Бібліотека Української Літератури
Українська література  :  Бібліотека  :  Сучасна література  :  Біографії  :  Критика  :  Статті  :  Енциклопедія  :  Народна творчість  |
Навчання  : Реферати  : Шкільні твори  : Твори з мови  : Стислі перекази  : Питання  : Крилаті вирази  : Словник  : Конспекти уроків |

Фіфторок - Хмара Костянтин

         Пам'ятаєш, як ми голячком купалися в небі?  Пустували в променях, плескалися в березовому соку ранкового озону. Я стрибав і верещав, мов дитина, розбризкуючи свій сміх по окрузі. А твої сірі зірочки, що іскрилися ніжністю, випромінювали аромат свіжості, бадьорості, і в той же час спокою, добра й теплоти. «Це все - наше», - читав я в них.

   Невже Фіфторок не прийде? Сьогодні ж субота... Вихідний. Можна було б...

Щоразу я немов боюся втратити цей шанс - знову бути разом. Може комусь це й здасться не таким вже й важливим, - подумаєш, не в останній же раз... А раптом! … не дай Боже! … навіть вимовляти це ... губи німіють... Останній... Яка невгамовна туга тягне, давить і душить при одній лише думці, навіть тіні думки, що це останній раз...

    Сигарета за сигаретою... У попільничці складені вежі, танки й солдати, що підступно заходять із тилу. … Сьогодні субота. Де ж мій Фіфторок, мій маленький Фіфторочок? Сонечко, що розплавляє серце блакитного неба...

Стеля жваво злиняла з каруселі й нарешті стала на місце. Де я? … … …

Є ідея!

  Бігцем хапаю сумку, у ній блокнот, у ньому - Фіфторок. У блокноті - книзі моїх недопрожитих днівночейночейднів. Книжка в сумці...

Сумка, гаманець. А, чорт..., хоч би нічого не забути. Завжди боюся спізнитись. Начебто все.

Ніщо не забуте! Уперед!

Автобуси, поїзди, дороги, черги, пробки. Життя в дорозі... дороге життя… Але це того варте!

… Дивно... Не зустрілись мені на шляху ні бабусі, яких треба переводити через дорогу, ані голодні кошенята... Невже не пощастить?...Зустрівся, щоправда, голодний вовк. Але я був у автобусі. Усе кинулися до вікон і тикали пальцями. А я думав і міркував. Що ж це таке? Знаки долі? А що вони значать?

Я так боюся втратити... Ніби ніколи не втрачав.

Обрій опустився так низько, важким покривалом нависли хмари над вузькою гранню.

- Десь іде дощ, - почув я позаду, але не хотілось навіть обертатися. Якось... усе ... ніяк...пусто…пастка пустки.  А десь дощ змиває всі знаки. Але він - там, а я - отут.

     … Ми в’їхали в місто, як фашисти в червоне село - раптово й «зрання», на світанку. І так само, як щодуху втікаючі окупанти кинулися галопом з автобуса. І я теж бігцем. Але не тому, що як всі, а тому, що до Фіфторка. У мене причина поважна.

    По дорозі забіг купив насіння (Фіфторок любить). Не пересмажене, велике, сам вибирав. Дурниця, але в душі радів... Як у душі із Фіфторком. От зрадіє зайчук! І халву треба не забути купити. Де халва? От халва. Свіжа?

- Дівчино, халва свіжа? - посміхнувся на всі скікось продавщиці.

- Свіжа буде завтра. У нас завезення халви раз на тиждень. Прямі поставки з Байконуру. Тільки по четвергах.

- Чет... Чьот не зрозумів... Як по четвергах. Ви ж сказали... завтра...а сьогодні що?

- Шановний, сьогодні середа – Здавалось усі покупці величезного супермаркету лишили свої справи й кинулися пояснювати мені, дубу, що сьогодні середа, а четвер завтра. А наостанок ще й вистроїлися в одну шеренгу й хором гаркнули:

- Сьогодні - середа, а завтра – четвер!

І зовсім наостанок з розірваного ланцюга відморожених консюмерів вийшла дівчинка з рудими кісками й випалила.

- А Фіфторок зафтра.

    У мене, напевно, весь інтерфейс став, як її кіски. Вона щось знає? Адже теж саме так і сказала, - Фіфторок, а не вівторок, як було б правильно. Йомайо, йокелемене, йоханий... Мля..., тобто, як не сумно, треба щось із язиком, чи то пак мовою робити, - пересиливши себе подумав я, але від цього знову згадалися радощі у душі і ще сильніше зайнявся-зардівся мій лик. А оскільки в магазині не було ще й запальничок і всі бажаючі прийнялися підкурювати від моєї «рум'яності», довелося негайно охолонути й ретируватися.

     …  Плюхнувшись у рідне крісло зі стопкою горілки та склянкою мінералки (цього разу без транквілізаторів, - закінчилися, як у магазині) я вже готовий був страждати й страждати знову. Аж ось телефон «Дінь-ділінь».  Ало, хто говорить?... ... … … … Він...

… Він! Він! Він! Він! … … … … … … … … Вііііііііііііііііііііііііііннннн...…

-Маля, ну як ти? - сколихнуло повітря магічне заклинання...

      

       … Які дивні візерунки можна скласти в попільниці з простих, нічим не примітних недопалків... Треба буде назбирати до відпустки.  

Хоча саме тепер уже й не треба.

Loading...





вывод webmoney
bigmir)net TOP 100          SERVER UA - Выделенные сервера
Сторінку згенеровано за 0.012211 сек.