Як будується оповідання

Майк Йогансен

Сторінка 10 з 24

Він глу­хо мимрив прокляття, силкуючись звестися й марно шукаю­чи за що-небудь учепитись. Темно було, як у бочці, і спека од сонця, що нагрівало залізні листи ще зранку, зробилась не­стерпучою з того часу, як замкнули єдиний отвір. В одчаю бідолаха скинув з себе все і голий лежав на одежі; гаряче за­лізо люто пекло його тіло там, де йому траплялось його торк­нути. Зненацька він відчув, що його схованку піднято зовсім угору, і вона поїхала. Спека чимраз дужчала, і піт зливою котився по тілу. Він зціпив зуби й терпів. Тепер він почував, що рух його схованки змінився — вона летіла в повітрі — глухе торохтіння почулося йому. Саме в цей момент "Варто­вого" піднімали на борт портового судна "Тетіда" — капі­тан Гейнс, — і торохтіння йшло від її парового крану.

Тепер трошки посвіжішало. Але його вразив зовсім інший, цілком новий рух. Запевне знав він, що до цього часу йому не траплялось його переживати. Це не був рух залізниці. Та що так боляче стримувало його подих і стискало горло залі­зними обценьками? Повітря! Повітря, господи мій! Він нада­ремно шукав у густій темряві дірки, збиваючи собі пальці й ламаючи собі нігті об уклепані прогоничі. Але він згубив усяке почуття місця й шукав дірку вгорі, а вона була в нього під ногами.

Але, якби він і знайшов її, це б йому не допомогло нічого — вона була добре вкручена й закріплена суриком, тепер уже твердим, як сталь. Атмосфера чимраз гусла й гусла, його по­дих виходив і вертався зі свистом. Ніби сотні тонн тяжіли на його грудях, і серце стукотіло, як молоток.

Може, вперше зроду його напав жах. Де він? Що з ним буде? І коли він вовтузивсь, б'ючись об розпечені стінки своєї в'язниці, хапаючись повітря, його нога раптом торкнула ручні кайдани забитого вартового, що він узяв разом з його по­ясом, — здавалося, довгі роки тому, — у тюрмі. Він узяв їх і з усієї охлялої, істеричної сили бив у залізні листи жах­ливої пастки.

Раптом вона змінила свою поставу, стала сторч. Він упав коміть головою на дно її і лежав там зігнувшись, — вогнева спека замінилася на свіжу прохолоду. Груди йому розрива­ло, і чудні вогневі візерунки затанцювали перед його роз­плющеними очима. Щось зловісно задзвонило йому в ухах. Дзвін! Як він ненавидів дзвони! Дін, дон, дон, дін... Тепер він знає... Вони його все ж таки повісили... Це був тюремний дзвін... Він ще не зовсім умер... Він бовтається на мотузку... Прокляття їм усім...

"Чи не здавалося вам, що там щось усередині торохтіло і стукало, коли ми спускали "Вартового" за борт", — спитав началь­ник порту, коли "Тетіда" розводила пари від "Кота з Коше­нятами".

"Голівки з прогонича та один чи два поганих шруби", — одповів старий шкіпер коротко, скидаючи оком назад, де здо­ровий червоний буй качавсь на воді, вклоняючись і киваючи стрічному західному вітрові. Од нього виразно долітали по­хмурі звуки дзвону.

__________________________________________

 

УВАГА:         

1. Курсив — структурна мотивація.

2. Петит — фальшиві сюжети й особи.

3. Розбивка — психологічна мотивація.

Пояснення дивись нижче, в розділі "Аналіза".

 

Аналіза

Оповідання взагалі можна поділити так: 1) оповідання з переважно структурною (механічною) мотивацією розв'язки ("авантурні" оповідання) і 2) оповідання з переважно внутрі­шньою (психологічною) мотивацією розв'язки (просто "опо­відання").

Треба, одначе, сказати, що в нашій (українській і росій­ській) літературі перший ґатунок мотивації мало розробле­но. Його загнано в бульварні романи, де він шаблоново спи­сується з ненайкращих європейських зразків. У цім підпіллю він зостається й по цей час. Тим часом корифеї західної літе­ратури вживають його з такою ж обачністю, пошаною й пиль­ністю, як і мотивацію психологічну.

Треба й ще сказати, що психологічна мотивація куди більший дає простір філософії, а зокрема моралі.

Основна фігура старої російської літератури — "кающийся дворянин" полюбляв саме отакий напрям мислення, що, оче­видно, йому й припадало "по штату".

Наведене оповідання належить саме не до цієї категорії. Це типове англійське "поуєі" з ілюстрованого часопису, ще й за рік 1895.

Спочатку про порядок аналізи:

1) Структурна (механічна) мотивація розв'язки. Що це зна­чить? Коли авторові треба пояснити, яким чином його герой потрапив, прим., у Каліфорнію, він вигадує для цього щось, — скажемо, втечу, наукову експедицію, спадщину, нещасли­вий чи щасливий випадок тощо. Оце все будуть гатунки струк­турної мотивації.

2) Психологічна (внутрішня) мотивація. Коли герой у Каліфорнії забиває свого батька (свідомо), то це треба вмо­тивувати. Батько міг мати намір сам убити його, міг відняти в нього наречену, міг бути його класовим ворогом тощо. Це буде психологічна мотивація. Наколи б це вбивство сталося випадково, була б потрібна механічна (структурна) мотива­ція такої випадковости.

Це дві головних категорії. Інші, дрібні, з'ясуються в ході аналізи.

І. Головні дієві люди

У данім оповіданні є дві головних дієвих особи. Це, по-перше, "Червоний Вартовий", це, по-друге, злочинець Ком­бо Картер.

Почнімо з першого.

Буй ("Червоний Вартовий").

А. Структурна мотивація появлення буя.

Буй, в якому має загинути Комбо, повинен з'явитись на суші, щоб Комбо міг у нього влізти. Це перша найпростіша, найочевидніша вимога.

Треба вмотивувати досить великий розмір буя. Для цієї, здавалося б, подробиці написана половина першого розділу. Центр цієї мотивації є речення: "Малі країни полюбляють великі речі". Це речення заховано під грубу шкаралущу по­бутового нарису життя колоніяльного порту.

До опису цього побуту, до місцевого патріотизму додано також економічну його мотивацію — мотивацію мотивації. Колонія Англії, переведена на самооплатність, не хоче дава­ти метрополії замовлень. Не забуваймо, що оповідання 1895 року, отож одбиває ще цілковиту індустріяльну нерозви­неність домініонів.

Але нас цікавить зараз не те. Нас цікавить монструозна послідовність: економічні стосунки, як причина збудування буя в колонії; збудування буя в колонії, як причина його ве­ликого розміру. Старанність і майстерність мотивації — про­сто дивовижні!

Ще з більшою пильністю розроблена мотивація 2) появи буя:

а)    назва "Кіт і Кошенята" для рифу настільки мистецька й яскрава, що якийсь буй здається проти неї дрібничкою;

б)    починається дія історією з начальником портової управи. Ця побічна тема, що служить воднораз фальшивими рамцями оповідання, дає фальшиву зав'язку якоїсь історії яко-

гось капітана Гейнса. Читач жде, що оповідання буде на

морську тему;

в)    "зелений промінь" маяка, виявляється, нікуди не годиться. Як антитеза до нього, вперше з'являється ідея про буй...

або про світляний корабель; (звернімо увагу на докладність мотивації. Здається, чого простіше — просто треба встановити буй. Але тоді читач, може, зарано звернув би на нього увагу з іншого погляду. Ще раз підкреслюється неминуча потреба в буї. Буй народжується не як Атена Паллада із Зевсової голови, а наростає органіч­но, як у реальному житті, може — ще органічніше);

г)    охрещення буя цілком легалізує цей персонаж в очах

читачів оповідання. Він має остерігати кораблі від "Кота".

Лінія морського оповідання продовжується. Цілий розділ на структурну мотивацію!

Б. Дзвін на буї.

Дзвін на буї відограє службову ролю. Він править за зв'я­зок поміж буєм і Комбо Картером; 1) Комбо ненавидів дзво­ни; 2) дзвін на буї нагадує коров'ячі дзвоники, що були дуже знайомі скотокрадові Комбо; 3) коли Комбо тікає з в'язниці, йому навздогін гуде тюремний дзвін, і, нарешті, 4) ці два роди дзвонів об'єднуються в момент смерти Комбо: гуде дзвін на буї, а він чує тюремний дзвін коло шибениці.

Остання сцена якнайкраще підготована попередніми на­тяками.

Але тут ми маємо вже мотивацію психологічну. Про це нижче.

Комбо Картер

А. Структурна мотивація втечі Комбо: 1) смертний при­суд; 2) незвичний до служби вартовий — рекрут Аштон; 3) зубний біль Аштона, що дасть Комбо змогу сховати своє обличчя; 4) Комбо удає акт самогубства; 5) Комбо покриває курява вулиці.

Ми бачимо, з якою пильністю розроблено цю мотивацію. Але, щоб додати їй більшої реалістичносте, автор не забуває перешкод до втечі й перекидає їх по одній, утрудняючи по­малу становище втікача.

Б. Перешкоди до втечі: 1) кайдани на ногах; 2) ґрати; 3) біла картка (відпуск Аштона); до цієї основної перешкоди, потрібної для того, щоб зчинити сполох, додано ще й моти­вацію — формалізм старого полковника; щоб здійснити цю перешкоду, треба заранше звернути на неї увагу Комбо, інак­ше він знайшов би її в кишені; 4) Сюлліван — його фізична сила, рушниця.

В. Комбо наближується до буя. Моменти: 1) рана в ногу, 2) ніде тікати, 3) паркан гамарні, 4) буй, 5) гроза і шквал, 6) неможливість порятунку (див. нижче).

II. Другорядні дієві люди

А. Статисти для структурної мотивації: 1) Сюлліван. Вартовий при вході.

2)  Майстер Сем Джонсон.

Це чисто службові ролі, звичайні для всякого оповідання з куди слабшою мотивацією.

Майстер Джонсон одночасно потрапляє у:

Зв'язок між розділами І та II

Статисти для зв'язку між Комбо і буєм:

1) Майстер Джонсон (приймає до себе в науку сина заби­того Картером Страттона).

2) Дочка начальника тюрми (каже спіч над буєм, дає йому ім'я "Червоний Вартовий"). Цей спіч і вся сцена підводить читача до розд. II. Зв'язує їх особа дочки начальника тюрми.

3) Дзвін на буї, коров'ячі дзвоники й т. і.

III. Побічні фальшиві дієві люди

Тобто люди, потрібні не для справжньої зав'язки опові­дання, а для фальшивих зав'язок та розв'язок.

1)  Начальник Портової Управи.

2)  Капітан Гейнс.

Ці двоє починають фальшивий морський сюжет — між ними зав'язується якийсь стосунок, що в кінці виливається в коротку розмову. Цей фальшивий сюжет має аж три завдання:

а)    умотивувати появу буя;

б)    дати зовнішні рамці оповіданню ("обрамление").

7 8 9 10 11 12 13