Проблематика та художні особливості у комедії Мольера "Міщанин-шляхтич" (2 варіант)

МОЛЬЄР ЖАН БАТІСТ

(1622-1673)

Справжнє прізвище — Поклей. Завдяки Мольєру виник французький і театр комедії. Мольер поєднав у своїй творчості народний французький фарс та італійську імпровізаційну комедію, традиційні маски підкреслив деталями живого побуту, на сцені повноправно звучить мова простого народу.

1652 р. — на сцені розігруються невеличкі фарси, написані Мольером. 1653р. — зіграна перша повноцінна комедія. Протягом тринадцяти років Мольєр зі своєю трупою гастролює провінціями Франції. Це були важкі, але щасливі роки. Зрештою трупа Мольера виступає в Парижі, де отримує похвалу найвищої особи — короля, і тепер уже неполишає сцени столиці. Він пише одну за одною п'єси: "Тартюф" (1665), "Мізантроп" (1666), "Лікар попри бажання" (1666), "Скупий" (1668), І "Міщанин-шляхтич" (1670).

Проблематика та художні особливості

у комедії Мольера "Міщанин-шляхтач"

Незважаючи на класицистичні правила, дотримання яких було обов'язковим драматургії того часу, Мольєр створив художню досконалі комедії з напруженим сюжетом і цікавими характерами. У основі сюжетів його комедій лежить конфлікт, відомий класицистам, — протистояння пристрастей здоровому глузду. Комізм — у невідповідності реальних подій тому, як вони сприймаються персонажами. Цю загальну комічну настанову Мольєр насичує історично достовірними персонажами, розкриває найбільш типові характери. Талант Мольєра полягає в тому, що, розважаючи глядача, він його виховує, навертає до моральних цінностей.

У п'єсі "Міщанин-шляхтич" Мольєр яскраво показав суспільне життя Франції XVII століття. Головний герой Журден має все, чого може бажати людина: сім'ю, гроші, здоров'я. Та Журдену заманулося вибитися у шляхтичі. Це стає його маніакальною ідеєю, яка завдає чимало клопоту його родині, але подобається цілій купі шарлатанів, що годуються біля нього та потішаються з нього: перукарі, шевці, самозвані "вчителі" етикету. Користується примхою Журдена й аристократ Дорант. Від свого імені він дарує красуні Дорімені коштовності, " які передав йому для неї Журден. Виникає комічна ситуація, герої говорять, не розуміючи один одного, кожен про своє: Дорімена думає, що коштовності дарував Дорант, і обурюється, коли Журден применшує їхню цінність, бажаючи виглядати скромним в очах своєї обранки. Бажання стати шляхтичем позбавляє Журдена залишків здорового глузду: він не дає згоди на шлюб своєї дочки Люсіль із Клеонтом тільки тому, що той не шляхтич. Але дотепний слуга Клеонта знаходить вихід. Він переодягає свого господаря турецьким пашею, сватає за нього Люсіль, а для Журдена влаштовує "посвячення у муфтії".

"Міщанин-шляхтич" — яскравий взірець "високої комедії". За смішними подіями комедії приховані серйозні висновки, а комічні образи стають сатиричними. Поведінка Журдена, Доранта зумовлена їхнім становищем у суспільстві. Журден прагне стати шляхтичем, щоб довести всім і собі свою значущість. Але Мольєр показує, що людину треба цінувати такою, якою вона є, що кожен мусить робити в житті свою справу.