Трагічна доля Есмеральди (за романом Віктора Гюго "Собор Паризької Богоматері")
І. "Собор Паризької Богоматері" — твір про сутність життя, проблеми моралі та духовної краси людини.
ІІ. Есмеральда — улюблена героїня В. Гюго.
1. Зовнішня краса Есмеральди ("циганка", "чудова, свіжа, чиста, чарівна й тендітна дівчина"; виразні очі, жваве обличчя).
2. Духовна краса дівчини (щира вдача; романтичний погляд на життя; гордість та почуття власної гідності; співуча душа, що втілюється в піснях і танцях).
3. Есмеральда — добра та чуйна людина (єдина з усієї юрби на площі пожаліла Квазімодо; безкорислива — взяла собі за чоловіка П'єра Гренгуара, щоб урятувати його; навіть до тварин ставиться з любов'ю).
4. Нездійсненність щастя в коханні (палка любов до ротмістра Феба де Шатопера; глибина й сором'язливість почуття; згодна на все, аби бути разом із коханим; але Феб не зумів гідно оцінити її кохання).
5. Есмеральда і Клод Фролло (несправедливі обвинувачення в чаклунстві; зазіхання Клода Фролло на Есмеральду; вірність коханню й висока моральна стійкість Есмеральди, готовність захищати свою гідність до останнього).
ІІІ. Моє ставлення до Есмеральди та враження від роману (треба мати добре серце та щиру душу, як у Есмеральди).