Руйнівна влада золота у повісті Оноре де Бальзака "Гобсек"

БАЛЬЗАК ОНОРЕ ДЕ

(1799-1850)

Видатний французький письменник, засновник реалістичного роману. Він витворив незвичайну "літературну споруду" під назвою "Людська комедія", куди увійшло 96 творів із 120 задуманих. Книгу називають енциклопедією життя французького суспільства, оскільки Бальзак широко і реалістично змальовує побут, звичаї, духовні цінності, економіку, політику Франції у першій половині XIX ст. Бальзак виступає перед читачем не тільки "істориком французького суспільства", але й тонким психологом, творцем яскравих типів соціального життя. Письменник використовує "техніку перехідного персонажа" — понад тридцять одних і тих самих персонажів діють у різних творах. Його герої мають ознаки "бальзаківської пристрасті", тобто певні риси характеру персонажів доводяться до крайнощів, до маніакальності: для Гобсека визначальним ужитті є тільки гроші, які замінюють йому усі цінності, для батечка Горіо смислом життя стали його діти, графиня де Ресто не зупиняється ні перед чим у власних задоволеннях.

Широковідомі твори: "Гобсек" (1830), "Шагренева шкіра" (1833), "Ежені Гранде" (1833), "Батько Горіо" (1834), "Втрачені ілюзії" (1843).

Руйнівна влада золота у повісті Оноре де Бальзака "Гобсек"

Романи і повісті Бальзака охоплюють усе розмаїття тогочасного французького життя. Вигадані Бальзаком персонажі, ситуації, події справляють враження надзвичайно переконливої картини. Повість "Гобсек" він присвятив барону Варту де Паноану, своєму давньому товаришу. Бальзак невипадково писав про те, що "суспільство — справжній історик, а він, письменник, тільки його секретар".

Історію Гобсека розповідає адвокат Дервіль. У центрі повісті — незвичайна постать, представник французької буржуазії, лихвар Гобсек. Письменник описує свого героя так: "Волосся у лихваря було зовсім пряме, завжди охайно причесане, з сильною сивиною. Оченята, жовті, як у куниці, були майже без вій і боялися світла. Гострий ніс, подовбаний на кінчику віспою, скидався на свердлик, а губи були тонкі... Розмовляв він завжди тихим, лагідним голосом і ніколи не сердився".

Гобсек — жорстокий капіталіст. Маючи мільйони, Гобсек живе в занедбаній кімнаті. Він безжалісно експлуатує клієнтів. Гобсек, як той павук, заманює людей до себе, а потім забирає у них все майно. Жертвам потім важко викупити свої речі. Гобсек старий, але на всьому економить.

Після смерті Гобсека залишилося багато грошей, зіпсованих продуктів та інших цінностей. Кімната була захаращена меблями, срібними виробами, лампами, картинами, вазами, книгами, гравюрами... Срібло Гобсек не продав, бо відмовився взяти на себе витрати, пов'язані з доставкою. Він "здитинів і виявляв ту незбагненну затятість, яка розвивається у старих людей, одержимих сильною пристрастю, що переживає їхній розум".

За життя Гобсек так і не скористався накопиченим багатством. Через таких, як Гобсек, ламаються долі багатьох людей. Ця повість навчає тому, що гроші — це не головне. Найбільша цінність — твоє добре серце.