Сам батько вважав, що народ треба вивчати на практиці. Цитата: "Ставрученко був міцний старик, сивий, з довгими козацькими вусами і в широких козацьких шароварах. Він носив кисет з тютюном та люльку прив'язаними біля пояса, розмовляв не інакше, як по-малоросійському, і поруч з двома синами, вдягнутими у білі свитки й вишивані малоросійські сорочки, дуже нагадував гоголівського Бульбу з синами. Однак у нього не було й слідів романтизму, що відзначав гоголівського героя. Навпаки, він був прекрасний практик-поміщик, який ціле життя чудово ладнав з кріпосними відносинами, а тепер, коли ця "неволя" була скасована, зумів добре пристосуватися й до нових умов".
Хведір Кандиба. Один із сліпців, з якими Петро вирушає у мандри. Кандиба давній знайомий дядька Максима. Хведору випалило очі на війні, а своїм жебрацтвом він мусить годувати, за словами Максима, "цілий виводок сиріт-племінників". Та це горе не заважає Кандибі бути добродушним і знаходити для кожного веселе слово й жарт. Кандиба "чудово знав дороги і встигав у великі села на свята й базари. Народ збирався на гармонійні звуки маленького оркестру, і в шапці Кандиби раз у раз брязкали монети".