Сон Тетяни і його значення в романі О. Пушкіна "Євгеній Онєгін"

Сон Тетяни і його значення в романі О. Пушкіна "Євгеній Онєгін"

И снится чудный сон Татьяне...

О. Пушкін

П'ята глава роману "Євгеній Онєгін" починається неквапливим описом настання запізнілої зими:

Зимы ждала, ждала природа.

Снег выпал только в январе

На третье в ночь.

Очима Тетяни ми бачимо "уранці побілілий двір, куртини, дахи і паркан, на склі легенькі візерунки". Такий спокійний, поетичний початок ніяк не провіщає несподіваної розв'язки наприкінці глави:

Не в силах Ленский снесть удара;

Проказы женские кляня,

Выходит, требует коня

И скачет. Пистолетов пара,

Две пули — больше ничего —

Вдруг разрешат судьбу его.

Так закінчиться п'ята глава. Але для читача це вже не буде зовсім несподіваним. Тому що в центрі глави "сниться дивовижний сон Тетяні", У якому багато загадкового, таємничого і тривожного. Це був незвичайний сон. В один зі святочних вечорів Тетяна, що вірила "преданьям простонародной старины, и снам, и карточным гаданьям", зібралася ворожити. Ворожіння на розтопленому воску, на дзеркальці не допомогли дівчині побачити свою долю, свого нареченого, а ворожити в лазні Тетяна побоялася і лягла спати. У цю ніч і приснився їй "дивовижний сон", що дуже стривожив Тетяну. "Сумних багато пригод" обіцяв він героїні.

У сні Тетяни змішалися і реальність, і мрії, і казки: засніжений зимовий ліс, ведмідь, що привів Тетяну до куреня, і Онєгін в оточенні гостей-чудовиськ:

Один в рогах с собачьей мордой,

Другой с петушьей головой...

Закінчується сон сваркою Онєгіна і Ленського:

Спор громче, громче; вдруг Евгений

Хватает длинный нож, и вмиг

Повержен Ленский.

Багато в чому сон Тетяни — це втілення її почуттів і думок. Тому вона і не хоче нікому розповісти свій сон: у ньому і мрії про Онєгіна, і страждання від розлуки з ним. Як на прикру розлуку Тетяна нарікає на струмок, шо перепинив їй дорогу в засніженому лісі. Ведмідь і чудовиська — з казок, з розповідей няньки, з романтичних книг. Але Тетяну тривожить сварка друзів, смерть одного з них у її сні. До самого дня іменин цей сон тривожив Тетяну, поки не справдився:

С утра дом Лариных гостями

Весь полон: целыми семьями

Соседи съехались в возках...

А от і чудовиська з віщого сну:

С своей супругою дородной

Приехал толстый Пустяков...

Гвоздин, хозяин превосходный,

Владелец нищих мужиков...

Скотинины, чета седая...

Уездный франтик Петушков,

Мой брат двоюродный Буянов...

І далі все, як у сні Тетяни: Онєгін, що завжди уникав такого спілкування, роздратований. Він намагається помститися Ленському, впадаючи за Ольгою. Наївний Ленський пригнічений "зрадою" друга і нареченої.

І ранок наступного дня почнеться викликом на дуель. І вже не у сні Тетяни, а в наступній главі роману впаде на сніг убитий Онєгіним Ленський.

Так справдився страшний сон Тетяни. Героїня бачила у сні не казку, не просто жахи, породжені фантазією. її тонкий, хоча і марновірний розум не міг не оцінити належним чином оточуючих людей, а її любляче серце допомогло їй зрозуміти та передбачити наближення нещастя. Але зупинити його вона не змогла. Занадто непередбачено розвивалися події, дуже швидко справджувався сон...

Так, повідавши читачеві сон Тетяни, Пушкін розкрив перед ним внутрішній світ героїні, її мрії, її тривогу, багату уяву і марновірство. Водночас автор підготував читача до розв'язки сюжетної лінії Онєгін — Ленський, що спричинить неминучі зміни в долях головних героїв — Онєгіна і Тетяни.