко збрехав, що мотор треба прочистити. Так він міг виграти декілька годин.
Анч підійшов до рубки і, припавши вухом до дверей, став прислухатися. Шпигуна хвилювала поведінка важкопораненого, що зумів міцно замкнутися.
Стислий скорочений переказ по главам, автор переказу: Світлана Перець.
Авторські права на переказ належать Укрлібу.
Левко тим часом "відремонтував" мотор так, що шхуна мала зменшити хід майже наполовину. Шхуну гойдало все дужче. Хвиля більшала й заливала палубу. Нарешті, сипнула злива.
Скориставшись тим, що рудий пірат тепер майже не поглядав на компас і не звіряв курсу, Марко поволі повернув шхуну впоперек вказаного йому курсу. З кожним поривом вітру "Колумб" все віддалявся й віддалявся від мети загарбників.
Пірат-командир узявся старанно обчислювати місцезнаходження "Колумба". Він довго з цим морочився. Виходило, що, незважаючи на всі зусилля йти повною швидкістю на південь, шквал одніс їх назад, майже до Лебединого острова. В темряві то спалахував, то згасав вогник маяка на Лебединому острові. Свій рідний маяк впізнали обидва полонені. Марко від хвилювання ледве тримав стерно. Там, на маяку, в цей час перебували найближчі йому люди.
Під час того шторму дід Махтей вийшов на берег, де знайшов Ясю. Він її приніс на маяк, і дівчинка розповіла, що шхуну захопили пірати.
На піратів чекав у відкритому морі пароплав "Кайман". Він мав підроблені документи. Старшим помічником на "Каймані" був той самий матрос з перев'язаним оком, якому Ковальчук носив листи від Анча. Тепер той матрос був без пов'язки. Пароплав був плавучою базою піратського підводного човна. Де перебуває підводний човен, чому він не відповідає на подавані йому гасла? Цим непокоївся помічник капітана "Каймана". Вирішили ще почекати.
До "Буревісника" перед ранком приплив човен, на якому був дід Махтей, який розповів про піратів. На прохання діда на "Буревісник" привезли маму Марка і Ясю. "Буревісник" залишив Соколину бухту і взяв курс на південь, щоб врятувати шхуну. З палуби есмінця спустили "Розвідувача риби". Бариль подався над морем шукати маленьку шхуну.
Стоячи на командному містку і дивлячись у бінокль, Трофімов (командир "Буревісника") думав про можливі наслідки, коли б вдалося спіймати хоч одного з тих піратів.
В цей час "Розвідувач риби" затримався, бо побачив більший корабель, ніж шхуна. То йшов пароплав "Кайман". Потім "Розвідувач риби" раптом побачив "Колумба" і навіть Марка. Остерігаючись пострілів з револьвера, Бариль не спускався нижче півтораста метрів і обмежився лише одним польотом над шхуною.