В казках такого типу невід?ємним складовим є близькість людини з тваринами, вони відчувають навіть далеко від хазяїна, що з ним трапляється та поспішають на допомогу. Наприклад в казці "Залізні зуби" сина падишаха від його сестри – диви рятує улюблена кицька. Таке взаєморозуміння призводить то того, що тварини починають говорити людськими голосами. На приклад в казці "Теля" звірятко починає розмовляти зі своїм хазяїном і попереджає його про небезпеку.
Традиційними відносинами як в перських казках, так і в українських є відносини між вовком та вівцею, лисицею та куркою (журавлем).
Не зважаючи на те, що вовк дуже розумний і хитрий, в багатьох казках вівці (або козлу) вдається перехитрити вовка і цим врятувати собі життя. На приклад в перській казці "Як козел обдурив вовка" читаємо : "Підійшов вовк до купи листя щоб дати клятву, а сам все поглядає, щоб собаки звідкись не вибігли, не знав він що в купі листя спав величезний лютий собака. Тільки-но вовк поклав лапи на листя собака прокинувся і налетів на нього".
В перський казці "не берися не за свою справу" читаємо про те як осел, аби врятувати собі життя пропонує вовкові виконати своє остане бажання – витягти цвях з підкови.
"Підняв осел задню ногу а вовк присів і міцно вчепився зубами в цвях. Тільки-но вовк нахилився, щоб його видерти, осел щосили вдарив вовка і повибивав йому всі зуби".
В основному сюжет перських казок про тварин розгортається таким чином: голодна лисиця , мандруючи, зустрічає вовка (барса, півня); потім вони разом зустрічають ще якусь тварину; потім лисиця хитрістю заводить всіх у пастку і шукає привід, щоб з"їсти їх, але їй це не вдасться; потім лисиця блукає одна, змагається з барсом (або з левом) і перемагає.
Ще одним негативним героєм перських казок є змія (або скорпіон). Часто сюжет розгортається так, що людина (або якась тварина) пригріває або рятує від смерті змію (або скорпіона), яка потім жалить свого рятівника.
"Скорпіон втретє вжалив жабу. А вона пірнула під воду і вже не з"влялася доти, доки скорпіон не потонув."
Найбільш точно моралі казок такого типу відповідає українська мудрість " Не правий вовк, що вівцю з"їв; не права й вівця, що до лісу пішла."
Казкам про тварин також притаманний кумулятивний, тобто ланцюговий сюжет. Влучним прикладом може бути казка "Пан мишеня" : "Цигане, цигане, дай мені решето, решето я дам
торговцеві зерном, він дасть мені просо, просо я дам курочці, курочка знесе мені яєчко, яєчко я дам ткачеві, ткач дасть ниток, нитки я дам шевцеві і він підшиє мені хвоста."
Дуже часто в сюжетних лініях перських та українських казок зустрічається образ лисиці-посередника або судді. Лисицю просять поділити якусь здобич, а вона з "їдає більшу частину і переконує усіх, що немає кращої судді, ніж вона.
"Котики й віддали їй грудочку сиру, щоб вона розділила. Лисичка переломила грудочку надвоє, а далі й каже: "Ні, цей шматочок більший, треба порівняти!" Та й над"ла один шматок. "А тепер, — каже, — оцей більший, треба його трішки підрівняти, щоб по правді було!" І знов над"їла. Та так рівняла, що то той шматочок над"їсть, то той, поки стало два зовсім маленьких шматочки."
Але найчастіше ми зустрічаємо образ лисиці-ошуканки. Зазвичай вона, аби здобути собі їжу, але при цьому не працювати, обдурює вовка, барса, їжака, або якусь іншу тварину. Ведучи паразитичний спосіб життя, лисиця завжди тікає від покарання.
" Люди як вискочать – з кочергами, з рогачами, з сокирами: вбили того вовка, а лисичка й досі живе у своїй хатці."
Слід відмітити, що в українських народних казках на відміну від перських казок, образ ведмедя наділений зазвичай позитивними рисами. Так він виступає в ролі справедливого судді або дужого рятівника. Але зустрічається й таке, що ведмедя ошукують або просто використовують його силу. А от в перських казках він завжди залишається "в дурнях", над ним сміються, глузують з його тупості, необережності. Якщо вислів "сильний як ведмідь" сприймається персами як образа, то вислів "сильний як тигр" – як похвала.
"Ведмідь сів, щоб прочитати послання, а верблюд як вдарить його в груди, що він відлетів на десять кроків і втратив свідомість. І лише після цього він зрозумів, як треба тлумачити свій сон."
Слід зазначити, що афористичність, що властива більшості іранських казок , наштовхує на думку, що, можливо, звідси народилося багато поширених в Ірані прислів’їв . Так в казці "Балхський суд", наприклад, є епізод про те, як Мехрак відірвав хвіст в осла і погонщик пішов скаржитися судді. Цей епізод породив відому приказку: "У мого осла з дитинства немає хвоста."
* Побутові казки.
З точки зору середньовічних професіональних літераторів побутова розповідь, побутова казка були зневажливими жанрами, які розповідалися блазнями, вульгарними людьми. До "високої" літератури допускалися лише розповіді і казки, які мали додаткове значення: це були або апологи, як в "Калілі і Димні", або зібрання повчальних історичних анекдотів, або оповіді етичного або містичного характеру. Але популярність побутової казки була такою великою, що багато відомих літераторів складали збірки таких казок, не розкриваючи, правда, свого імені.
До таких казок належить велика кількість реалістичних новел "Тисячі й однієї ночі".
Для побутових казок Ірану характерні повсякденні, "низькі" обставини, грубуватий гумор і сатиричне відношення до дійсності. В них може бути і фантастичний елемент, але, як правило, він відіграє підлеглу роль. Звичайно, і серед побутових казок є багато різновидів, але вказані особливості притаманні більшості з них.
На відміну від фантастичних казок в побутових казках України та Персії діють реальні герої – купці, селяни, ремісники та їх дружини. Перемоги, отримані героєм над своїми ворогами, знаходять в казці реальне пояснення і досягаються завдяки хитрості, розумної поради або щасливого випадку.
Іноді в новелістичній казці ворогом героя може бути яка-небудь фантастична істота, наприклад, див.
В середньовічному Сході , як, до речі, і на Заході, великою популярністю користувалися книги і розповіді про хитрість і підступність жінок. В сюжетних лініях перських казок часто зустрічаємо епізод про те, як до однієї жінки прийшов гість, який дуже вихвалявся, що пише книгу про підступність жінок. Тим часом несподівано з"явився її чоловік. Гість перелякався в смерть, і жінка заховала його в шафу , а чоловікові почала жалітися, що він увірвався до неї і намагався зганьбити. Розлючений чоловік хотів було зазирнути до шафи, та жінка відволікла його. Відчинивши дверцята , вона й говорить : " Чи не ти казав, що збираєш різні жіночі шахрайства? Ось тобі ще один виверт. Йди та пам"ятай, що жіночим хитрощам немає ліку."21
Подібний мотив про розумну дівчину зустрічаємо в українських казках, зокрема в казці "Мудра дівчина": "Та й питає та дівка у старостів, чого ж їм подавати: чи одбутного, чи прибутного, а чи того, що вгору дивиться?"Старости обрали останнє і дівчина пригостила їх самою цибулею. А пояснила вона це так: "Одбутне – сало, бо ним усякі зачіпки одбувають; дійво – прибутне, бо ним хоч і одбувають усякі зачіпки, але ж і воно прибуває в господарстві, коли хто корови свої має; те,що вгору дивиться, — се цибуля, бо коли вона ще в грядках восени стирчить, то моа хто з землі угору дивиться."
Серед казок Ірану великою популярністю користуються казки про жебраків, крадіїв, розбійників; ці казки знаходили вдячних слухачів ще задовго до розквіту захоплюючого жанру детективно-шпигунських розповідей. Безбородий (кусе) в фольклорі народів Близького Сходу виступає героєм блазнівних новел. Про нього навіть існують цілі цикли казок .
Побутові казки зазвичай мають рамкову конструкцію. Особливо це помітно в сюжеті про те, як син вирушає на пошуки чарівного зілля для хворого батька. Обрамленням тут виступає сюжет про двох товаришів, які завжди залишаються вірними один одному. Дуже поширеним сюжетом перських і особливо українських казок є казки про взаємостосунки між свекрухою та невісткою.
Але відмінною рисою є те, що в східних казках частіше невістка знущається зі своєї свекрухи, а в українських – найчастіше навпаки. "Свекруха двадцять два дні просиділа на курячих яйцях, поки не з"явилися усі курчата." В українській казці часто сюжет розгортається так, що ледачу невістку навчають працювати, не даючи їй їсти. Наприклад в казці "Ледаща невістка" читаємо:
"І на цей раз вона нічого не зробила – лишається без вечері."
Слід відмітити, що саме в новелістичних казках найбільш помітні звичаї, традиції певного народу. Наприклад в Ірані є такий звичай – двічі-тричі в рік ходити в паломництво до Мекки. Даний обряд знайшов відображення в казці: " А коли надумав чоловік піти в паломництво в Мекку, потрібно йому дружину з дітьми на догляд пазі (доглядача) залишити."
Висновки
Перські народні казки є частиною багатого перського фольклору і за своїми сюжетами, формами і художніми засобами вони надзвичайно різноманітні.
Найбільшу кількість серед казок України та Персії складають чарівні казки. Народна фантазія наділяє позитивних героїв різноманітними достоїнствами – сміливістю, хоробрістю, патріотизмом, вірністю… На шляху до мети герой змушений долати багато перешкод, вступати в боротьбу зі злими силами, що зображуються у вигляді злої мачухи, поганих шахів, різноманітних фантастичних істот: драконів, дивів, шайтанів. Герой, що уособлює добре світле начало, завжди отримує перемогу над темними, ворожими силами.
Отже, ми можемо зробити висновок, що основною темою українських та перських народних казок є боротьба добра і зла. Народні казки зазвичай оптимістичні, тому герої завжди перемагають. Чарівні казки виховують у слухачів або у читачів почуття любові до Батьківщини і ненависть до її ворогів, повагу до праці і працюючих людей, завзятість у досягненні поставленої благородної мети, вірність даному слову.
Наряду з чарівними казками в перському та українському фольклорах дуже поширені новелістичні казки і казки про тварин ( птахів, комах).
В новелістичних казках діють реальні герої та події розгортаються реалістично. Героями зазвичай виступають простолюди –– купці, ремісники, селяни та їх дружини.