Майже всі божеволіють за якісь кілька тижнів. Але Сіріус Блек зумів їх якось побороти. Гаррі пам'ятав, як професор Люпин поборов дементора у поїзді, тому попросив навчити і його. Люпин пообіцяв допомогти наступного семестру.
Гафелпаф в листопадовому матчі з Рейвенкловом програв. У Ґрифіндору ще залишалися шанси, але тепер він не мав права програти наступну гру. Вуд несамовито тренував команду. Дементори більше не з'являлися. Учні чекали на канікули, а Рон і Герміона вирішили залишитися в Гоґвортсі заради Гаррі. Останні вихідні цього семестру учні збиралися провести в Гоґсміді. Гаррі мусив залишитися в замку. Він вибирав у журналі нову мітлу, бо вона була вкрай потрібна. Фред й Джордж Візлі вирішили зробити йому дуже цінний подарунок. Вони вручили йому біля статуї горбатої одноокої відьми аркуш пергаменту і розповіли, що коли були в першому класі, викрали це у Філча. То була Карта мародера, яку колись створили якісь загадкові Муні, Червохвіст, Гультяй і Золоторіг. З допомогою чарівної палички на аркуші з'являлася деталізована карта Гоґвортського замку й довколишніх територій. По ній рухалися крихітні чорнильні цяточки, над кожною було ім'я. Наприклад, Гаррі побачив, як цяточка у верхньому лівому кутку показувала, що професор Дамблдор походжав своїм кабінетом. На карті було зображено низку переходів, у яких Гаррі ще не бував, і деякі з них вели в Гоґсмід.
Коли довкола нікого не було, Гаррі підійшов до фігури відьми, прошепотів заклинання, і в горбі відьми з'явився невеликий прохід. Цим проходом Гаррі пробрався аж за прилавок магазину солодощів "Медові руці" у Гоґсміді. Тут було так багато гоґвортських учнів, що на Гаррі ніхто навіть не звертав уваги. Хлопець віднайшов Рона й Герміону і пошепки розповів про Карту мародера. Рон обурився, що брати ніколи йому про неї не розповідали, а Герміона вважала, що карту слід віддати професорці Макґонеґел. Дівчина боялася, що Сіріус Блек скористається котримсь із проходів. Гаррі заспокоїв її: на карті сім таємних тунелів, Філч знає про чотири з них, а з трьох інших – один завалився, над входом у другий росте Войовнича Верба, а той, яким Гаррі прийшов... його важко помітити.
Друзі накупили ласощів і пішли у "Три мітли" на маслопиво. У невеличкому шинку хазяйнувала мадам Розмерта. Друзі сіли за вільним столиком у глибині кімнати біля пишної різдвяної ялинки. Коли Рон приніс гарячого маслопива, у шинок зайшли професорка Макґонеґел, професор Флитвік, Геґрід і міністр магії Корнеліус Фадж. Герміона миттю сховала Гаррі під стіл, а з допомогою заклинання пересунула ялинку так, щоб сховатися за нею.
Вчителі і міністр сіли за стіл, до них приєдналася мадам Розмерта. Гаррі чув усю їхню розмову. Фадж розповідав Розмерті, що жахливий Сіріус Блек і досі десь тут. Мадам Розмерта пам'ятала Блека ще хлопчиком у Гоґвортсі, і тоді він був добрим. А найкращим приятелем Блека був Джеймс Поттер. Обидва були дуже розумними, але й бешкетники були ще ті. Поттер нікому так не довіряв, як Блеку. Вони й після школи приятелювали: Блек був дружбою на весіллі Джеймса і Лілі, а згодом став хрещеним батьком Гаррі. Коли Поттерів почав переслідувати Відомо Хто, Дамблдор підказав їм скористатися чарами Довіри, які магічно запечатують якусь таємницю в глибині чиєсь душі. Поттери вибрали Тайнохоронцем Блека. Дамблдор мав інформацію, що хтось близький до Поттерів інформує Відомо Кого про кожен їхній крок. І от не минуло й тижня після застосування чарів Довіри, як Блек зрадив Поттерів. Але Відомо Хто зазнав краху, коли зустрівся з малим Гаррі. Його сила пропала, він утік, а Блек опинився ні в сих ні в тих.
Геґрід говорив, що був останнім, хто бачив Блека, але ще не знав про його зраду. Лісник забирав Гаррі з будинку Лілі та Джеймса, коли вони були вже мертві. Тоді з'явився Сіріус Блек на своєму летючому мотоциклі і попросив віддати дитину йому. Геґрід не віддав Гаррі, тоді Блек віддав йому свого мотоцикла, щоб лісник швидше відвіз дитину Дамблдору.
Фадж сказав Розмерті, що Блека після цього знайшов Поттерів друг Пітер Петіґру. Мадам Розмерта пам'ятала Петіґру – малого товстуна, який в Гоґвортсі завжди волочився за Поттером і Блеком як хвостик. Петіґру помер як герой: Блек розірвав його на дрібні шматочки. Фадж одним з перших прибув на те місце. Там була вирва посеред вулиці, а Блек стояв і реготав з шматочків, які залишилися від Петіґру. Блека схопили і запроторили до Азкабану. Перед втечею Блека Фадж бачив його в Азкабані, і той виглядав нормальним, хоч більшість божеволіють. Блек говорив абсолютно логічно, попросив у Фаджа газету. Фадж вважав, що Блек втік, щоб віднайти Волдеморта і знову стати його слугою.
Стислий переказ, автор переказу: Світлана Перець.
Авторські права на переказ належать Укрлібу
РОЗДІЛ ОДИНАДЦЯТИЙ. "Вогнеблискавка"
Гаррі через тунель повернувся у замок. З розмови вчителів і Фаджа від дізнався багато нового. Досі він не знав, що його батьки померли через зраду їхнього найкращого друга. Гаррі знайшов фотоальбом, подарований йому Геґрідом два роки тому. Там було повно магічних фотографій його мами й тата. Він віднайшов на одній фотографії Блека. Його обличчя було приємне й усміхнене.
Почалися канікули, учні роз'їхалися. Гаррі, Рон і Герміона пішли до Геґріда і побачили, що він плаче. Виявилося, що Міністерство магії розслідує справу про напад гіпогрифа на Мелфоя. Батько хлопця, Луціус Мелфой, хоче, щоб гіпогрифа знешкодили. Герміона запропонувала допомогу, бо десь уже читала про суд над гіпогрифом, з якого знущалися, і того гіпогрифа виправдали. Друзі пішли в бібліотеку, щоб знайти хоч щось для захисту Бакбика.
Різдвяного ранку Гаррі був дуже здивований, коли знайшов біля ліжка мітлу "Вогнеблискавку". Ніхто не знав, хто ж її подарував. Коли Рон і Герміона розглядали мітлу, Криволапик кинувся на Рона, в кишені якого був Скребес. Пацюк кинувся навтьоки і стрибнув Ронові на плече. Рон схопив Скеберса за хвіст і спробував копнути Криволапика ногою, але вдарився. Герміона з котом мусили йти геть. На кімнату викотився стервоскоп, про який Гаррі вже й забув, і засвітився та закружляв на підлозі.
Герміона замкнула Криволапика в спальні й сердито косилася на Рона за те, що той хотів підгилити її кота. Рон і собі ображено пихкав: Криволапик знову ледь не загриз Скеберса.
Під час святкового різдвяного обіду професори Дамблдор, Макґонеґел, Снейп, Спраут, Флитвік і сторож Філч сиділи разом з трьома іншими учнями, а також Гаррі, Роном і Герміоною. Професорка Трелоні не поспішала сідати за стіл, бо усіх разом було тринадцятеро, а це поганий знак.
Після обіду Гаррі з Роном не могли намилуватися мітлою, але Герміона привела Макґонеґел, і та забрала мітлу, бо на ній могли бути закляття проти Гаррі. Герміона вважала, що мітлу міг прислати Блек.
РОЗДІЛ ДВАНАДЦЯТИЙ. Патронуc
Гаррі розумів, що Герміона зробила це з найкращих міркувань, та однак на неї сердився. Рон з люті аж клекотав.
Канікули закінчилися, знову почалося навчання. Геґрід потішив учнів вогнищем із саламандрами. Перший урок віщування в новому семестрі почався з хіромантії. Глянувши на долоню Гаррі, Трелоні безапеляційно запевнила, що такої короткої лінії життя вона ще ніколи не бачила. На уроці захисту від темних мистецтв Гаррі нагадав Люпину про обіцянку. Вони домовилися зустрітися о восьмій вечора в четвер.
На зустріч Люпин приніс ховчика у великому ящику. Професор вчив Гаррі викликати закляттям патронуса, тобто охоронця, якому дементор не страшний. Щоб викликати патронуса потрібно зосередитися на своєму найщасливішому спогаді. Гаррі згадав свій перший політ на мітлі. Згодом Люпин випустив ховчика-дементора, який почав повільно насуватися на хлопця. Гаррі почув голос матері і втратив свідомість. Коли він опритомнів, то попросив ще одну спробу. Другого разу хлопець почув голос свого батька і знову зомлів. Після цього Люпин розповів, що добре знав Джеймса Поттера, бо вони товаришували. Під час третьої спроби Гаррі намагався згадати той момент, коли він уперше довідався, що він чарівник і поїде у Гоґвортс. Коли показався дементор, з кінця Гарріної палички вилетіла величезна срібляста тінь, що зависла між ним і дементором. Хлопець відчував втому, але Люпин похвалив його за гарний початок. Вони домовилися працювати ще.
Через тиждень після початку семестру Рейвенклов зустрівся зі Слизерином. Переміг Слизерин. Вуд був переконаний, що це їм на руку. Якщо Ґрифіндор теж виграє у Рейвенклову – друге місце їм забезпечено. Вуд збільшив кількість тренувань до п'яти на тиждень. Герміона вже ледве витримувала своє перевантаження додатковими предметами. Вона майже ні з ким не розмовляла й огризалася, коли хтось відвертав її увагу.
Заняття з Люпином проходили не так успішно, як сподівався Гаррі. Він поступово навчився при появі дементора-ховчика викликати невиразну сріблясту тінь, але цей його патронус був заслабким, щоб дементора відігнати. Гаррі сердився сам на себе: він не міг побороти прихованого бажання знову почути голоси своїх батьків. Люпин вважав, що коли дементори з'являться на наступному матчі, Гаррі зможе їх трохи затримати й нормально приземлитися.
Якось Гаррі дізнався від професора, що під каптуром у дементора – Цілунок. Ним вони висмоктують з людини душу і остаточно знищують. Міністерство магії дало дементорам дозвіл виконати Цілунок щодо Сіріуса Блека.
Нарешті Гаррі віддали "Вогнеблискавку". Коли Рон відносив мітлу до спальні, він виявив, що Криволапик з'їв Скребеса. Принаймні, Рон знайшов плями крові на простирадлі і кілька довгих рудих котячих шерстинок.
РОЗДІЛ ТРИНАДЦЯТИЙ. Ґрифіндор проти Рейвенклову
Здавалося, що дружбі між Роном і Герміоною настав кінець. Вони були дуже сердиті одне на одного. Дівчина наполягала, що Криволапик не винен. Щоб підбадьорити Рона, Гаррі запросив його на останнє тренування ґрифіндорської команди перед грою з Рейвенкловом і пообіцяв, що після тренування дасть політати на "Вогнеблискавці". Вуд повідомив Гаррі, що ловцем в Рейвенклові буде четвертокласниця і непоганий гравець Чо Чанґ. Та Гаррі мав "Вогнеблискавку", тож почувався впевненим. Повертаючись з тренування, Гаррі і Рон побачили в темряві очі Криволапика.