Балада — один із найулюбленіших видів усної творчості українського народу. Вони близькі до історичних пісень. В багатьох баладах змальовується життя нашого народу, його світогляд, уявлення, зображуються історичні події.
У баладі "Ой був у Січі старий козак..." описується зрада свого народу козаком Савою Чалим:
Не схотів же той Сава козакам служити,
Відклонився до ляшенків в Польщу паном жити.
Народ зненавидів зрадника, навіть рідний батько вважає, що його треба схопити.
Як не схоче з Польщі іти, то й смерті предати.
Народ вірить, що тільки вірний син своєї землі може бути щасливим. За народними уявленнями, навіть грудка рідної землі у чоботах козака додавала воїнові сили в боротьбі проти ворогів. Але Саву не вдалося вмовити повернутися до чесного життя, бо схотів він "слави залучити", "став козаків-запорожців по степах ловити".
Тоді Гнатко з Кравчиною та іншими гайдамаками покарали Саву: "Ой підняли Саву на три списи вгору". Народ схвалює справедливе покарання його козаками:
Оце ж тобі, пане Саво, сукна-адамашки,
Що ти нажив, вражий сину, з козацької ласки!
Народна пам'ять зберігає як добрі вчинки, так і злі. Тому ім'я Сави Чалого в історії нашого народу назавжди стало синонімом зради та запроданства.