Мир

Арістофан

Сторінка 4 з 7
Лише з ним чудасія скоїлась.
Гермес
Яка?
Трігей
З Софокла раптом Сімонідом став.
Гермес
Та як це?
Трігей
Бач, трухляк цей ради користі
Плисти готовий хоч би й на рогожині.
Гермес
700 А що з Кратіном мудрим?
Трігей
Той давно помер,
При нападі лаконців.
Гермес
Як це трапилось? [275]
Трігей
Та кадуб розтрощили, й він, побачивши,
Яке вино пропало — тут же й сам сконав.
Пригод чимало й інших місто звідало!
(До богині).
Тому тепер ніколи не розлучимось!
Гермес
Ото з тим словом, дорогий, одружуйся
З Достачею й укупі на полях своїх
Живіть і доглядайте виноградників.
Трігей
(до Достачі)
Тож підійди, красуне, поцілуймося!
(До Гермеса).
710 А чи не напитаю я біди собі,
Як обійму Достачу після довгих літ?
Гермес
То полинівки випий про всяк випадок.
Бери також Веселість і веди її
До Ради, там, де бути їй належиться.
Трігей
Блаженна Радо! Славну маєш подругу!
Ну й об'їсися юшки там триденної!
Кишок і м'яса скільки буде з'їдено!
Ну, будь здоровий, о Гермесе!
Гермес
Й ти рушай.
Щасливої дороги! Пам'ятай мене!
Трігей
720 Гей, жуче мій, додому відлітаємо!
Гермес
Його нема тут.
Трігей
Але де ж подівся він? [276]
Гермес
У колісниці Зевса возить блискавки.
Трігей
А чим же він, бідненький, там харчується?
Гермес
Амброзію з'їдає Ганімедову.
Трігей
А як спущусь я?
Гермес
Легко. Тою стежкою
З богинею під руку швидко спустишся.
Трігей
(до Достачі й Веселості)
До мене, любі, швидше! Земляки мої
Всі очі вигляділи, вас чекаючи.
Трігей з Достачею і Веселістю виходять.
Хор залишається.
ПАРАБАСА
Корифей
Вирушай же в дорогу щасливо! А ми — зберемо
те начиння тим часом
730 Та й до нього сторожу приставим, бо тут,
біля сцени, весь час сновигає
Всяка погань, пройдисвіти різні, то так
і гляди: щось потягнуть з-під носа.
Тож пильнуйте і ґав не ловіть. Ну, а ми
до людей, що зібралися нині,
Кілька слів і від себе ще тут додамо
і розкриємо все, що на думці.
Сторожам не завадило б гнати звідсіль
усіх тих комедійних поетів,
Що самі анапестами хвалять себе
привселюдно без міри і стриму.
Але, Зевсова дочко, коли вже не гріх
похвалити того, хто найкращий [277]
Із поетів усіх комедійних поет, хто досяг
щонайбільшої слави,
То наставник наш певний, що й він у людей
заслужив похвали немалої.
Він-бо перший з поетів усіх переміг
жалюгідних отих сміхотворів,
740 Що над лахами, знай, викривлялись усе,
а боролися — тільки з вошами.
І Гераклів зі сцени поет наш прогнав,
жерунів, що постійно голодні.
Він їх висміяв перший з усіх, а рабам,
що брехали тоді й метушились,
А нарешті лягали й самі під батіг,
не доводилось більше при ньому
Появлятись на сцені з ганебним плачем,
завиваючи, тільки для того,
Щоб, таких-от побачивши, приятель-раб
міг отак поглумитись над ними:
"Гей, а хто ж то, небоже, списав так тебе?
Виглядає, немов би колючі
Батоги налетіли на тебе гуртом —
та й ушкварили дружно по спині".
Наш наставник відкинув цей мотлох увесь,
ті брудні, заяложені жарти.
Величаве мистецтво створив ради вас
і воздвиг ще небачену вежу
750 Із промовистих слів і глибоких думок,
і з найтонших і рідкісних жартів —
Не з дрібноти сміявся поет, не з жінок,
не глумився над людом невинним, —
Він боровся із сильними світу сього
непохитно, з напором Геракла.
Через сморід страшний шкіряний він пройшов,
через вир закипілої злоби.
Я один лиш піднявся з драконом на бій.
Це той самий дракон гострозубий,
Що з очей божевільних, огидних очей,
сипав іскри розпусниці Кінни.
А довкруг голови його сотня підлиз
вигиналась, лизала, шептала.
І гримів його голос, як той водоспад,
що затягує жертву; смердів він,
Мов тюлень, був як Ламія завжди брудний,
як верблюд він викручував задом. [278]
Перед ним я не зблід, а двобій розпочав
і змагався щоденно завзято
760 ради вас, ради всіх остров'ян, і за це
вам трапляється нині нагода
Відплатити по-людськи, добром за добро,
за мої перед вами заслуги.
Та й раніше, як доля всміхалась мені,
не вчащав на палестри я гордо,
Не принаджував хлопців, а швидко збирав
свої речі й зникав непомітно.
Я вас рідко засмучував, часто смішив
і сповняв свій обов'язок чесно.
Ось тому вам зі мною тепер по путі —
І мужам, і хлоп'ятам, але, зокрема,
Я звертаюсь до лисих, уклінно прошу,
Щоб сприяли вони перемозі моїй.
А коли переможу, тоді за столом
770 На бенкетах, обідах гукатиме всяк:
"На ось, лисому це подай, лисому те,
І горіхів, і пряників. Щедро гостім
Того мужа, який хоч би лисим чолом
На поета великого схожий".
ОДА
Перша половина хору
Музо, війну позабувши,
Зі мною, другом твоїм,
Нині стань до танцю.
Весілля богів оспівай,
Бенкети смертних,
780 Забави блаженних
Прослав.
Це ж бо — твоя турбота.
Не слухай Каркіна лише:
Не бери
Синів його
В коло своє,
Хоч як би він плакав,
Ти їм руки не подай.
Всі вони, знай, — покидьки.
790 Перепели-голопуцьки і танцівники
довгошиї,
Карлики, бібки козині і витівники
туполобі. [279]
Сам же їх батько признався, що зроджену
Ним несподівано драму
Кіт під вечір схрумав.
АНТОДА
Друга половина хору
Пісню таку, це творіння
Прекрасноволосих Харіт,
Хай співець натхненно
Співає,
Коли ластівки
800 Звіщають людям
Дзвінким щебетанням
Весну.
Тільки б тоді мовчали
Морсім і Меланфій
Із хорами враз.
Я чув його вереск бридкий:
Він хором трагічним
З братом своїм керував,
Наче Горгони надуті,
810 Два ласуни,
Два мерзотники,
Гарпії дві рибожерні,
Два смердюхи козлошкурі,
Коханці
Старих неохайниць.
Плюнь їм у пики, о Музо, по щирості.
Плюнь — а мені, о богине,
Руку дай до танцю.
ЕПІСОДІЙ ТРЕТІЙ
З'являються Трігей, Достача і Веселість.
Трігей
Нелегке діло — прямо так відвідати
820 Богів на небі: ноги — наче з дерева.
Але й малі ж ви, як згори поглянути!
І з неба видаєтесь поганенькими,
А на землі поглянеш — погань справдішня.
Вибігає раб Трігея. [280]
Раб
Хазяїн повернувся?
Трігей
Та подейкують.
Раб
Ну, як ся маєш?
Трігей
Повернувшись, ніг своїх
Неначе б і не маю.
Раб
Гей, хазяїне!
Трігей
Чого тобі?
Раб
А хто ще небом вештався,
Крім тебе?
Трігей
Я один був, ну і ще дві-три
Душі поетів, славних дифірамбами.
Раб
830 А що робили?
Трігей
Заспіви ловили там
Розпливчасто-туманно-набубнявілі.
Раб
А правда те, що ніби після смерті ми
Стаєм зірками в небі?
Трігей
Так, без сумніву.
Раб
А хто ж там нині в небі світить зіркою? [281]
Трігей
Іон Хіоський, що й колись, між нами ще,
Зорю ранкову славив. Переставившись,
Одразу ж і прозвався він зірницею.
Раб
А що то за світила, що, палаючи,
Шугають небесами?
Трігей
Це вертаються
840 Зірки від зір вельможних після гулянки
З ліхтариками, в кожному — по вогнику.
(Показуючи на Достачу).
Ну, а тепер до хати запровадь її.
Нагрій водиці, добре вимий балію
І нам весільне ложе гарно вистели.
Упоравшись, вертайся. Сам же поки що
До Ради запроваджу її подругу.
(Показує на Веселість).
Раб
Ти де таких надибав?
Трігей
В небі, де ж іще?
Раб
Гроша боги не варті, раз отак, як ми,
Звичайні смертні, живляться розпустою.
Трігей
850 На жаль, і в небі дехто промишляє тим.
Ходім.
Раб
А чим же кралю цю кормитиму?
Трігей
Нічим. Вона ж ні хліба, ні рогаликів
І так не буде їсти: між безсмертними
Вона лизати звикла лиш амброзію. [282]
Раб
Ну що ж, і тут їй знайдем полизати щось.
Раб веде Достачу в дім.
СТРОФА
Перша половина хору
Ото вже щастить йому!
Старому тепер усе
Іде, як по маслу.
Трігей
А ще як зухом-женихом блисну я перед вами!
Перша половина хору
860 Позаздрим тобі, старий!
Ти вдруге на світ родивсь, напахчений, свіжий.
Трігей
Ще б пак! А надто, як торкнусь
грудей її кругленьких!
Корифей
Позаздрять радості твоїй
і скакуни Каркіна.
Трігeй
А так і треба: чи ж не я, жука всідлавши, врятував
Елладу, щоб спокійно в селах еллінам
І працювалось, і жилось,
І спалось-обіймалось.
Раб
(повертається) .
Ну ось, дівча обмите ззаду й спереду.
І коржик спікся, коровай заквітчано.
870 Окраса ж того свята — в молодого є.
Трігей
Та перш до Ради треба відпровадити
Веселість.
Раб
(невдоволено)
Ото маєш... А це хто така? [283]
Трігей
Та це ж та сама, що колись в Бравроні ми,
Набравшись, обіймали. Ну й набігались
Тоді за нею! Тямиш?
Раб
(приглядається до неї)
Ох, і зад який!
Для признаку розпусти ніби створений.
Трігей
(до глядачів)
Гей, хто між вами чесний, щоб зумів її
До Ради передати в повній цілості?
(До раба, який крутиться біля Веселості).
Ти що там робиш?
Раб
Та намета хочу ось
880 На Істмі обладнати для товариша.
Трігей
(до глядачів)
Так що, нема охочих?
(До Веселості).
Що ж, до мене йди:
Народу під опіку я оддам тебе.
Раб
Ось той моргнув їй.
Трігей
Хто?
Раб
Таж Аріфрад
її до себе просить.
Трігей
Глупа голово!
Такий, допавшись, духа з неї випустить. [284]
(До Веселості).
Склади на землю свої речі поки що.
Трігей з Веселістю стають перед пританами.
Притани! Радо! Ось Веселість. Бачите,
З яким добром сьогодні я прийшов до вас.
Отож не гайтесь. Ноги ставте нарізно
800 Та й можна тут же до забави братися.
А ось де кухня.
Раб
Є на що поглянути!
Ну й кіптяви ж насіло! За рожном при ній
Притани до війни ще радо порались.
Трігей
Чудові грища з нею в парі завтра вже
Почати можна: боротьбу насамперед
Навстоячки, і рачки, і навколішках.
Тоді в багатоборстві тілом змащеним
Зійтися щільно — бити, м'яти, пхатися.
На третій день — змагання колісницями:
900 Одна на одну хай в бігу звертаються
Гарячі колісниці,
На їздця нехай
їздець наскочить, сопучи, пітніючи.
Біля мети безсило хай попадають
Погоничі, знемігшись і розпарившись.
Ну що ж, притани, до смаку Веселість вам?
Глянь, як притан уклінно запросив її.
А спробуй безкоштовно привести когось,
Сказав би: "Нині свято. Не приймаємо".
АНТИСТРОФА
Друга половина хору
910 Та це не Трігей, а скарб.
Для нас, громадян усіх, — це знахідка справжня.
Трігей
Ще більш оціните мене, коли дозріє жниво.
Друга половина хору
Та й нині вже ясно всім,
Що ти — рятівник людей
Всієї Еллади. [285]
Трігей
Хвали тоді, коли хильнеш вина нового кухоль.
Корифей
З богами поруч і тебе вславлятимемо радо.
Трігей
Ще б пак! На славу потрудивсь
Трігей з Афмонії для вас.
920 Від горя-лиха вибавив я люд простий
І хліборобів-рільників,
Гіпербола смиривши.
Раб
Ну, а тепер скажи нам, чим зайнятися?
Трігей
Чим? А миски для жертви хто їй злагодить?
Раб
Миски? Богиня ж — не Гермес задрипаний.
Трігей
А що присвятим, чи бика рогатого?
Раб
О ні! Щоб не трубити у похідний ріг.
Трігей
Тоді свиню добірну.
Раб
Ні.
Трігей
А чом би ні?
Раб
А то ще вийде свинство Феогенове.
Трігей
930 А що нарешті? [286]
Раб
Що? Козлятко, думаю.
Трігей
Невже?
Раб
Клянуся Зевсом.
Трігей
Поясни чому.
Раб
Коли на Раді про війну рішатимуть,
"Не вийде! — скільки духу закричать усі, —
Ми — люди врешті, не козли відпущення".
Трігей
Розумна рада.
Раб
Кожен стане лагідним
І мирно, мов козлята, будем бавитись,
І лагідніші будем до союзників.
Трігей
Ну, гайда — за козлятком! Не барись лише!
А я тим часом і жертовник злагоджу.
СТРОФА
Перша половина хору
940 Як добре йдуть усі діла, коли боги сприяють!
Що задумали ми — те збувається все
Саме в пору, одне вслід за одним.
Трігей
(повертаючись)
І справді так: біля дверей жертовник вже
готовий.
(Заходить у дім).
Перша половина хору
Не баріться ж тепер, поки, з ласки богів,
Дме погожий вітрець, супротивний війні.
1 2 3 4 5 6 7

Інші твори цього автора:

Дивіться також: