Карпенко-Карий Іван — Хазяїн

Драматург узагальнено визначив тему твору. Для нього "Хазяїн" — це "зла сатира на чоловічу любов до стягання, без жодної іншої мети". Він зобразив героя, який належить до певного соціального, морального й психологічного типу. Такі люди переконані, що є господарями життя, хоч на ділі залишаються заручниками своєї хворобливої манії збагачення.

Жорстокіший і страшніший Ліхтаренко, бо Пузир заробив своє багатство, а Ліхтаренко просто підло грабує Пузиря. Ліхтаренко говорить: "…не візьмеш ти, то візьмуть з тебе!" і тягне з усіх, з кого лише може.

"Хазяйське колесо" означає у творі щось лихе, яке знищує на своєму шляху все людське. Про це "хазяйське колесо говорить Соня до Калиновича: "Знаєте, Iван Миколайович, я задихалась перед цим великим хазяйським колесом; воно так страшно гуде і так прудко крутиться, що мимо мене пролітали, мов у сні, самі тяжкі вражіння, і я навіть не могла розібратись ні в чім, а тілько серцем чула, що тут навкруги мене робиться неправда, зло; а поправить, зупинить зло — несила, бо нічого добре не розумію!..

Громадські обов'язки зовсім не цікавлять Пузиря, хіба якщо матимуть для нього якусь вигоду. Наприклад, він дає гроші на притулок тільки для того, щоб отримати орден. На пам'ятник І. Котляревському він взагалі не збирається давати грошей. Земську управу, де він має посаду, він взагалі не відвідує.

Пузир по-своєму любить дружину й доньку, але всі рішення приймає замість них. Своїй дочці Соні він дав освіту (дівчина закінчила гімназію із золотою медаллю), але нареченого вибирає їй сам. Дружина Марія Іванівна має деяку волю за спиною чоловіка (наприклад, організовує усе так, щоб він купив нібито дешевий, але красивий халат), але вона не має ніякої влади над усім господарством.

Це 6 ява 1 дії, діалог Пузиря і Маюфеса, коли вони домовляються про те, що "хазяїн" прийме для переховування на своїх полях 12 000 овець, які належать Михайлову.

У постаті центрального персонажа комедії автор подав риси нового й доволі поширеного суспільного типу. В образі Терентія Пузиря глядачі впізнавали деяких тогочасних підприємців. А відомий письменник і критик І. Франко навіть зауважив, що постать цього сільського багатія "представлена на фактичній основі українського мільйонера-мужика Харитоненка…". Ключовий образ твору — соціальний тип хижака-багатія, який заради прибутку готовий переступити будь-які межі: порушити закон, знехтувати всіма моральними й суспільними нормами.

Золотницький — представник того прошарку освіченого дворянства, яке неспроможне зберегти майно своїх батьків, колишніх кріпосників, але дбає про культуру і не шкодує для цього коштів. Також Золотницький прагне вдосконалювати, розвивати своє господарство. Він, наприклад, вкладає гроші у цукровий завод, а не просто вирощує цукрові буряки.

Драматург створив модель тогочасного українського суспільства, у якій наявні різноманітні соціальні типи: поміщики, прикажчики, економи, селяни, наймані робітники, представники інтелігенції, слуги. Пузир — це узагальнений образ-тип тогочасного мільйонера, який має кілька великих економій, десятки тисяч десятин землі, яку й за три дні не об'їдеш.

До найближчого оточення Пузиря входять, звичайно, дружина і дочка, але у господарюванні йому найперше "допомагає" Феноген Петрович, його права рука, а також Ліхтаренко, Зеленський і Куртц. Можна сказати, що другом Пузиря є Золотницький, та вони часто сваряться через різні погляди на життя.