Василь Чумак є одним із найцікавіших ліриків революційної доби. Поет з надзвичайною свіжістю почуттів передав визвольний порив і радість боротьби за національне і соціальне оздоровлення суспільства. Дмитро Павличко писав, що книжка "Заспів", яка належить перу Василя Чумака, засвідчує поета не просто першорядного, а видатного. Ця книжка побачила світ вже після трагічної загибелі автора.
Василь Чумак почав писати вірші ще майже дитиною. Перші учнівські спроби були наслідуванням хрестоматійних зразків. А ось познайомившись у Києві з відомими діячами мистецтва, Василь поринув у вир громадсько-літературної роботи, а також вів підпільну діяльність в умовах білої окупації. Поет з величезним натхненням боровся за ствердження ідеалів сво-боди, рівності, братерства. Як і багато інших діячів мистецтва, Василь Чумак повірив більшовикам. Поетові здавалося, що ось-ось настане ефектно змальоване більшовиками комуністичне майбуття, і всі люди нарешті стануть щасливими раз і назавжди. Тому треба безжально боротися з тими, хто заважає рухові до щастя.
Сьогодні ми багато знаємо про комуністичний "рай", але це не виключає щирого захоплення поезією Василя Чумака. Поет залишався щирим, його почуття були безпосередніми, і це розкривалося у його талановитих віршах, Василь Чумак загинув у 1919 році від білогвардійської кулі. Йому виповнилося лише вісімнадцять.
Збірка "Заспів" складається з чотирьох циклів поезій: "З ранкових настроїв", "Мрійновтома", "Осіннє", "Цикл соціального". Цим творам притаманні високий романтизм світосприйняття, розуміння революції як події планетарного масштабу, поетичне її трактування, потяг до самовідданого служіння її ідеалам. Читача вражає яскрава метафоричність поезій "Червоний заспів", "Березневий каламут", "Я порву ті вінки...", "Офіра" та інших. Революція для Василя Чумака є тріумфом народу, є радістю звільненого світотворення. Поет славить революційні перетворення:
Ми йдем і йдем, несем вогні,
І творим блиск, і творим дні!
Найпалкіша мрія Василя Чумака — світова революція, усепланетний революційний порив:
Блисками-пожежами
Небо обмережимо,
Сполохами-ралами
Обрії зорем.
Василь Чумак вважав, що справжній поет має нести у світ революційну наснагу.
Більш жорсткою була поезія Василя Еллана-Блакитного. За образним висловом Івана Драча, його вірші не лише блискотять, а січуть і клекотять. Поезії Еллана-Блакитного притаманні романтичне бачення оновленої післяреволюційної України, безмежна відданість ідеалам революції, сила та енергія справжнього натхнення.
Найбільш характерною для творчості Василя Еллана-Блакитного є збірка поезій "Удари молота і серця". Поезії, які ввійшли в її склад, сповнені карбованого ритму маршу, вони лаконічні та надзвичайно динамічні. Багато рядків з цієї збірки нагадують афоризми:
Кров горить на наших прапорах.
Наша кров.
Або:
Нам треба нервів, наче з дроту,
Бажань, як залізобетон.
Ліричний герой Еллана-Блакитного впевнений: істинний революціонер повинен цілком присвятити себе боротьбі, тобто відмовитися від звичайного людського щастя.
Василь Чумак і Василь Еллан-Блакитний є типовими представниками свого часу. Ці поети, ніби метеори, блискавично пронеслися по небосхилу української літератури, засліпили своїм полум'яним світлом і згасли.
З кожним роком ми все більше віддаляємося від бурхливих часів революції та громадянської війни. Але постаті талановитих українських поетів Чумака та Еллана-Блакитного набувають за цих умов нового значення. їхня доля заслуговує подиву, але навряд чи заслуговує сліпого наслідування.