Незабаром німецькі дирижаблі здивували ворогів: у дирижаблі влучали снаряди, але повітряні кораблі не вибухали, а спокійно летіли далі. Чому так? Тому, що їх оболонки наповнювали вже не воднем, а гелієм, добутим з монацитових пісків. А гелій – не займається). Ну, а тепер хіміки виявили, що гелій має значення у військовій справі не лише для заповнення дирижаблів. Начальник розповідає, що зараз вони виробляють підводні човни з новими двигунами, які працюють вибухами гримучого газу. Ці двигуни дають змогу набагато зменшити вагу підводних човнів та збільшити швидкість їх ходу й час перебування під водою. Та ніхто не знає, що для спалювання в них гримучого газу потрібний гелій. Техніка цієї справи – таємниця.
Гелій мають лише Сполучені Штати і за кордон його майже не продають. Тому агент №22 має не допустити, щоб в Росії видобували гелій.
Начальник дав агентові газетну вирізку, де йшлося про Ананьєва і його знахідку. Отже, агент №22 мав поїхати Росію, розшукати Ананьєва, одвідати Лебединий острів і обов'язково зірвати видобуток торіанітового піску. А найголовніше – дістати в Ананьєва його проект добування гелію і знищити автора проекту. У Росії агентові мали дати фальшивий радянський паспорт.
VII. Змагання
"Колумб" прибув черговим рейсом до Соколиного. Марко одразу побіг шукати Люду, бо привіз їй листа від батька. Юнга знайшов дівчину на пляжі в товаристві рибальських дітей та підлітків. Серед дітей Марко побачив брата Грицька.
Діставши листа, Люда зраділа. Батько писав, що застав професора Китаєва. Вони зробили аналіз піску, сподіванки справдилися. Професор Китаєв цілком згоден з методом добування гелію, що його запропонував тато. Наступним рейдом Ананьєв повертається сюди для детального обслідування торіанітових розсипів, а професор Китаєв негайно їде в Москву, де порушить питання про організацію промислу на Лебединому острові.
Люда покликала Марка на змагання з плавання. Крім Марка і Люди, пливло ще п'ятеро хлопчаків і троє дівчаток. Марко вважав себе кращим плавцем на острові. Грицька обрали суддею. Увагу всіх привернула Люда. Вона вирвалася із значно більшою швидкістю, ніж Марко, випередила всіх. Марко був вражений: його, рибалку, моряка, кращого плавця Лебединого острова, випереджала дівчина з міста.
Раптом почав топитися якийсь хлопчик, якого у воді схопили корчі. Хлопчика рятує дівчинка, яка називається Знайда. Інші діти називають її "дефективна". Ця дівчинка вміла дуже добре плавати. Люда хотіла розпитати про дівчинку. Адже вона всіх знала на острові, а цієї дівчинки жодного разу не зустрічала. Люда не встигла, бо на шхуні почалася сварка: інспектор Ковальчук знайшов у вилові кілька рибин на півсантиметра коротших за дозволений розмір (молодих рибин ловити заборонено). Стах Очерет був обурений. Розлючений інспектор пішов, шаркнувши ногою з усієї сили узор з камінців, який склав Грицько. Хлопчик остовпів від страху і обурення.
Тим часом Марко прощався з Людою. Дівчина запитала про Знайду. Марко розповів, що Знайда не дочка інспектора Ковальчука. Знайда з'явилася тут, коли Марко був такий, як Грицько. Але її майже не знають. Вона дефективна. Більше про неї може розповісти Марія.
Марко взявся до свого діла, а Люда пішла. "Колумб" вирушив з бухти.
VIII. Знайда
Це трапилося літом, в рік Грицькового народження. Була ніч і дощ. Рибалки бачили, як плив якийсь пароплав, борючись із штормом. Пароплав горів. На березі рибалки швидко розпалили вогнище, щоб вказати потерпілим, куди пливти. Рибний інспектор казав, що треба допомогти. Стах, Тиміш Бойчук і Андрій Камбала пішли на допомогу. На березі залишився Левко. Дорослі не взяли його, бо був ще дитиною. Залишився і Яків Ковальчук. Рибалки з Соколиного висілка врятували майже всіх пасажирів і більшу частину команди пароплава "Дельфін", що загинув від вибуху котлів. На острові зосталася лише маленька дівчинка, батьки якої загинули під час аварії. У неї була розбита голова, і вона лежала непритомна. Дівчинку забрала до себе дружина Ковальчука. Маленька забула все, що знала, навіть, як її звуть. Інспектор не дуже схвально ставився до вчинків дружини, але, коли дружина несподівано померла, він залишив Знайду (так її називали) наглядати за хатою. У виселок дівчинку не пускав, школи вона не одвідувала, бо була, як говорили всі, дефективна.
Про історію Знайди думала Люда, гуляючи по острову. Ту історію їй розповіла сестра Марка – Марія.
З дня на день Люда чекала приїзду батька. Замість "Колумба" прийшла інша шхуна. Шкіпер розповів, що "Колумб" послано у відкрите море на десять-дванадцять днів.
Люда пішла до Знайди, яка полола грядки і співала. На люду загавкав великий чорний пес Розбій. Знайда мала засмагле обличчя русявої дівчинки з плескатим носиком, синіми, глибокими очима і помітним шрамом над лівим виском. У Знайді не було нічого ненормального. Знайда мовчала, Люда дякувала за врятування хлопчика і розповіла, що сама закінчила школу плавання, мала перше місце на змаганнях у школі.
Знайда лише сказала Люді йти геть, бо Ковальчук не любить, коли хтось приходить. Люда сказала Знайді приходити до Стаха, там Люда живе.
IX. Фотограф Анч
Грицько після ранішнього купання в компанії з двома однолітками подався шукати пригод на острівних пасовищах. Згодом хлопчик лишився сам і побачив човен, що плив від Зеленого Каменя до острова. На берег вийшов чоловік, а човен повернув назад. Прибулий рушив навпростець через острів, покликав Грицька і спитав дорогу до рибного інспектора Ковальчука. Грицько пояснив, куди йти, а дядько кинув в траву монету. Хлопчик не розумів, для чого. Гриць наздогнав дядька і віддав копійки.
Розбій загавкав, вийшла Знайда і побачила незнайомця, який представився фотографом (насправді, це агент №22). "Можете зі мною не балакати, бо я дефективна" — сказала дівчинка і пішла, не пустивши чоловіка навіть у двір.
Припливла шхуна "Колумб", привезла Ананьєва.
Фотограф на прізвище Анч знайомиться з Ковальчуком, каже, що він фотокореспондент, приїхав з нового журналу зробити фотонарис про рибалок Лебединого острова. Анч пропонує щедру плату за проживання у Ковальчука.
X. Формула Андрія Ананьєва
Біля хати Стаха Очерета відбувалися збори. Професор Ананьєв розказав, що пісок на острові цінний. Розповів про дирижаблі, які наповнюють воднем. Але досить, аби одна іскра проникла крізь оболонку дирижабля, щоб водень спалахнув, і щоб сильний вибух знищив повітряний корабель. Але наповнений гелієм дирижабль не боїться спалаху. Гелію в природі дуже мало і він дорогий. Пізніше гелій знайшли в Бразилії, в так званому монацитовому піску. Дослідники виявили, що гелій можна добути з торіаніту. З одного кілограма торіаніту можна добути десять літрів гелію. Для цього лише треба розпекти торіаніт на вогні. Професор говорив, що на острові знайшов чорний пісок, в якому багато торіаніту, а значить і гелію. З піску можна добувати гелій, а ще речовину мезоторій, яка заступає радій і високо ціниться.
Потім професор розповів про майбутнє Лебединого острова, коли на ньому буде створено підприємство по видобутку гелію та мезоторію.
Марко і Люда розмовляють. Хлопець розповів про останній рейс. Потім помріяли про майбутнє Лебединого острова. Люда розповіла про зустріч зі Знайдою. Дівчинка хоче купити Знайді сандалії. Прийшов Левко, якого жартома називали хресним Знайди. Люда розповіла, що Знайда одягнена у два зшиті мішки, в яких прорізано діри для голови і рук.
Левко пообіцяв, що в Лузанах купить не тільки сандалії, але й одяг для Знайди.
Шхуна "Колумб" відчалює. Люда повернулась додому. У великій кімнаті батько сидів за столом, схилившись над широким блокнотом. Йому вдалося остаточно зробити свою формулу. А ще Люда дорікнула батькові, щоб батько не курив: лікарі заборонили.
XI. Дівчинка із свічкою
Ковальчук та його гість розмовляють за чаєм. Знайду відправили спати в комірчину без вікон. Дівчинка світила свічку і слухала розмову.
Виявилось, що Анч знає, що в 1918 році Ковальчук був бунчужним у петлюрівців. Але фотограф обіцяє гроші і вивезти Ковальчука за кордон. Тільки Ковальчук має допомогти слідкувати за Ананьєвим, а торіанітового промислу на острові не повинно бути.
Сон утікав від Знайди. Дівчинка мало зрозуміла з того, що почула. Проте для неї було ясно, що людина, яка прибула до них, підмовляла Якова Степановича на щось погане.
Знайда дуже рідко з'являлася у Соколиному. Висілка вона не любила, бо хлопчики кричали "дефективна", тітки жалісно хитали головами, а дорослі рибалки майже не звертали на неї уваги. Про професора Ананьєва та його доньку вона довідалась тільки останнього дня. Дівчина в сандалях справила на неї велике враження тим, що прийшла висловити подяку. Знайда майже не пам'ятала, щоб хтось колись їй дякував. Дівчинка не любила Якова Степановича, боялась і ненавиділа. Знайда любила покійну дружину Ковальчука і Левка. До цих людей вона тепер додала ще Люду Ананьєву.
Стислий переказ по главах, автор переказу: Світлана Перець.
Авторські права на переказ належать Укрлібу.
XII. На піщаному горбі
В центральній частині острова досить там було копнути ґрунт, щоб добути сірий пісок з чорними зернами. Вперше цей пісок виявили пастухи, але нікому він не був потрібний, і ніхто ним не цікавився.
Одного ранку Ананьєв з Людою подався на горб, щоб обміряти горб, прокопати в кількох місцях ґрунт та приблизно визначити положення поверхневого шару торіанітового родовища.
Почали працювати. На площі дванадцяти гектарів батько з дочкою розміряли квадрати. До них прийшов Анч, відрекомендувався і спитав, чи можна фотографувати. Андрій Ананьєв дозволив, але сказав, що відкриття хоч і цікаве, але практичне значення його ще невідоме і не слід роздувати це в подію дуже великого значення.
Анч витяг портсигар і запропонував цигарку. Андрій Ананьєв простяг руку, але, впіймавши несхвальний погляд Люди, усміхнувся, подякував і пояснив, що хоч він і завзятий курець, але зобов'язався протягом відпустки не курити.
Фотограф засипав професора запитаннями відносно торіанітового родовища та застосування торіаніту. Професор сказав, що гелій не так потрібний для дирижаблів, як для інших галузей техніки.
Згодом Анч розмовляв з Людою.