В такі дні казкарі є бажаними гостями на ряду з музиками, але розповідачі користуються значно більшою повагою.
В сільській місцевості, де смаки простіші, де вплив матеріальних взірців досить слабкий, існують свої казкарі з готовим репертуаром місцевих "народних"казок, які розповідаються, як і в містах, у всіх вказаних та їм подібних випадках суспільного та приватного життя.
До цих випадків приєднуються ще й особливі моменти сільського життя, які не спостерігаються в міському побуті, — закінчення молотьби врожаю і т.і.
З приводу цієї важливої для землероба події усі учасники польових робіт влаштовують ігри, співи, танці, а під кінець сідають у коло і тоді вже виступає місцевий знавець казок, який своїми повістями змушує присутніх остаточно забути про тягар польових робіт.
Подібне явище зустрічається і серед жінок. Тут, зазвичай, найстаріша з жіночої половини є берегинею казкових сюжетів , і, колихаючи дітей або розважаючи дорослих, плете чарівне мереживо казкових мотивів. Іноді молодь влаштовує ігри та розваги, дещо схожі з українськими вечорницями та святками. Тут разом з ліричними та іншими піснями, казки, які розповідає місцевий казкар, займають не останнє місце.
* Розповсюдження перських казок.
Питання про шляхи та способи поширення казок в Ірані ще не вирішене. Можна вказати тільки на деякі випадкові та постійні явища в сучасному та минулому житті Персії, які можна розглядати як допоміжні чинники поширення казок.
Обмін матеріальними цінностями, який здавна проходить великими шляхами, що пересікають Персію зі сходу на захід та з півночі на південь, одночасно сприяє й обміну фольклорними цінностями.
Помітним активним елементом при цьому є люди: це погонщики караванів (чарвадари), які постійно рухаються шляхами Персії. На зупинках в населених пунктах, слухаючи казки, вони ділилися своїм досвідом, були їх безпосередніми носіями та розповсюджувачами.
Інший постійно рухомий елемент – дервіши — відігравали важливу роль у збереженні та поширенні казки, як і перського фольклору взагалі. Ними часто поповнюються ряди "киссе-хон"ів. Так, наприклад, дервіші ордена "Аджамі" в Тегерані та інших великих містах Персії. Вони проникають у своїх мандрах у найглухіші куточки Ірану, заходячи навіть за її кордони.
Насильницькі переселення цілих племен та груп населення, що практикувалося в епоху Сафавідів (XVI-XVIII) спостерігаються і зараз.
Впливають також міграції окремих племен під впливом економічних та соціальних причин – ось найбільш помітні явища, які впливають на долю казки в Персії.
Типологія сюжетних ліній українських та перських народних казок.
* Чарівні казки.
Перські народні казки дуже різноманітні за своїми сюжетними лініями, тематиками, але, як і в українських казках, їх об’єднує головна ідея — боротьба добра і зла. Ця ідея характерна майже для усіх народних казок і пронизує усю народну творчість.
Відбувається зіткнення двох основних сил — злих та добрих, котрі в своїх намаганнях досягти мети приводять у рух весь арсенал засобів.
Найбільш поширеними казками в Ірані є чарівні казки, які вражають розмахом фантазії. Для багатьох перських чарівних казок характерна досить стійка схема: у бездітного падишаха дивним чином народжується син, життя якого сповнене різними пригодами у пошуках коханої. Врешті-решт царевич щасливо володарює на батьківському троні. Ця більш-менш стандартна схема може доповнитися різноманітними подіями, і дуже часто казка такого типу розросталася до розмірів роману.
Головним героєм, як правило, виступає молодший брат, а склад дійових осіб майже незмінний і характерний для більшості чарівних казок: це дервіші — мандрівники, які володіють чудодійною силою і рятують героя у безнадійних ситуаціях; купці, які ведуть караванну та морську торгівлю; злі ворожки та чарівниці, які роблять безлад, але врешті виявляються переможеними; прекрасні царівни і т.і.
Ми можемо побачити, що в українських казках , порівняно з перськими, такі сюжетні схеми: у бездітного селянина або, як в казках Ірану, — у царя , народжується син або дочка. В перських же казках народження дівчинки в сюжетах майже не зустрічається. (Це випливає з народних традицій: в давнину, якщо у перса народжувався хлопець – цю подію святкували кілька днів, а от якщо дівчинка – народини не святкувалися.)
Життя дитини і в українських казках пов"язане з пригодами, пошуками не тільки коханої, а й щастя.
Фінал як українських, так і перських казок в основному щасливий – казки по суті своїй оптимістичні.
Надреальні сили беруть найактивнішу участь у розвитку фабули і жодна чарівна казка не обійдеться без набору джинів, дивів, пері, гулей та інших представників арабсько-іранського "пандемонізму", який було успадковано ісламом у стародавніх народних вірувань.
В казках обох країн фігурують птахи, які розмовляють, тварини, які сповіщають героїв про небезпеку, сприяють успіху.
В перських народних казках дія, як правило, відбувається в фантастичній країні. Часто це Китай (Чин та Мачин), але дуже своєрідний Китай, і, окрім фантастичного елементу, нічим не відрізняється від Ірану.
Палаци, які зникають і з"являються як оком мигнути, райські сади в пустелях, чарівні і таємничі острови, зачаровані колодязі та печери – такі звичайні місця блукань героїв чарівних казок.
Важливу роль в казках Ірану відіграють чарівні предмети : яблуко, волосина коня, чарівна вода, шапка-невидимка, чоботи-скороходи, килими-самольоти, скатертини-самобранки, персні та інші. Подібні предмети ми зустрічаємо в казках України.
Цікаво зазначити, що "магічними" в перських казках є такі числа: 3, 7 і…40.
Наприклад в казці "Птах Симорг" читаємо: "Буде там драбина в сорок дощечок та будуть на ній сорок дзвіночків, візьми з собою сорок грудок вати, а на дівчині буде сорок шароварів."
В казці читаємо про те, що "…у правителя було сорок баранів, яких треба було відігнати на пасовисько і пасти рівно сорок днів."
В чарівних казках дуже часто мова йдеться про чарівний перстень, який треба повертіти три рази, щоб з’явилися три негри — раби царя Солеймана , або про три дивовижних воронячих пера, які, при потребі, самі вкажуть дорогу .
В казці "Сорок ключів" читаємо: "Цю красуню важко побачити. Потрібно вбити сім дивів перед тим, як увійти до саду. Там буде кицька, у якої на шиї висітиме сорок ключів. Вб"єш її — заволодієш ключами. Ними відмикнеш тридцять дев"ять кімнат, а в сороковій буде діва."
В українських казках ми теж зустрічаємо "магічні" числа — такі як 3, 7, 9. Наприклад: "Жили на світі чоловік та жінка, і в них було сім синів, але ті сини не жили у згоді, а завжди ворогували та билися поміж собою."
Невід"ємною частиною сюжетів перських казок є боротьба головного героя з міфологічним персонажем дивом, який виступає антигероєм. Можна провести паралель між дивом іранських казок та відьмою українських. Див зазвичай дуже зла, підступна та хитра істота, яка усіма силами намагається зашкодити головному герою. Але в східних казках є мотив побратимства з ворогом, коли чоловік рятує дивові життя і вони стають друзями, що в українських казках майже не зустрічається.
Спільним мотивом для казок обох країн є мотив про чарівну "пташку щастя": бідний збиральник хмизу, який щоденно важко працював, усі свої гроші віддав злиденному чоловікові. Згодом він знаходить чудову пташку, яка кожен день зносила по золотому яйцю. Про це дізнався злий сусід і , шляхом обману, змушує дружину збиральника хмизу підсмажити пташку, щоб з"їсти її голову — і стати падишахом (царем), печінку і серце – і кожну ніч знаходити під подушкою гроші. Але їх з"їли діти бідняка, які згодом, долаючи численні труднощі, досягають мети.
Ще один ланцюг мотивів, які притаманні як перським, так і українським казкам: дивовижне зачаття від яблука або горошини – боротьба дитини з драконом та звільнення поневолених — допомога друзів. Такий сюжет ми знаходимо в казках "Подвиги тубільця іранського" та "Котигорошко".
До речі, в цих же казках є ще один, спільний для казок обох країн, мотив подорожування на "той світ". Там головним героям допомагають вірні друзі і птах, який виступає в ролі посередника між "земним" і "тим" світами.
В перських казках ( наприклад в казці "Белуні та Іскандр") чітко простежується мотив воскресіння героя в образі очерету, квітки, дерева або в образі птаха чи тварини.
Такий самий мотив притаманний і українським казкам.
Наприклад :
"А над забитим братом в полі при дорозі виросла калина, та така хороша, аж очі бере, літо й зиму на ній і лист, і цвіт, і ягідки."
Дуже часто з того дерева, в яке перевтілилася людина, герої української казки роблять якісь предмети ( наприклад сопілку з калини ). Ці вироби допомагають головному герою долати перешкоди і можуть навіть розмовляти.
"А один вирізав гілку, зробив сопілку, сів собі на віз та грає, а сопілка йому людським голосом співає."
Неважко помітити, що в декількох казках Ірану зустрічаються подібні, схожі сюжетні лінії. Наприклад епізод перевтілення героя в різних тварин – барана, верблюда, лоша; продажем цих тварин і поверненням парубка у колишній стан за допомогою рятівної вуздечки проходить по багатьох казках.
Слідом за цим зазвичай розповідається про її втрату і про боротьбу героя зі своїм ворогом ("Бу-Алі Сіна" та ін.)
Відмітимо, що іранські чарівні казки від українських відрізняються чітко вираженою ланцюговою конструкцією. Наприклад :
"Біг я , біг, прибіг на вершину гори, зустрів двох жінок, одна дала мені води, друга – млинців. Млинці я з"їв сам, а воду дав землі. Земля дала мені траву, траву я віддав козі, коза мені дала кизяки на паливо, кизяки я дав пекарю, пекар дав мені вогонь, вогонь я відніс золотих справ майстрові, золотих справ майстер дав мені ножиці, ножиці я віддав кравцеві."
* Казки про тварин.
Дуже розповсюдженими казками в Ірані є казки про тварин. Головна ідея в них, як і в чарівних казках, — боротьба добра і зла.
В казках про тварин традиційним негативним персонажем є лисиця – втілення хитрості, підступності, вовк – уособлення жадоби, шакал – символ підлості.
Але поряд з ними є і добрі тварини – кінь, верблюд, газель, мул. Вони допомагають герою, визволяють його з біди.