Гаррі отримав "відмінно". Після екзамену друзі побачили Корнеліуса Фаджа, який повинен був стати свідком страти гіпогрифа, хоч апеляцію ще не розглянули.
Останнім екзаменом у хлопців було віщування, а в Герміони – маґлознавство. Професорка Трелоні викликала учнів по одному. Гаррі зайшов останнім. Трелоні наказала йому заглянути у магічну кулю і сказати, що він там побачив. Гаррі намагався щось побачити, але марно. Тож він сказав, що бачить постать гіпогрифа, але його не страчують, він відлітає. Трелоні здавалася розчарованою. Коли Гаррі виходив, з нею сталося щось дивне. Вона з напівроззявленим ротом заціпеніла у своєму кріслі, її очі дивилися кудись повз нього. Гаррі з жахом подумав, що в неї починається якийсь припадок. Раптом вона сказала: "Темний Лорд лежить самотній і покинутий прихильниками. Його слуга дванадцять років скнів у в'язниці. Сьогодні близько півночі він визволиться, щоб возз'єднатися зі своїм Паном. Темний Лорд за допомогою слуги відродиться знову – ще величніший і жахливіший. Сьогодні... близько півночі... слуга. .. вийде... щоб приєднатися... до свого... Пана...". Після цього вчителька стала нормальною і перепросила Гаррі, бо вважала, що просто задрімала. Гаррі розповів їй про те, що чув, але вона відповіла, що ніколи б не дозволила собі пророкувати такі нісенітниці. Гаррі не розумів, чи почув справжнє пророцтво, чи Трелоні просто вирішила ефектно завершити іспит.
Бакбик програв, а надвечір його мали стратити. Друзі мусили піти до Геґріда, але плащ-невидимка був в переході під одноокою відьмою. Щоб Снейп не побачив Гаррі біля статуї, замість нього пішла Герміона. Вона швидко вернулася з плащем. Після вечері друзі вдягнули плаща і прийшли до хатини Геґріда. Той був розгубленим, а Бакбик чекав припнятий на гарбузовій грядці. Дамблдор нічого не міг зробити, бо не мав ніяких повноважень, аби скасувати вирок. Несподівано у хаті лісника Герміона виявила у глечику Скребеса, який виглядав просто жахливо.
Раптом Геґрід побачив крізь вікно, що вже йдуть страчувати гіпокрифа. Попереду йшов Албус Дамблдор, потім Корнеліус Фадж. За ними – представник Комітету і кат Макнейр. Друзям треба було тікати, щоб їх тут не побачили. Рон взяв Скеберса, і під плащем друзі вийшли через задні двері, що вели на город. Потім вони нечутно обійшли Геґрідову хатину, але Скребес почав вириватися з Ронової кишені, він намагався вкусити хлопця за руку. Друзі зупинилися і почули, як гупнула сокира.
РОЗДІЛ СІМНАДЦЯТИЙ. Кіт, пацюк і пес
Вони завмерли під плащем-невидимкою. Гаррі кинувся назад до Геґріда, але друзі схопили його за руки. Вони знову рушили до замку, хоч Скребес не міг вгамуватися. І тут Гаррі побачив, що до них підкрадається Криволапик. Пацюк вислизнув з-поміж Ронових пальців, стрибнув на землю і дременув. Кіт кинувся за ним. Тоді Рон вискочив з-під плаща і зник у пітьмі. Герміона з Гаррі кинулися слідом. Рон впав, але зловив пацюка. Несподівано на них з пітьми стрибонув гігантський чорний пес. Він схопив Рона за руку і поволік під стовбур Войовничої Верби. Затягнути Рона було важко, бо він зачепився ногою. Зрештою у хлопця хруснула нога, і аж тоді він зник. Гаррі і Герміона не могли підійти до дерева, яке розмахувало гілками, та Криволапик метнувся вперед, прослизнув поміж знавіснілих гілок і торкнувся лапою якогось сучка на стовбурі. Дерево завмерло, і Гаррі з Герміоною підбігли до стовбура. Криволапик першим зник у норі.
Вони опинилися у тунелі, який був позначений на Карті мародера, але Фред із Джорджем казали, що ним ще ніхто не користувався. Тунель вів до Гоґсміда. Гаррі і Герміона прийшли тунелем у Верескливу Халупу. Друзі піднялися на гору, звідки чувся шум. У кімнаті на ліжку лежав Криволапик, а на підлозі, тримаючись за зламану ногу, сидів Рон. Він сказав, що пес – це анімаг. За спиною Гаррі і Герміони з'явився Сіріус Блек. Він спрямував на друзів Ронову чарівну паличку і з допомогою заклинання відібрав палички Гаррі й Герміони. Гаррі був настільки лютий на Блека, що кинувся на нього. Вони почали боротися. Гаррі схопив свою чарівну паличку, хоч у цьому йому чомусь перешкоджав Криволапик. Герміона з Роном схопили свої палички. Переможений Блек лежав під стіною. Гаррі підійшов і сказав, що той вбив його батьків, бо продав їх Волдемортові. Раптом Криволапик стрибнув Блекові на груди, мовби захищаючи.
Знизу долинули приглушені кроки. То прибіг професор Люпин. Він кинув погляд на Рона, що лежав на підлозі, на Герміону, яка зіщулилася біля дверей, на Гаррі, що тримав Блека під прицілом чарівної палички, і спинився на самому Блекові. Люпин заклинанням відібрав у Гаррі, Рона і Герміони їхні палички, а потім пройшов углиб кімнати. Професор запитав Блека, де "він". Блек вказав на Рона. Люпин дивувався, чому "він" і досі себе не виказав, а потім допоміг Блеку звестися на ноги.
Гаррі охопила лють, бо він вірив Люпину, а той допомагав Блеку. Герміона закричала, що Люпин – вовкулака, який допоміг Блекові проникнути в замок (дівчина здогадалася про це, коли Люпина заміняв Снейп). Люпин відповів, що не допомагав Сіріусові проникнути в замок і, звісно ж, не бажає Гаррі смерті, але він дійсно вовкулака. Щоб довести, що він не зрадник, Люпин віддав друзям їхні палички, але попросив вислухати їх з Блеком.
Гаррі не знав, що й думати. Він спитав, як Люпин потрапив сюди. Той відповів, що розглядав Карту мародера в своєму кабінеті. Цю карту він сам колись допомагав малювати. Люпин – це Муні, так його прозивали шкільні друзі. Професор попросив у Рона Скребеса. Повагавшись, Рон запхав руку в кишеню, і на світ з'явився Скеберс, який шалено звивався. Сіріус Блек сказав, що це не пацюк, а Люпин підтвердив його слова: це чарівник-анімаг, а звати його Пітер Петіґру.
Стислий переказ, автор переказу: Світлана Перець.
Авторські права на переказ належать Укрлібу
РОЗДІЛ ВІСІМНАДЦЯТИЙ. Муні, Червохвіст, Гультяй, Золоторіг
Рон не вірив у те, що почув. Гаррі вигукнув, що Блек дванадцять років тому вбив Пітера Петіґру. Блек сказав, що Петіґру перехитрив його. Він кинувся на Скеберса, але Люпин зупинив Блека і сказав, що треба все пояснити і розповісти Гаррі правду: усі вважали, що Сіріус убив Пітера, але сьогодні на Карті мародера Люпин побачив, що Пітер живий. І його тримає Рон.
Гаррі з Роном переглянулися й дійшли мовчазної згоди: Блек з Люпином з'їхали з глузду. Як Скеберс може бути Пітером Петіґру? Герміона сказала, що усі чаклуни й відьми, які вміють обертатися в тварин, зареєстровані в міністерстві, але у реєстрі прізвища Петіґру немає. Люпин відповів, що в міністерстві нічого не знали про трьох незареєстрованих анімагів з Гоґвортського замку. Почалося все відтоді, як Люпин став вовкулакою. І ось що розповів професор.
Як він ще був маленький, його покусав вовкулака. Ліків тоді ще не існувало. Зілля, що його для нього готує професор Снейп, винайшли зовсім недавно. До того, як винайшли це зілля, Люпин щомісяця перетворювався на справжнісінького монстра. Дамблдор прийняв хлопця у Гоґвортс і саме для нього посадив Войовничу Вербу. І цю хатину, і тунель, що веде сюди, побудували для Люпина. Щоб він щомісяця, на час перевтілення, сидів тут, поки небезпечний. У Люпина було троє вірних друзів – Сіріус Блек, Пітер Петіґру і Джеймс Поттер. Друзі дізналися його таємницю і у п'ятому класі їм вдалося теж стати анімагами. Вони не могли бути разом з Люпином як люди, тож складали компанію як звірі. Раз на місяць вони покидали замок під Джеймсовим плащем-невидимкою. Тоді перевтілювалися. Пітер, як найменший, прослизав під гілками Войовничої Верби й торкався сучка, що її блокував. Тоді друзі пробиралися в тунель і приєднувалися до Люпина. Сіріус і Джеймс перевтілювалися на таких великих звірів, які, при потребі, могли вгамувати вовкулаку. Ніхто із гоґвортських учнів не знав про Гоґсмід і Гоґвортс більше за них. Отак вони додумалися скласти Карту мародера, а тоді підписали її своїми прізвиськами. Сіріус – Гультяй, Пітер – Червохвіст, а Джеймс – Золоторіг. Снейп, який теж вчився з ними, винюхував все і хотів, щоб чотирьох друзів вигнали. Сіріус якось утнув з ним таку витівку, що Снейп трохи не загинув. Снейп особливо не любив Джеймса. І ось одного вечора Снейп побачив, як мадам Помфрі вела Люпина до Войовничої Верби. Сіріус помітив Снейпа і жартома порадив йому ткнути патиком у сучок на стовбурі – тоді він, мовляв, відкриє таємницю Люпина. Снейп, звісно, так і зробив. Але Джеймс, почувши, що придумав Сіріус, кинувся за Снейпом і, ризикуючи життям, витяг його назад. Проте Снейп таки помітив Люпина в самому кінці тунелю. Відтоді Снейп знав таємницю Люпина.
РОЗДІЛ ДЕВ'ЯТНАДЦЯТИЙ. Слуга Лорда Волдеморта
Раптом у кімнаті з'явився сам Снейп. Він сказав, що заходив до кабінету Люпина і побачив там карту, бо здогадувався, що Люпин допомагає Блеку. З допомогою магії Снейп обмотав Люпина мотузками, а на Блека націлив паличку. Гаррі не знав, що робити й кому вірити. Герміона сказала Снейпу, що спершу треба вислухати пояснення Люпина і Блека, але вчитель накричав на неї. Снейп радів, що піймав Блека, та Гаррі хотів вислухати Люпина. Це розлютило Снейпа, який вважав, що врятував Гаррі, тож той мусить подякувати. Друзі зрозуміли, що потрібно робити. Вони чарами підкинули Снейпа, він гупнувся об стіну і знепритомнів.
Блек вивільнив Люпина з мотузок, а потім витяг з-під своєї мантії пожмаканий аркуш паперу. Це була фотографія Рона з родиною, що з'явилася торік улітку в "Щоденному віщуні". Там на Роновому плечі сидів Скеберс, якого і впізнав Блек. Торік Фадж інспектував Азкабан і дав Блеку цю газету. Люпин теж впізнав Пітера, бо на його передній лапі не було одного пальця. Він сам його відчикрижив якраз перед останнім перевтіленням. Бо перше ніж Блек встиг його проклясти, Пітер висадив у повітря всю вулицю – паличку він тримав за спиною. Повбивав усіх у радіусі шести метрів – і шаснув у каналізацію разом з іншими щурами. Потім там знайшли тільки палець – усе, що буцімто залишилося від Пітера.
Рон не міг повірити, бо Скребес жив у його родині вже давно. Люпин пояснив, що пацюк почав худнути, відколи довідався, що Сіріус вирвався на волю. Криволапик відразу відчув, що за щуряка той Пітер.