Коли Володимир прийшов у Київ, то звелів повалити ідолів (язичницьких богів). Перуна ж наказав прив'язати коневі до хвоста й волочити з гори до ріки Почайни. Дванадцять дружинників били Перуна палицями.
Нехрещені люди оплакували свого бога. Коли Перуна кинули її Дніпро, князь Володимир наказав своїм людям відпихати ідола під берега, якщо пристане. І тільки після порогів залишити. Проминув Перун пороги, викинуло його на мілину. Донині називають те місце Перуновою мілиною.
Потім Володимир послав містом гінців, звелівши всім киянам прийти на річку хреститися.
Люди йшли, говорячи, що, коли б те не було добрим, не припаяли б цієї віри князі й бояри. Сила-силенна людей зайшла в річку, а корсунські попи творили молитву й охрещували киян.
І звелів Володимир будувати церкви й ставити їх на тих місцях, де були колись дерев'яні кумири.
Критика, коментарі до твору, пояснення (стисло)
Літописні оповіді, зібрані в "Повісті минулих літ", засвідчують те, коли і як виник Київ, розповідають про князів, їхні діяння, про прийняття Київською Руссю християнства. Усі ці процеси непрості, часто сповнені трагедійних подій. Але незмінним є уславлення мудрості й мужності, любові до рідної землі як князів, правителів, так і простих людей.