(1936-2004)
Народився в м. Первомайську на Миколаївщині в селянській родині. Навчався в Київському інституті театрального мистецтва імені І. Карпенка-Карого, у Всесоюзному державному інституті кінематографії в Москві. Працював на Київській кіностудії імені О. Довженка актором, режисером, сценаристом.
Поет, прозаїк. Автор поетичних збірок "Атомні прелюдії", "Сто поезій", "На срібнім березі", "Київ", "Поезії", "Цю жінку я люблю" та інших, роману "Наливайко", творів для дітей. Лауреат Міжнародної премії фундації Антоновичів, Державної премії імені Т. Г. Шевченка.
Природа і людина у творах
(за поезією "Грім" та оповіданням "Первінка")
Багато письменників оспівують свій рідний край, виражають свою любов до нього, захоплюються його красою. Одним з таких письменників є Микола Вінграновський. У поезії "Грім" яскраво відтворена картина літної грози. Зазвичай грім лякає людей, але у цьому вірші грім показаний добрим дідусем, що допомагає дітям зібрати врожай обтрусити гілки слив, груш:
І натрусив зі сливи слив,
Щоб легше було сливі.
Навіть буркотіння грому, яке поет передає словами зі звуком "р", с буркотінням дідуся, що хоче здаватися суворим, але насправді добрий.
Людина — така ж часточка природи, як рослини і тварини. Коли людина розуміє це і піклується про природу, то природа неодмінно віддячить їй. У оповіданні "Первінка" ми бачимо, що люди і тварини потрібні одні одним, щоб вижити в тяжких умовах.
Велика Вітчизняна війна наближалася до завершення, і в зруйнованому, голодному селі жінки та діти з нетерпінням очікували на повернення чоловіків-трудівників, що допоможуть відродити добробут на селі.
У цей час діти дорослішали раніше: "Миколка мав усього років дванадцять. Мати... купити корову мусила доручити Миколці".
Головний герой оповідання — Миколка — справжній голова сім'ї, що відчуває відповідальність та дбає про молодших братика і сестричку, про хвору матір.
Особливо торкається душі читача епізод купівлі корови Миколкою та їхня мандрівка додому: "Тепер вона була його, їхня, домашня, і з цієї хвилини корівка сподобалася йому на все життя".
Хлопець, а за ним і автор, називає майбутню годувальницю родини "корівкою":
"Миколка глянув у темно-голубі корівчині очі і спитав:
— А як тебе звати? — Корівка кліпнула, і в її очах на мить промайнуло щось..."
Ще один повноправний герой оповідання — пес на ім'я Собака. Безпритульна тварина, прибилася до людей і знайшла в них не лише нових господарів, а й друзів.
Закінчується оповідання символічною картиною весняної сівби, в якій разом співпрацюють люди і тварини. Спільна праця стає спільною радістю і принесе довгоочікуваний добробут.