У вікна — в двері—ввірвись невідпорною силою,—
В церкву — розметай урочисту відправу,
В школу — годі нидіти школяреві,
Не проминай нареченого — не час йому тішитися з нареченою,
Ані мирного ратая — не час мирно орати поле чи збирати
врожай,—
Так несамовито гримить барабан, так пронизливо кличе сурма!
Бий! бий, барабане! — сурми, сурмо, сурми!
Над міським тлумом, над гуркотом коліс по бруківці;
Чи постелемо вдома постіль для того, хто йде до сну? — жоден
не мусить заснути в ліжку!
Жодного гендляра сьогодні, жодного ділка й спекулянта —
чи не годі їм гендлювати?
Чи не годі базікать базікам? Чи не годі співать співакові?
Чи правникові не годі обстоювать справу свою перед судом?
Швидше, гучніше бий, барабане! — дми, сурмо, несамовитіше!
Бий! бий, барабане! — сурми, сурмо, сурми!
Не приставай на замирення, вмовлянь жодних не слухай,
Не зважай на полохливих — нехай собі скімлять та моляться! —
Не зважай на старого, що юнака хоче стримати,
Будь глухою до голосів дитячих і благань материнських,—
Хай навіть мари здригнуться, де мертві лежать,
чекаючи похорону,
Так грізно гримиш ти, о барабане,— так гучно сурмиш ти,
сурмо..
1861
Переклад з англійської М. Стріхи