Він озирнувся. Чоловік і жінка, обидва маленькі та кремезні, стояли поруч, бурмочучи ввічливі слова.
— Ми йшли за вами, — пояснив містер Ламбіно.
— Це було неважко, — сказала місіс Ламбіно.
— Ми хотіли б поговорити про ваш номер.
— Ви дуже люб'язні, — сказав Гарві. — Заходьте.
Коли вони сіли, трохи збентежені, містер Ламбіно пояснив:
— Ми пішли за вами, бо для нас ви ціле майно — мільйон доларів!
— Я? — здивувався Гарвей, притуляючись до стіни. — Яким чином? Ви хочете стати моїм імпресаріо?
— На жаль ні. Ми — Великі Ламбіно, найкращі з акробатів. Але ми не маємо контракту.
— Мені дуже шкода. Я в такому ж становищі.
— Кому цікаві акробати? Нікому. Але трупа з крилами.
— Трупа? — перепитав заінтригований Гарві.
— У вас немає номера. У вас не ті розміри.
— Звичайно, для акробатики, — вибачилася місіс Ламбіно.
Містер Ламбіно пробурчав щось ввічливе.
— Звичайно, для акробатики, не для жінок… — Він уклонився, не встаючи зі стільця. — Ви вправляєтесь щодня?
— Ні, зовсім нерегулярно, — зізнався Гарвей.
— Ось бачите! — тріумфуюче вигукнув містер Ламбіно. — Ми з дружиною працюємо щодня з ранку до вечора, щоб бути у формі, і вдосконалюємо наш номер, і без того чудовий. Ви здатні на це?
— Я спробую. Якщо це необхідно…
— Вам доведеться тренуватися роками! І тільки тоді ви, можливо, зробите свій номер. У той час, як разом з нами ви зможете дебютувати негайно.
Гарвей насупився.
— Вибачте але я вас не розумію.
— Все дуже просто. З крилами ми заробимо купу грошей, і ви отримуватимете чверть, ні — половину наших доходів.
— Так, так, половину, — підтвердила місіс Ламбіно.
— Але чого ми почнемо? — спитав Гарвей.
— Розкажіть де і хто пересадив вам крила.
— Пересадив? — здивувався Гарвей. — Вони зовсім не пересаджені. Вони просто виросли.
Великі Ламбіно перестали чемно воркувати.
— Ми говоримо серйозно, — сказав містер Ламбіно. — Не жартуйте, прошу вас.
— Але ж це серйозно! Вони виросли самі!
Містер Ламбіно вихопив пістолет.
— Самі?! Ну досить. Якщо ви не відкриєте нам вашу таємницю, мені доведеться вдатися до цього.
— Послухайте! — Вибухнув Гарвей. — Від цих крил у мене одні неприємності. З погляду аеродинаміки я безглуздіший, ніж перший планер Ліліенталя. Через них я втратив роботу. Через них я втратив кохану дівчину. Через них я не можу сісти в крісло і сплю стоячи на попругах, як хворий кінь. А люди, які на мене дивляться! Крюбел правий. Я гідний тільки для ярмаркового балагану, де показують монстрів. Чорт би забрав ці прокляті крила!
Крила впали на підлогу.
Гарвей дивився на них спочатку з жахом, потім з полегшенням.
— Мабуть, іноді корисно роздратуватися, — сказав він. — Давно б мені втратити терпіння... і ще дещо, — додав він мрійливо.
Швидко виштовхнувши збентежену пару акробатів, він набрав знайомий номер телефону і з усмішкою до вух заговорив:
— Алло, це ти, Ліз? Слухай, у мене є для тебе новини.
© Переклад Віктора Часника. 2022.