Був надзвичайно ввічливий. Іноді він говорив Люді компліменти, іноді зривав для неї квітку. Вони стали дуже добрими знайомими.
XIII. Подарунок
Увечері того самого дня Анч проявив фотоплівку, а зранку друкував фотографії. Анч відправив Ковальчука купити найкращу байдарку, не шкодуючи грошей, і негайно приставити йому. Знайда пішла по воду.
Залишившись один у кімнаті, фотограф робив цигарки. Потім відкрив патрон із написом "металогідрохінон" і дуже обережно висипав на папірець трошки рудого порошку. Перед цим він засунув у свої ніздрі по клаптику вати, уникав дихати на порошок і губи весь час тримав міцно стиснутими. Він змішував отруту з тютюном. На отруєних цигарках зробив олівцем ледве помітні позначки. Від отрути через двадцять п'ять хвилин виникав гострий біль, синіють губи, нігті, рухи ніг та рук робляться безконтрольними. За десять хвилин настає параліч, за три-чотири години – смерть.
Коли Знайда прийшла, Анч наказав злити йому води на руки, а папірець з отрути викинув через огорожу. На пропозицію Анча сфотографувати дівчинку, вона відмовилась. У дівчинки було багато роботи. Вона випустила підсвинків. Один, чорний, наблизився до викинутого фотографом папірця, ткнув його рилом, потер кілька разів, довго нюхав, врешті покинув і почав скубти траву. Дівчинка обійшла тварин і пішла в город.
Вздовж берега повільно йшов під парусами "Колумб". На палубі стояли Люда, Левко і Марко. Коли шхуна причалила, ці троє прийшли до Знайди.
Розбій почав гавкати, і Знайда зачинила його у маленькому хлівці. Гості помітили, що дівчинка чимось збентежена. Левко звернувся до Знайди "Ясочко" (так колись її кликала дружина Ковальчука). Сьогодні було рівно вісім років, як Знайда з'явилась на Лебединому острові. Знайда показала чорного підсвинка, який помирав. Левко сказав, що це чума.
. В цей час з хати вийшов Анч. Він чув гавкання Розбоя. Анч помітив папірця і сказав, що це точно чума.
Левко подарував Знайді плаття, білизну і плащ, Люда – сандалі, а Марко – простенький солом'яний капелюшок з блакитною стрічкою.
Знайда, очманівши, дивилась на все це. Анч теж нічого не розумів.
Анч почав показувати фотографії, в той час, як Люда перевдягала Знайду. З'явилася Знайда – зовсім нормальна дівчинка у платті. Анч, здається, був найбільше вражений. Якась тінь тривоги майнула по його обличчю, коли він глянув на дівчинку. Він подумав, що дівчинка не дефективна.
XIV. Купання в морі
Люда хвалиться фотографові, що сьогодні на "Колумбі" виходить в море. Анч їй подобався. Він розумівся на багатьох речах, а особливо на спорті, якому вона приділяла багато уваги. Марко відчував до нього огиду.
Анч, познайомившись із шкіпером Стахом, попрохав взяти його іншим разом у море. Стах погодився.
"Колумб" ішов на південь. За тридцять кілометрів тяглася невеличка обмілина, де останні дні рибалки з Лебединого острова брали багато скумбрії. Шхуна йшла туди під мотором. Марко показував Люді все, що він робив на шхуні. Нарешті, з однієї скрині він вийняв радіоприймач і пояснив дівчині, що минулого року у нього з'явилося бажання зробитись радистом.
Люді дозволили навіть стати до стерна. А коли шхуна підійшла до рибалок і на ній побачили нового стернового, то привітали його вигуками. Після того, як нагрузили рибу, шкіпер дозволив покупатися.
Левко й Люда перші шубовснули у воду. Марко кинув монету у воду, пірнув і знайшов її на дні. Потім Марко довго не з'являвся з води. Люда хвилювалася. За хвилину все вияснилося. Біля шхуни з води спливло догори дном відро. Ось воно перевернулося, і з-під нього показалася Маркова голова. Левко пояснив Люді цей фокус. Марко, пірнувши, проплив під водою до корми, куди раніш скинув відро. Набравши ще раз повітря, він пірнув з відром на голові. Це вимагає великої спритності, бо відро, наповнене повітрям, рветься нагору. Люда зацікавилася цими фокусами.
XV. Цигарки з трифенілометрином
Анч застав професора Ананьєва дома і поклав на стіл перед професором кілька фотографій, які були дуже вдалими. Анч витяг портсигар, взяв з половинки, де лежали три цигарки, крайню, уважно подивився на неї, чи немає на мундштуку позначки олівцем, і закрив портсигар. Але в ту ж мить ніби надумався, знову відкрив портсигар і простяг професорові, запропонувавши закурити. Професор згодився і закурив.
Анч глянув на годинник. Минуло десять хвилин, як недогарок професора вилетів за вікно. Нічого не ставалося.
Професорові хотілось побалакати. Він розповів Анчу про свої дитячі роки, проведені на цьому острові. Коли йому було років дванадцять, його забрав до себе далекий родич-моряк і віддав до школи. Вчився хлопець дуже добре. Вдалося здобути вищу освіту.
Минуло двадцять п'ять хвилин, але жодних ознак дії трифенілометрину не помічав. Анч відкрив портсигар і подумав, що отруєну цигарку скурив сам. Професор несподівано мусив спинитись. Його слухач раптом зірвався на ноги, кинувся до дверей, залишив їх відчиненими і вихором помчав по висілку до хати Якова Ковальчука.
XVI. Повернення Ковальчука
Вибігши за виселок, Анч зупинився. Глянув на годинник і пішов повільніше. Врешті він отямився. Минула майже година, і за цей час трифенілометрин уже вплинув би, коли б він справді викурив отруєну цигарку. Ковальчука Анч застав дома. Інспектор повернувся з Зеленого Каменя і лаяв Знайду за підсвинка.
Ковальчук уже роздобув човник і сховав його в протоці, в очеретах. А вночі перенесуть на морське узбережжя. Ковальчук привіз новину, якої фотограф уже ждав: прийшов іноземний пароплав у Лузани. Тепер Анч мав пришвидшити всі події.
Ковальчук розповів, що наступного вихідного дня в Соколиному відбудеться рибальське свято, в цей час підсумовують вилов за першу половину сезону, перевіряють наслідки змагання між бригадами, влаштовують колективний обід, танці, грає музика. Тому, коли щось треба зробити, то це була б найкраща нагода.
Анч дає завдання: купити у місті портфель, такий, як у професора Ананьєва, а також передати листи Анча іноземному моряку з пов'язкою через око.
Після цієї розмови Анч почав розшукувати виготовлену ранком цигарку. Її не було ніде. Анч відчув неспокій. Таємним невидимим чорнилом почав щось писати у газеті.
Пізно вночі Ковальчук і Анч перенесли через острів легеньку байдарку і сховали її в кущах лози над берегом.
XVII. Їдальня "Кавказ"
В Лузани Ковальчук поїхав на "Колумбі". Як завжди, шхуна навантажилася рибою на кінець дня, і майже цілу ніч довелося пробути в морі. Інспектор змушений був подякувати колумбівцям за увагу до Знайди і вислухати зауваження на свою адресу щодо виховання Знайди.
В Лузанах Ковальчук знайшов їдальню "Кавказ", з дверей їдальні вийшов іноземний моряк з перев'язаним оком. Обмін кореспонденцією довелося відкласти до обіду. Ковальчук купує портфель і тут зустрічає Марка, який ходить магазинами. Ковальчук залишив Марка в крамниці і швидко вийшов.
У їдальні вже сидів моряк, Ковальчук сів за один зі столиків і поклав газету з листами, які мав передати морякові. Але тут прийшли Левко, Марко і Андрій. Левко виграв на облігацію двадцять п'ять карбованців і вирішив пожертвувати витратити на шашлики. Андрій тим часом, помітивши на столі газету, заявив, що непогано б у неї загорнути ковбасу, яку він приніс із собою. Ковальчук обурився, відповів, що він газети ще не читав. Марко глянув на газету і сказав, що то не біда, бо вона за минулу шестиденку. Проте Ковальчук потягнув її до себе і стверджував, що саме цієї не читав, а тому не може віддати.
Чужоземець встав з-за столика, підійшов до них і попросив глянути газети. Сів і довго читав.
Колумбівцям подали шашлики, вони перестали звертати увагу на сусідів, а в тому числі й на чужоземця. Та він нагадав їм про себе – підійшовши до Ковальчука, віддав газету і чемно подякував.
Іноземець вийшов з їдальні, коли Марко, проковтнувши останній шматочок шашлику, знову глянув на газету і заявив, що моряк повернув не той номер, який брав.
Ця газета була на два дні свіжіша. Інспектор сховав газету в кишеню. Він повертався на "Колумб" неохоче, але це було єдине судно, яке негайно відходило на Лебединий острів. "Колумб" пройшов повз іноземний пароплав з написом "Кайман". На нижньому капітанському містку стояла людина. Маркові здалося, що то і був той, хто в їдальні обміняв газету. Але пов'язки на оці в нього не було.
Ковальчук був стривожений. В глибині душі пін проклинав Анча та іноземця, а найбільше Марка й Левка, що всім цікавились і скрізь сунули свого носа.
Дома інспектор розповів про все докладно Анчу. Той хмурився і лаявся крізь зуби. Потім узяв газету, заперся в кімнаті і почав проявляти зашифрованого листа. Анч планував скоріше знищити Ананьєва, а Ковальчукові сказав передати на іноземний пароплав ще одного листа.
XVIII. Свято на острові
В бухту входив військовий корабель "Невтомний буревісник". Корабель вітав населення Лебединого острова з рибальським святом гарматними пострілами. З "Буревісника" спускали шлюпки. У першій на берег з'їхав командир, другу зайняв оркестр.
Командування посилало "Буревісник" на свято на Лебединому острові тому, що Соколиний виселок шефствував над "Буревісником", хоч насправді було навпаки.
Стояла ясна сонячна погода. Всі рибальські хати прикрасилися, біліли помазані крейдою стіни; подвір'я прибрані чисто й охайно. Свято почалося мітингом, потім пішли до столів, де ждав смачний обід.
Найбільше потрапляв на очі Анч. Він вештався в натовпі і навколо, клацаючи фотоапаратом. Нарешті скінчив і сів за столом, ближче до професора та командира есмінця. Він жартував із своїми сусідами, але в той же час пильно прислухався до розмов.
Прийшов Марко, сів напроти Люди. Був він чогось стриманий і насторожений.
Анч довідався, що після обіду почнуться танці, а пізніше, по заході сонця, поїдуть кататися на човнах та на "Колумбі" в море. Коли ж повіє вітерець, то вийдуть усі шаланди.
По обіді Марко зник так само непомітно, як і з'явився. Люда розсердилась на нього, але почалися танці, Анч запросив її на вальс, і вона забула про Марка. Анч сказав Люді, що йде по касети, і залишив танці. Додому він пішов через виселок, несучи портфель, який привіз йому Ковальчук.
Люда знайшла Марка, який каже, що йому не подобається фотограф і Ковальчук.