Джонатан Свіфт — Мандри Гуллівера

Гуллівер розумів, що будь-яке військове зіткнення закінчується трагедією та великими втратами з обох боків. Але він, іноземець, волів би не втручатися в розбрат двох імперій. Гуллівер виконує обіцянку — він захоплює в полон флот блефускуанців і приводить у порт Ліліпутії. Однак він навідсіч відмовляється бути знаряддям поневолення хороброго й волелюбного народу.

Імператор наблизився до Гуллівера верхи і не впав з коня, коли той, налякавшись велетня, став дибки. Зійшовши на землю, імператор з великим подивом оглядав Гуллівера з усіх боків, не підходячи, проте, ближче, як на довжину його ланцюга. З наказу імператора Лемюеля пригостили: на двадцяти візках підвезли їжу, а на десяти – напої...

Гуллівер вважав, що його лагідна і добра поведінка мала вплинути на імператора та його двір, і йому подарують свободу.

Вони зустріли Людину-Гору (так назвали вони Гуллівера) досить привітно, йому надали житло, забезпечили його харчуванням (а Гуллівер з'їдав стільки ж, скільки 1728 ліліпутів!). З ним привітно розмовляв імператор; після того як Гуллівер притяг на мотузці весь блефускуанський флот, йому дарують найвищий титул у країні.

Гуллівер склав план захоплення всього ворожого флоту і блискуче виконав його. З пів сотні військових кораблів ворогів він зачепив на гачки, які зробив до цього, і потягнув до Ліліпутії. Імператор нагородив його титулом нардака, найвищою почесною відзнакою в імперії. Та потім імператор висловив бажання, щоб Гуллівер знайшов нагоду і привів у його порти решту ворожих кораблів...

У результаті шторму він потрапляє на невідомий острів.

Автор з повагою ставиться до Гуллівера, підкреслюючи його потяг до знань. Герой має гарну пам'ять; зійшовши на берег, він вивчає вдачу і звичаї тубільців, їхню мову. Він мужній і терплячий — двісті стріл встромилися в нього. Він має почуття справедливості: Гуллівер вважає, що імператори Ліліпутії і Блефуску не повинні ворогувати. Він міг розправитися з правителями Ліліпутії, які вирішили його знищити, але не став робити цього, тому що дав присягу. Крім того, Гуллівер невичерпний на вигадки.

Там існували дві ворогуючі партії: прихильники однієї були прихильниками низьких каблуків, другої — високих.

Просвітництво – епоха змін і оновлення. Його появу було підготовано змінами в умовах життя, які відбувалися під впливом розвитку капіталізму, природничо-наукових відкриттів та поширення раціоналізму – віри в безмежні можливості людського розуму. Зміни відбувалися в усіх сферах – релігії й політиці, освіті й вихованні, культурі й мистецтві, науці й техніці. Пріоритетними були розум, освіта, дотримання "природних прав" людини, відкриття та дослідження світу. На цих ідеях і засновано твір Свіфта...

Перебуваючи у полоні, Гуллівер виявив такі риси характеру: спостережливість (детально запам'ятав і описав ліліпутів і їхнє життя), благородство і великодушність (відпустив ліліпутів, котрі мало не влучили йому в око, хоч міг з ними розправитися), витримку і врівноваженість (дозволив себе прикувати на ланцюг, переборов бажання розчавити чоловічків, які бігали по ньому), доброзичливість, завзятість, комунікабельність, наполегливість (хоч не розумів їхньої мови, швидко вивчив її), терпимість, товариськість, хазяйновитість.