І сто голів Єхидни шматуватимуть
Твою утробу і легені начисто
Тартеська з'їсть мурена. А нирки твої
З кишками у залитім кров'ю череві
Тітраські пожеруть Горгони з жадністю.
По них швидкими побіжу я кроками.
(Зникає).
Ксантій
(до Діоніса)
Ти що там?
Діоніс
Обкалявся! Призивай богів!
Ксантій
480 Чи не смішний страхополох! Вставай мерщій,
Щоб хто сторонній не побачив.
Діоніс
Сил нема!
До серця мокру губку приклади мені.
Ксантій
Візьми ось.
Діоніс
Де ж вона?
Ксантій
О золоті боги!
Та де ж у тебе серце?
Діоніс
Із перестраху,
Мабуть, на дні у животі сховалося.
Ксантій
З богів і смертних боягуз останній ти!
Діоніс
Я? Боягуз? Та попросив же губки я?
Чи інший хто б насмілився! [409]
Ксантій
Та де йому!
Діоніс
Та боягуз лежав би й досі нюхав би,
490 А я ж устав, та ще, крім того, й витерся.
Ксантій
От мужність, Посейдон!
Діоніс
Аякже, свідок Зевс!
Хіба ти не злякався грому слів його
І тих загроз?
Ксантій
І не подумав, свідок Зевс!
Діоніс
То йди вперед, якщо такий відважний ти,
їв мене обернись — візьми цю палицю
Й левину шкуру, як такий безстрашний ти,
А я, на зміну, буду носієм твоїм.
Міняються вбранням.
Ксантій
А що ж, давай! Чому ж би й не послухати.
500 ци схожий він на тебе і відвагою?
Діоніс
Зевс бачить, справжній ти з Меліти шибеник!
Іди вперед, я з вантажем управлюся.
З дверей Плутонової оселі виходить служниця Пер се фони.
Служниця
(до Ксантія, вважаючи його за Геракла)
Прийшов, Геракле, любий? Ну, заходь сюди!
Богиня як про твій прихід дізналася,
То замісила тісто, два-три горщики
Бобів зварила, ще й бика засмажила,
Спекла коржі і пироги. Заходь мерщій! [410]
Ксантій
От дякую, красуне!
Служниця
Фебом свідчуся,
Не підеш ти голодний. Вже й пташатина,
510 І ласощі всілякі наготовані,
І найсолодші вина поналивано.
Ходім зі мною!
Ксантій
(впевнено)
Зараз.
Служниця
Ще й хизується!
Та не пущу тебе я. Є для тебе там
Флейтистка молоденька й танцівниці дві
Чи три.
Ксантій
Та що ти кажеш? Танцівниці є?
Служниця
Гарнесенькі і щойно попідбривані.
Заходь же швидше, — кухар рибу в'ялену
Вже зняв з коптильні, і на стіл накрито вже.
Ксантій
Ну, то спочатку ти до танцівниць піди,
520 І скажеш їм, що зараз же і я прийду.
Служниця
(виходить)
Ну, хлопче, йди за мною з вантажем своїм.
Діоніс
Та постривай! Невже всерйоз приймаєш ти,
Що жартома я за Геракла вбрав тебе?
Не строй із себе дурника, мій Ксантію,
А знов бери на плечі і неси вантаж!
Та що це справді? Відібрати хочеш ти,
Що сам же й дав? [411]
Діоніс
Не хочу, а беру вже.
Скидай вбрання!
Ксантій
(до глядачів)
До вас я, — будьте свідками! —
І до богів звертаюсь.
Діоніс
До яких богів?
530 Та це ж безглуздо й смішно сподіватися,
Щоб раб і смертний та й Алкмени сином став!
Ксантій
Ну, добре, забирай вже. Тільки матимеш
Ти ще в мені потребу, як призволить бог!
Міняються вбранням.
ОДА
Перша половина хору
Видно, спритний чоловік це,
і досвідчений, розумний,
І в бувальцях побував.
Певна річ, крутитись ловко,
Щоб сухим з води вилазить,
краще, ніж стоять незмінно
Істуканом розписним.
Вміти всюди обернутись,
540 Примоститись вигідніш, —
це такої знак людини,
Як відомий Ферамен!
Діоніс
Ну, а це було б не смішно,
якби Ксантій, раб, розлігшись
На мілетських килимах,
цілував би танцівницю,
Ще й посудини просив би!
Я ж на це дивився б мовчки
та хапався за стручок!
Ну, а він, до всього здатний,
кулаком би розмахнувсь
І ряди зубів передніх
Зразу б висадив мені! [412]
ЕПІСОДІЙ ДРУГИЙ
Вбігає перша шинкарка.
Перша шинкарка
Сюди, Платано, швидше! Тут мерзотник той,
550 Що вдерсь недавно до харчевні нашої
І з'їв шістнадцять хлібів!
Платана
(друга шинкарка)
Свідок Зевс, це він,
Це він і є!
Ксантій
(до себе)
Комусь погано прийдеться!
Перша шинкарка
Та двадцять порцій м'яса з'їв вареного
По півобола!
Ксантій
Ой, перепаде комусь!
Перша шинкарка
Ще й часнику без ліку!
Діоніс
Жінко, брешеш ти!
Не знать, що мелеш!
Перша шинкарка
Думав, як у чоботи
Високі взувсь, то годі вже й пізнать тебе!
Та ба! Про солонину не згадала я!
Платана
Ще й свіжий сир, клянуся Зевсом, був!
560 Він з кошиками разом поковтав його!
Перша шинкарка
Коли ж від нього грошей зажадала я, —
Як визвіриться він та як загримає! [413]
Ксантій
Так, це його рук діло, — він усе такий!
Перша шинкарка
Меч вихопив, — ну, зовсім збожеволів він!
Платана
О боги, от нещастя!
Перша шинкарка
З переляку ми
Аж на саме горище заховалися.
Платана
А він утік з мішками і матрацами.
Ксантій
І це його рук діло.
Перша шинкарка
(до Платани)
Що ж робити нам?
Іди поклич Клеона, оборонця нашого.
Платана
(до першої шинкарки)
570 д ти як стрінеш, то кликни Гіпербола!
От ми його намнемо!
Перша шинкарка
(до Діоніса)
Пелько проклята!
О, залюбки я потрощила б каменем
Ті ікла, що пожерли все добро моє!
Ксантій
А я тебе в провалля з кручі скинув би.
Платана
А я б серпом ту глотку перерізала,
Яка все м'ясо й потрухи поглинула. [414]
Перша шинкарка
Піду я по Клеона, ще сьогодні він
Все витрусить у тебе й відбере назад!
Обидві вибігають.
ДІОНІС
Щоб я пропав, як не люблю я Ксантія!
Ксантій
580 Е, знаю, знаю! Краще кинь ті хитрощі!
Не буду я Гераклом!
Діоніс
Любий Ксантію,
Не зарікайся!
Ксантій
Як же можна стать мені
Алкмени сином — адже раб і смертний я?
Діоніс
Та бачу, бачу — сердишся, і є чого!
Хоч бий мене, не буду я перечити.
Якщо ж я й далі одіж одбиратиму,
Хай з коренем і сам я, й жінка, й дітоньки,
І гнилоокий Архедем — загинемо!
Ксантій
Ну, якщо так, я згоден, — вірю клятві я!
Знову переодягаються.
АНТОДА
Друга половина хору
590 От і знову ти вдягнувся
в те вбрання, що мав раніше!
Отже, справа вже твоя —
помолодшать, стати гордим
І сердито поглядати,
пам'ятаючи, що знову
Вигляд бога ти прийняв!
А як будеш боягузом
Чи якусь дурницю втнеш,
знов на плечі доведеться
Весь вантаж тобі узять. [415]
Ксантій
Радите не зле ви, друзі,
Тільки й сам я потрапляю
над усім поміркувать!
Пощастить йому хоч трохи —
600 Знаю добре, знов у мене
схоче все він одібрати.
Та держатимусь і я:
буду мужній, і відважний,
І жалкий, мов кропива.
Та й пора вже, — шум і гомін
За дверима чую я!
ЕПІСОДІЙ ТРЕТІЙ
Е а к
(вбігає з трьома вартовими)
В'яжіть-бо швидше злодія собачого!
На суд його!
Діоніс
(до себе)
Комусь погано прийдеться.
Ксантій
(в одежі Геракла)
Гей, не підходь! Під три чорти!
Еак
Як, битися?
Гей, Скеблій! Гей, Дітіл, Пардок!
Та де ви там?
Мерщій сюди! Та дайте-но як слід йому!
Діоніс
610 Чи не нахаба, справді? Лізе битися,
А сам же вкрав чуже він.
Еак
Це нечувано! [416]
Діоніс
Страшне зухвальство!
Ксантій
Зевсом присягаюся!
Готов я вмерти, як сюди приходив я,
Чи вкрав хоч волосинку із добра твого!
Давай домовимося по-хорошому.
(Показує на Діоніса).
Візьми на допит ось цього слугу мого, —
Як буду винний, то веди на смерть мене!
Еак
Та як допитувати?
Ксантій
Всяким способом!
Підвішуй до драбини, бий, бичем шмагай,
620 Дери, крути суглоби, в ніздрі оцет лий,
На груди цегли наклади, що хоч роби,
Лиш цибулинням, пирієм не бий його.
Еак
Розумна мова! А якщо раба твого
Я покалічу, грішми я сплачу тобі.
Ксантій
Не треба грошей! Можеш так допитувать.
Еак
Я тут почну, — хай правду в вічі скаже він.
(До Діоніса).
Скидай жвавіш поклажу та дивись мені:
Щоб не збрехав ні слова!
Діоніс
Заявляю вам —
Не смій мене торкатися, безсмертний я!
*30 А ні, то сам себе винуй!
Еак
Що кажеш ти? [417]
Діоніс
Що Діоніс я, Зевса я безсмертний син,
А це — мій раб.
Еак
(до Ксантія)
Ти чуєш?
Ксантій
Чую добре я.
Але тим більше треба відшмагать його, —
Якщо він бог, то болю не відчує він.
Діоніс
Але ж і сам ти богом називав себе.
Чому ж зі мною і тобі не всипати?
Ксантій
Це справедливо. Тож того із нас обох,
Хто перший заволає чи стогнатиме
Від мук, за бога не вважай безсмертного.
Еак
640 Ну, що й казати, чоловік достойний ти
І любиш справедливість. Роздягайтесь-но!
Ксантій і Діоніс роздягаються.
Ксантій
То як почнеш ти справедливий допит нам?
Еак
А просто — битиму по черзі.
Ксантій
Правильно.
Дивися ж, навіть і не ворухнуся я.
Еак
(б'є Ксантія батогом)
Ну, як я вдарив?
Ксантій
І не чув я, свідок Зевс! [418]
Бак
Тепер його ударю.
(Б 'є Діоніса).
Діоніс
Ну, коли ж ти там?
Еак
Та я ж ударив.
Діоніс
А мені й не чхнулося!
Еак
Не знаю. Ну, то знову до того візьмусь.
(Б'є Ксантія).
Ксантій
Чого ж загаявсь? От так так!
Еак
Що от так так?
650 Чи не болить?
Ксантій
Ні, свідок Зевс! Я згадую,
Коли це в Діомеях був Гераклів день.
Еак
О, муж побожний! Перейду до того знов.
(Б'є Діоніса).
Діоніс
Ай-ай!
Еак
Чого ти?
Діоніс
Он я бачу вершників.
Еак
Чого ж ти плачеш? [419]
Діоніс
Та нюхнув цибулі я.
Еак
То не бере нітрохи?
Діоніс
Хоч би стілечки!
Еак
Як так, то доведеться знов до того йти.
(Б'є Ксантія).
Ксантій
Ой-ой!
Еак
Чого ти?
Ксантій
Ой, занозу витягни.
Еак
Оце так справа! Повернусь до того знов.
Діоніс
О Аполлон, владарю Дельф і Делосу!
Ксантій
(до Еака)
660 Він застогнав. Не чув ти?
Діоніс
І не думав я!
Я тільки ямби Гіппонакта згадував.
Ксанті й
(до Еака)
Нічого так не вдієш! В бік, під ребра бий!
Еак
Так, свідок Зевс! Ну, підставляй-но черево! [420]
Діоніс
О, Посейдон...
Ксантій
Знов стогне він!
Діоніс
Владарю скель
Егейських і безодні моря сивого!
Еак
Деметрою клянуся, не збагну ніяк,
Хто ж бог із вас? Ну, та заходьте разом вже!
670 Нехай же сам господар з Ферсефотою
Розсудить вас, — обидва ж божества вони.
Діоніс
Це — діло! Та було б тобі подумати
Про це раніше, ніж на муки брав мене.
(Заходить в будинок до Плутона).
ПАРАБАСА
ОДА
Перша половина хору
Музо, в священний вступи хоровод,
В наших співах відчуй насолоду!
Глянь на ці юрби численні, — багато
Мудрих між ними сидить.
Всі Клеофонта гідніші, в чиїх балакливих устах
680 Щебетом нудно докучним
Ластівка скиглить фракійська
Варварську пісню свою.
Жалібно стогне, як той соловей, —
Клеофонту загибель,
Хоч би й порівну лягли жеребки...
ЕПІРРЕМА
Провідця першої половини
хору
Хор священний має місту раду щиру подавать
І навчати на корисне. Отже, перша рада вам — [421]
Громадян в правах зрівняйте,
відженіть усякий страх.
А як схибив хто й потрапив в пастку Фрініха коли,
690 Всіх, кажу я, хто спіткнувся,
треба виправдати нам
І провини їх колишні дарувати нині всім,
Щоб безправним у державі вже ніхто у нас не був.
Це ж одна ганьба!
Хто бився тільки раз в морськім бою,
Той стає у нас платейцем,
справжнім паном із раба!
Та осуджувать цього ми не збирались, навпаки,
Вас ми хвалим, — це єдине, що з умом зробили ви.