Ширяев, звався Рубрук, який уважав Київ другим після Візантії містом Европи.
"Пілігрим Пляно Карпіні, — подає ще той самий автор, — побувавши в Києві по дорозі в Монголію 1240 року, перед татарською навалою, свідчить про незвичайну красу, багатство й велич столиці. Карпіні розказує про міцні укріплення, які захищали місто, про сильні стіни, ворота, з яких одні звалися Золотими, із-за багатства прикрас, про вісім базарів, на яких ішла жвава торгівля з купцями з далеких сторін... Каравани арабських купців приходили в Київ через столицю хозарського царства Ітіль, зустрічалися там із фльотиліями скандинавських купців-піратів. Польські, мадярські, чеські, моравські "гості", не згадуючи тісно пов'язаних із давньою Руссю візантійців, — надавали місту вигляду й значення потужного, загальноєвропейського центру..."
І ще багато фактів наводить проф. Ширяев, а все на те, щоб на кінець поставити таке реторичне запитання:
"Чи ж можна, після того, хоч і короткого перерахування незаперечних фактів, говорити про варварство й культурну відсталість наших предків, про відсутність культурної еліти (інтелігенції) в минулому Русі — Росії...?"
Звичайно, — відповімо панові Ширяеву, — про варварство й культурну відсталість українських предків говорити було б смішно, після перерахування цих незаперечних фактів, але що це має спільного з фінсько-монгольськими племенами Московії? Оці то саме предки пана Ширяева були й залишилися варварами й невігласами по сьогоднішній день. Одиноке чого вони навчилися, то красти й брехати, — саме так, як це робить і пан Ширяев, присвоюючи москалям давню історію України-Руси.
Софія Наумович.