Тютюнник Григір — Климко (скорочено)

Завантаження стислого переказу...

Відсилаємо твір скорочено...
Якщо завантаження не відбулось автоматично, натисніть на це посилання.

І
Климко прокинувся від холодної роси, що впала йому на босі ноги, глянув на шлях і підбадьорив себе — збіжить він з гори й зігріється. Вдалині рожевіли крейдяні гори, а десь між них — місто Слов’янськ, біля якого солі — бери скільки схочеш. А за склянку солі можна було наміняти харчів.
Климко, після того як посиротів, жив удвох із дядьком Кирилом, машиністом великого паровоза. Дядько приходив зі зміни, питав, як тут його помічничок, чи не боявся вночі.

Читати скорочено →
Тютюнник Григір — Климко (скорочено), завантажити текст