Друга дівчина (почувши викрик).
Леле! Хто тут?.. Пробі!
(Тікає й зникає в лісі).
Оксана
(підходить до Сірка, пильно придивляється
до нього й сміється).
Ха-ха! ач квочки розквоктались як,
Злякавшись, що курчата розбіжаться!.
Чото так дивишся на мене ти?
Сірко
Жорстокая краса! Цікаво знати,
Хто той, кому на долю припаде
Скорить твоє завзяте серце.
Оксана
Спробуй.
Сірко
А чим скорить?
Оксана
Та вже ж не канчуками.
Сірко (обнімає її за стан).
Таку красу побожністю до неї
Скорити можна…
Оксана
Так? Але побожність
Нікого ще ніколи не скорила.
Сірко
А чим?
Оксана
Скажи: тебе січовики
Шанують, люблять дуже?
Сірко (здивовано)
Кожний з них
Віддасть життя за мене залюбки.
Оксана
Скажи: тебе уся Вкраїна знає?
Сірко
Гучною славою лицарських вчинків
Ім'я її підніс до високості,
Уславивши на ввесь широкий світ.
Оксана
Сірко
Чому?.. Над сим ніколи я не думав
Коли ж не гетьман досі я, то, певне
Тому, що до тієї булави
Непевний і страшний простягся шлях
Через широке море крові.
Оксана
Ну?
Сірко
Боявся захлинутись.
Оксана (зневажливо).
Замість того
Утік сюди, щоб бджілок доглядати?
Прощай! (Хоче йти).
Сірко
Стривай, куди ж так хутко ти?
Оксана
Шукать того, хто зважиться зо мною
Переплисти, побравшися за руки,
Червоної води широке море.
З лівого боку виходить Роман; угледівши Оксану з батьком,
зупиняється, вражений.
Сірко
Людина ти чи сам диявол в плахті?
Але коли й диявол ти, то варт
Для тебе душу в пекло запровадить,
Аби скорить тебе!..
Оксана
Слова — не діло.
Сірко
Оксано!.. (Обнімає її).
Оксана (лукаво).
Що?
Сірко
Наказуй — все зроблю!
Та тільки покохай! Упитись дай
Отрутою солодкого кохання!
Сп'яніти дай в чаду жаги страшної.
За мить одну тобі під ноги кину
Усе, чим досі жив і чим живу.
Оксана (пригортаючись жагливо)
Ти справді? так? Чи вибух се спізнілий
Давно погаслої жаги?
Сірко
Оксано!
Мій раю! квіте мій!.. (Міцно стискає й цілує її).
Огонь не згас:
Його ти розпалила знов…
Оксана (виривається з його обіймів).
Надовго ж
Він спалахнув?
Сірко
Поки палає серце
Коханням. Запалила його ти —
То й згасиш ти.
Оксана
Коли ти правду кажеш,
То, не вагаючись, за мною підеш?
Сірко
Куди?
Оксана
Нащо ж питать?.. Проте скажу:
Як тільки рушать козаки в дорогу,
За ними й я подамсь звідсіль на Січ.
Сірко (хитнувшись).
На Січ?
Оксана
Не зрадить ненька-ніч, не зрадить
Жупан козацький… Далі ж — будь що буде
Сірко
Ти божевільна!
Оксана
Ну, то що! нехай!
Як маю з розумом холодним скніти,
То краще спалахнуть життям без нього
І в захваті згоріть чарівнім. Тут
Ніщо душі і серця не запалить.
Ти з нами?
Сірко (важко по хвилі).
Ні!
Оксана (спалахнувши).
Чому?
(Заходиться реготом, повним гніву і зневаги).
Недовго ж
Огонь тривав в твоєму серці: згас,
Як порошина та. Стареча примха,
Минулого спізнілий відгук. Ну,
Прощай!.. Лишаю з бджолами тебе
Й свиньми вельможної Сірчихи…
(Тікає ліворуч; по дорозі зустрічає Романа, що ввесь час
стояв і слухав останню розмову з виразом гніву
й болю на виду, регоче глузливо й зникає).
Сірко (біжить за нею).
Стій!
Оксано, серденько! вернись… вернись…
Роман стає йому на дорозі. Сірко, сильно вражений, хапається
за серце й зупиняється. Обидва якусь мить дивляться спідлоба
один на одного поглядами, повними гніву й зненависті.
Роман (по хвилі).
Я чув усе…
Сірко
(повертається до нього спиною й говорить тихо).
Бодай тобі, мій сину,
Було позакладало на той час,
Або мені заціпило навіки!
(Одходить до куреня. Гомін наближається:
виразно чути пісню й бренькіт бандури).
Роман
Січовики зібрались вже в дорогу
І йдуть сюди…
Лесь (вибігає з лівого боку регочучи).
Ой, лусну я од сміху!
Старий Пеньок напився і танцює!
Ось гляньте, паночку! Ги-ги! ги-ги!
З правого боку виходить кілька козаків, стара Сірчиха, юрба
цікавих парубків і дівчат. Попереду, під загальний регіт,
старий Пеньок силкується танцювати на дерев'янці.
Ярема
(співає, приграючи на бандурі).
Ой гоп, чуки-чуки!
Буде, буде тої муки
І ногам
І рукам:
Кажи, дочко, що не дам!
Ой гоп, та й два рази!
Знають теє перелази,
І тини,
І млини,
І червонії штани!..
Пеньок (зупиняється хитаючись).
Не можу більш!.. Не слухають старого
Прокляті ноги!.. Братику Іване,
До чого вже доживсь старий Пеньок:
Навприсядки хотів і — аніже!
(Хлипає, всі регочуть).
Сірко
(похмурий, бере його за плечі й обережно
вкладає під куренем).
Хай молоді танцюють, а старому
Спочити час…
Сірчиха
Старий, старий, а жерти —
За трьох жере! Допавсь, як той дурний
До лою. Швидше вже прощайсь — нехай
Геть їдуть звідси, а то все з'їдять
Твої паливоди…
Сірко
Стара, май сором!
Козаки сміються.
Сірчиха (обурено).
Ось глянь! май сором! А ти сором мав,
Коли сім літ десь пропадав, як пес
А потім повернувсь ні з чим додому?
Де здобич дів?
Сірко
Мовчи, стара.
Сірчиха
Мовчати?
А чорта з два! Він, бач, добро пропив,
А я — мовчи! та ще й навів з собою
Таких, як сам, нікчемних ледацюг…
Сірко махає рукою.
Ярема
Нехай бурчить — її тут право, батьку!
Сірчиха
Іще б пак!..
Ярема (обнімає Сірка).
Ну, й додому час. Спасибі
Тобі, наш батьку, од усіх за все:
За хліб, за сіль, за добре гостювання!
(Дивиться йому в вічі).
А то б… із нами знов на Запорожжя!
Сірчиха (аж підскочила).
Куди?! А дзуськи! Буде з мене вже
Й того поневіряння, що зазнала
Без нього тут. Коли зібрались їхать,
То й їдьте геть під три чорти! Доволі!
І так вже розпаскудився без краю:
Ні до якого діла…
Сірко (гнівно).
Ти замовкнеш?..
Прощайте, братія!
(Прощається, цілуючись, з іншими).
Що далі буде,
Про те ніхто не знає. Може, Бог
Ще приведе побачитись…
Сірчиха
Аякже!
Й до хати звикнеш…
Сірко
Привітайте там
Від мене щиро й нелукаво всіх,
Із ким за довгі роки поділяв
Лицарський тягар, славу й честь козацьку.
Що маю більше вам сказати?
Сірчиха
Досить!
Чи не рідня!
Сірко
Та замовчи ж, стара,
Хоч на хвилиночку!
Козаки
Прощай!.. (До всіх).
Прощайте!..
Парубки й дівчата (вклоняючись).
— Прощайте!
— Здорові їдьте!
— Щасти, Боже, на все добре!
Козаки
Прощай, стара! прощай, Романе!
Чом не з нами?..
Сірчиха
Їдьте вже самі, без нього обійдеться…
Ярема
На коні, хлопці! гайда!
Їдуть ліворуч усі, крім Сірка й Сірчихи.
Парубки й дівчата (співають)
Ой послалась доріженька
Через брід,
Виряжали козаченька
У похід.
Щасти, доле, воювати
І щасливо повертати
Йому, молодому,
З походу додому.
(Далі за сценою).
Закурилась доріженька
Вдалечінь,
Загадала дівчинонька,
Чий то кінь?
Чи мій милий із походу
Повертає вже до году?
Чому так хутенько?
Ой, чи він то, ненько!..
Сірчиха (услід).
Бодай загинули, п'янюги! пху!..
Насилу здихалась: жеруть і п'ють,
Як прірва та…
Сірко (зітхнувши).
От ти гарчиш, стара…
Сірчиха (обурено).
Чи я собака, що гарчу?..
Сірко
Мені ж
Чомусь так важко, й жаль за серце смокче,
І все навкруг таким гидким здається…
Сірчиха
Аякже, — краще там! Поїхав би
Із ними, може?..
Сірко (загадавшись).
Хто зна…
Сірчиха
То вже дзуськи!
Сю ніч я тут ночую, бо навмисне
Сюди й прийшла із ними: знаю ж добре
Твою ледачу вдачу.
(Виносить із куреня сіряки і стеле по сей бік, коло Пенька).
Сірко (посміхнувшись).
Не поможе,
Моя старенька, се, коли орел
Захоче випростати свої крила.
Проте… се все дурне… Стомився я
І тілом і душею…
Сірчиха (лягає).
От і добре:
Лягай, бо пізно вже, а завтра встанеш
І в голові розвидниться тобі.
Сірко
(виносить із куреня кирею і стелить коло входу до куреня).
А де ж Роман?
Сірчиха
Пішов додому, мабуть:
Теж спати час, бо рано тра вставати.
(До Пенька, що хропе, як забитий).
А сей — якої затина! Старе,
Як те мале: нажерся й спить.
Чого йому? турботи докучають?
Старий-старий, а жлуктить ту горілку,
Як воду кінь… Наука січова.
(Позіхає).
Ох, Господи прости! Коли б отеє
Та не проспати досвіта: без мене
Там спатимуть усі, а особливо
Дурний свинар: коли не спить, як мертвий,
То десь ганя на палиці своїй,
А свині по городах… Ох-ох-ох… (Замовкає).
З лівого боку, крадучись, виходить Оксана, вбрана козаком.
Озирнувшись довкола, підходить тихо до Сірка.
Оксана (напівголосно).
Ти спиш?.. Не довго спатимеш, запевне:
Орлові надокучить спокій клітки, —
Широких просторів і високості
Душа огневая його запрагне.
І, замість лайки і докорів бабських,
Турбот дрібних, нікчемних і марудних,
Захочеться почути гуркіт грому,
Крилом черкнути хмар страшних у тучах…
Прощай! побачимось на Січі скоро!..
(Іде ліворуч).
Сірко (схоплюється й протирає очі).
Химерний сон!..
Сірчиха (прокинувшись, сідає).
Що кажеш ти?
Сірко
(вгледівши Оксану, яка озирнулась і зникла).
Оксана!
(Стає на ноги).
То се не сон! Оксано! (Простягає руки до неї).
Гей, коня!..
(Зникає в курені й по хвилі вибігає звідтіля
в жупані, підперізуючись поясом з шаблею).
Сірчиха (чіпляючись йому за руку).
Куди? сказився ти?
Сірко (грізно).
Стара, не руш!
Пусти!..
Сірчиха
О, ні!..
Сірко
Пусти, кажу! доволі!
(Одпихае її.