До них донісся звук віддаленого вибуху. Яся заснула, поклавши голову Маркові на коліна. Юнга подумав про життя Знайди, яка не пам'ятала ні материнської, ні батьківської ласки. Марко намагався вигадати якийсь спосіб порятунку, але придумати нічого не міг.
Потім прийшов Анч, а за ним матроси і забрали Марка і Ясю. По трапу крізь відчинений люк виходять на палубу. Анч швидко пішов і закрив над собою люк. Перед цим він сказав, якщо передумають – стукати. Хлопець і дівчинка залишилися самі. Раптом Яса постукала. Анч зрадів і вийшов, але дівчина лише хотіла розповісти, щомпідгледіла, як Анч робив цигарки і спалила їх, щоб ніхто не отруївся. Дівчинка зареготала.
Ту ж мить ілюмінатор захлопнувся. Човен шов почав поринати. Марко обняв Ясю. Човен зник під водою, увозячи з собою Люду, що спала тепер, нічого не знаючи про долю своїх супутників і не чуючи прощального вигуку. Полонені кинулися в море. Кінчалася ніч над морем, до Лебединого острова після безуспішної розвідки наближався "Буревісник". Загубившись у морі, пливла шлюпка з командою "Антопулоса", що встигла врятуватися після вибуху.
З порту Лузани виходила в море шхуна "Колумб", несучи на верху щогли чорний креп.
XVIII. Знову на розвідці
Андрій Гордійович Ананьєв з тривогою ждав повернення "Буревісника". Він не спав цілу ніч. Проте треба було працювати, і професор дав інструкції геологорозвідувальній партії продовжувати роботу на Торіанітовому горбі і одночасно договорився з рибалками про їхню допомогу, якщо до острова прибуде пароплав з вантажем з Америки. Професор пішов до Трофімова, якому прийшло повідомлення: в разі виявлення підводного човна ближче ніж за дванадцять з половиною миль від берега, негайно його потопити. Якщо підводний човен буде у відкритому морі, то вияснити, кому належить.
Допомагати "Буревіснику" мав літак "Розвідувач риби".
До Соколиного висілка на моторному судні прибули представники слідчої влади і літак "Розвідувач риби".
Бариль настоював на тому, що підводний човен бачив.
"Буревісник" і "Розвідувач риби" пішли у розвідку, але нічого не зайшли. Нових подій на Лебединому острові за цей час не сталося. Трофімов припускав, що коли сюди й підходив чужоземний підводний човен, то він уже покинув ці місця. Єдине, чого не міг збагнути командир есмінця, це з якими завданнями міг приходити човен?
Згодом "Розвідувач риби" десь пропав. Тим часом всі дізналися про аварію "Антопулоса". Потопаючий пароплав залишився за сто двадцять кілометрів від берега.
Капітан-лейтенант Трофімов попросив вислати наступного ранку загін гідролітаків для детальної розвідки моря. Того вечора "Буревісник" не повернувся до Лебединого острова. Він залишався в морі, йому на допомогу виходили ще два есмінці. Всім пароплавам у морі передано було розпорядження шукати "Розвідувача риби" та бути обережними, бо у морі могли бути плавучі міни.
XIX. У відкритому морі
Хвиля, розгойдана підводним човном, накрила потопаючих Марка і Ясю. Марко намірювався одразу йти до дна, щоб не мучитися. Йому перешкоджала Яся, міцно тримаючи за поранену руку. Яся вовтузилась, і Марко пабачив щось схоже на погано надутий м'яч, або подушку. То була гумова надувана подушка, що одночасно могла служити і рятівним приладом. Тоненькими ремінцями її можна було пристебнути до себе, і тоді вона могла скільки завгодно носити плавця по морю, навіть коли б він зомлів або помер.
Щоб було легше триматись на воді, Марко і Яся роззулися й скинули верхній одяг. Марко, правда, верхньої сорочки не скидав, боячись, щоб з-під неї не випав синій пакет. Про пакет він розказав Ясі, щоб вона, коли з ним щось станеться, знала про ті папери.
Довгочасне перебування в воді охолоджувало плавців. Марко та Яся мусили попрацювати руками й ногами, щоб зігрітися. Біля Хлопця і дівчини з'явилися дельфіни. Дельфіни не відпливали від хлопця й дівчини, бажаючи, мабуть, краще на них роздивитися.
Сонце припікало голови потопельників. Їм було тяжко. Через деякий час долинув літака звук. Але нічого не сталося, і вони далі пливли у воді.
XX. Під вогнем зенітних кулеметів
Бариль і Петимко на "Розвідувачі риби" помітили підводний човен. Він сплив на поверхню і стояв на одному місці, не подаючи ніяких ознак життя. Бариль знизився над човном. Почувся сильний удар у крило. У літак стріляли. Льотчик рвонув свою машину вгору і геть од човна. Через кілька секунд кулі влучали лише в хвіст літака, що могло б привести до великої небезпеки, коли б вони перебили штурвальні троси. На щастя льотчиків, троси зосталися цілі. Зате, очевидно, не все гаразд було з мотором. По прямій він тягнув задовільно, але висоту набирав помалу, а вище шестисот метрів іти відмовлявся.
Гідроплан намірявся сісти на воду, але підводний човен ішов за ним. Тому Бариль і Петмко відлетіли у відкрите море.
Тепер залишалося після ремонту мотора, не підіймаючись у повітря, йти по морю, перетворивши літак на моторний човен, і тільки в крайньому випадку рискувати поплавцем, який був пошкоджений. Та тут нова проблема – витікав бензин. На залишках пального гідроплан ще трохи поплив.
Петимко, вилізши на крило літака, став оглядати море навколо. Він озброївся біноклем і пильно вдивлявся в пустельний обрій, сподіваючись побачити якийсь пароплав, але замість пароплава на віддалі кількох сот метрів помітив дивний плавучий предмет, що нагадував ніби людину, але здавалося більшим, ніж людина. Уважніше придивившись, зрозумів, що то плавають два чи три трупи.
Бариль наказав надути кліпербот і гнати в розвідку. Петимко врятував Ясю і Марка. Петимкові довелося влаштувати врятованих на крилах літака. Пілот завзято допомагав, наскільки це дозволяла йому дерев'янка.
Обрій залишався пустельним. Петимко, підрахувавши свої виміри, показав Барилю на карті місце їхнього перебування. Обоє прийшли до невтішного висновку, що "Розвідувач риби" був далеченько від лінії, якою курсують пароплави між Лузанами та сусідніми портами.
Марко розповів про пригоди на підводному човні, а після того сказав про свій синій конверт. Тепер разом спробували його відкрити. Виявилось, пакет був з непромокального паперу. Прочитати документи ніхто не міг,бо був зашифрований іноземною мовою.
XXI. Паруси на літаку
Вітер відносив "Розвідника риби" ближче до берегів.
Петимко запропонував зробити паруси з парашутів, які були на гідроплані. Швидко розпустили парашути і натягли їх між тросами, що йшли од крил, а крім того, пристосували щоглу, зв'язавши для цього весла від кліпербота. Марко, що звик мати діло з парусами, виявив неабияку вправність. Ясю посадили в кабіну спостерігача, а Петимко й Марко вмостилися верхи на фюзеляжі.
Згодом гідроплан підійшов до напівзатопленого пароплава. Жодних ознак життя на ньому не помічалося.
Петимко і Марко на кліперботі попливли оглянути пароплав. Поспішали, щоб встигнути повернутись назад до темряви. Штурман сказав, що пароплав не скоро затоне. Кліпербот заплив на самий пароплав і спинився біля трапа, що вів з затопленої корми на шлюпдек. Обережно, щоб не замочити ноги, Петимко ступив на східці трапа і прип'яв гумовий човник до поруччя. За ним виліз Марко.
Визначили, що це іноземний пароплав. Марко і Петимко побачили кілька залізних бочок, у них був бензин. Бочки були тяжкі. Юнга запропонував Петимкові поїхати одному до літака, забрати командира. Утрьох вони візьмуть бочку.
Петимкові чомусь не хотілося залишати хлопця самого на цьому недосить певному пароплаві, але, зваживши на обставини, він погодився. Марко поліз назад на шлюпдек, а штурман на кліперботі одійшов від пароплава.
Юнга довго сидів на пароплаві і раптом десь зовсім близько почулося чи то ричання, чи нявкання. Дедалі воно голоснішало. І, наче у відповідь, у темряві, на затопленому пароплаві, заричав якийсь звір. Незабаром до нього приєднався другий.
XXII. Дивний пароплав
Петимко підплив до літака і розповів про бензин.
Бариль радів, бо лівий бак був цілим, можна було злетіти. Проінструктувавши Ясю, як їй поводитись під час різних несподіванок, Бариль пересів у кліпербот. Була ніч. До Бариля і Петимка долинув стогін і глухе ревіння. Ці звуки неслися від пароплава. Коли біли вже біля пароплава, якийсь великий звір десь нявчав на пароплаві. Марко сказав, що тут, мабуть, звіринець везли, і не всі звірі потонули. Оглядаючи палубу, знайшли кілька порожніх дерев'яних бочок з-під пива. Насосом від кліпербота можна було накачати бензину в бочку. Бариль вернувся шукати літак, бо була ніч, літака ніде не було видно. Штурман і Марко качали бензин. Вони догадалися, що потоплений пароплав – "Антопулос", у який стріляли з підводного човна. Залишалося незрозумілим лише, звідкіля там взялися звірі, куди й для кого віз їх пароплав.
На морі знову засвітились бортові вогники "Розвідувача риби". Яся приплила до Петимка і Марка, сказала, щоб Петимко віз бензин, а вона з Марком залишиться на пароплаві і чекатимуть, поки підійде літак.
XXIII. Хижаки
Штурман Петимко на кліперботі поплив до літака.
Хлопець і дівчинка, залишившись на пароплаві самі, насамперед пішли на капітанський місток, щоб звідти з допомогою ліхтаря дати знати Барилю, що Петимко відплив з бензином. Пілот умовився з дівчинкою, щоб у цьому випадку кілька разів закрити лівобортний ліхтар. Зійшовши на капітанський місток, юнга зараз же поліз до ліхтаря і кілька раз підряд закривав його руками. Незабаром побачили й відповідь; стільки ж раз на літаку погасав і засвічувався вогонь, це означало: "все гаразд, жду бензину".
Посидівши на планширі, вирішили оглянути штурманську рубку та каюту капітана. З допомогою сірників сподівалися знайти ліхтар, гасову лампу або свічку. Юнга запевняв дівчинку, що в капітана обов'язково мусить знайтися електричний ліхтарик, якщо він не взяв його під час втечі відціля. І вони почали шукати. Треба сказати, вони тепер зовсім не боялися, що пароплав швидко потоне. За кілька годин перебування там Марко не помітив найменших ознак дальшого занурювання судна. Юнга навіть сказав Ясі, що цей пароплав, можливо, удасться прибуксирувати в бухту Лебединого острова і там вивантажити потрібні професорові Ананьєву машини.
В штурманській рубці нічого не знайшли.
Марко і Яся зайшли в каюту капітана.