Сократ
Ну, і дурень ти, справді. Увесь аж протух в забобонах часів допотопних!
Як карає цим клятвопорушників він, то чому не згорів ще ні Сімон,
4оо ні Феор з Клеонімом? Хто ж більше за них присягався та клявся облудно!
Але ж ні, він у храми влучає свої, або в Суній, нагір'я афінське,
Або в дуб велетенський. Чого воно так? Адже клятви дуби не ламають?
Стрепсіад
Вже й не знаю. Та видно, що правда твоя. Але звідки ж оті блискавиці?
Сократ
Коли вітер сухий аж до хмар залетить і упреться у них мимоволі,
То зсередини їх надимає, як міх, а потому, під натиском сили,
Розрива їх і далі шалено летить, і від того бурхливого руху
Та від гомону й шуму, від тиску й тертя сам від себе займається раптом.
Стрепсіад
Свідок Зевс, і зі мною недавно було таке саме у свято Діасій.
Раз я смажити шлунок почав для сім'ї, та забувся його проколоти.
410 Ну, а він як надметься увесь на вогні та зненацька як лусне на мене,
Гак відразу всі очі мені й заліпив і геть-чисто попік все обличчя.
Провідця хору Хмар
Щонайвищої мудрості ти через нас побажав досягти, чоловіче!
О, яким ти щасливим і славним тоді між афінян і еллінів станеш,
Якщо ти пам'ятливий, ретельний в труді, коли розум допитливий в тебе,
Як ще втоми ніколи не знатимеш ти, чи стояти, чи йти доведеться, [107]
Не тремтітимеш, хоч би і холод терпів, не проситимеш їсти й голодний,
Від вина, та гімнасій, та інших дурниць ухилятись повздержливо будеш
Всіх долати на зборах, нарадах, в судах, вміти скрізь язиком воювати.
Стрепсіад
420 Щодо вміння терпіти, твердої душі, та безсонних думок серед ночі,
Та покут постових на порожній живіт, та обідів з одної цибулі,
То, будь певен, заради мети, на собі я дозволю й залізо кувати.
С Сократ
І не будеш ти інших богів шанувать, окрім тих, кого ми визнаємо, —
Всеосяжного Хаоса, Хмар, Язика — оцієї священної трійці?
Стрепсіад
Ані словом до інших тепер не озвусь, хоч би й стрінув їх я коли-небудь,
Ні приносить їм жертв, ні вина проливать, ні курить фіміаму не буду.
Провідця хору Хмар
Говори сміливіше, чого ти хотів, — той відмови од нас не почує,
Хто вславляє й шанує з побожністю нас і бажає мислителем стати.
Стрепсіад
О могутні владичиці! Треба мені, з ласки вашої, зовсім малого!
430 Щоб на стадій хоч зо сто попереду я за всіх еллінів став у розмовах.
Тїровідця хору Хмар
Будь по-твоєму, вволимо волю твою. Тож віднині на зборах народних [108]
Перемоги в промовах, яких ще ніхто не здобув, будеш ти добувати.
Стрепсіад
Та не треба великих мені перемог, зовсім інше на думці я маю.
Я законом, як дишлем, вертіти б хотів, — кому винен, усіх ошукати.
Провідця хору Хмар
Так і станеться все, як ти сам побажав, — небагато від нас ти жадаєш.
Передай же себе без вагання тепер нашим щирим та відданим слугам.
Добре, так і зроблю, довіряючись вам. Не охота, нужда мене гонить.
Розорили тавровані коні мене та одруження те нещасливе.
Хай що хочуть, те й роблять зі мною тепер,
440 На поталу їм тіло своє віддаю.
Хай же голодом, спрагою морять мене,
Хай мордують та б'ють, хай тримають у бруді,
Виганяють на холод, хай шкуру деруть, —
Аби тільки уникнути сплати боргів!
А тоді хай би й кожен про мене казав:
От зухвалий нахаба, пустий дурноляп,
От мерзенний вигадник, безстидний брехун,
Велемовний базікало, хитрий крутій,
Лис лукавий, пронира, пройдисвіт, шахрай,
450 Лицемір, підлабузник, падлюка, хвалько,
Баламут безсоромний, гульвіса, плазун, мисколиз, дармоїд!
Хай так кожен зустрічний взиває мене,
Що кому заманеться — хай роблять мені,
От Деметрою свідчусь, хай тіло моє На ковбаси беруть
І дають на обід мудролюбам.
Провідця хору Хмар
Видно, вдачі він твердої —
Не лякливий, а відважний!
Отже, знай: [109]
460 Нашу науку здобувши, до неба ти славен
Станеш серед смертних.
Стрепсіад
То що ж робить?
Провідця хору Хмар
Лишайся у мене весь час
І будеш віднині
Жить життям завидним.
Стрепсіад
Справді тепер
Кращу побачу я долю?
Провідця хору Хмар
Юрмами будуть сидіти при дверях твоїх
Прихідці, що схочуть
470 Ради твоєї спитати,
Мати з тобою розмову, —
В плутаних справах і позвах, у кожній скруті
Здавшись на розум твій світлий та на пораду твою.
(До Сократа).
То бери в свої руки цього старика,
Що початків науки чекає,
Пильно випробуй розум його, досліди
Його здібності й пам'ять.
Сократ
Отож тепер про себе розкажи мені,
Щоб, вдачу знаючи твою, до тебе я
480 Новітні міг застосувати засоби.
Стрепсіад
Ти що ж, о боги, з тараном на мене йдеш?
Сократ
Ні, лиш про дещо хочу розпитать тебе.
Ти пам'ятливий?
Стрепсіад
Свідок Зевс, це як коли:
Якщо мені хто винен — пам'ятаю все,
А винен я — ой лихо! — забуваю зсе. [110]
Сократ
Чи є до красномовства в тебе здібності?
Стрепсіад
До красномовства — ні, до ошуканства є.
Сократ
А як же вчитись будеш?
Стрепсіад
Буде все гаразд!
Сократ
Гляди ж! Як кину я з високих мудрощів
490 Слівце тобі, ти на льоту лови його!
Стрепсіад
Це ж як? Чи пес я, щоб хапати мудрощі?
Сократ
Ото невіглас! От дикун справжнісінький!
Боюсь, старий, не обійтись без хльости нам!
Що ти почнеш, як битимуть?
Стрепсіад
Що? Дамся бить,
А згодом заперечу справу свідками
Й ще трохи згодом в суд покличу кривдника.
Сократ
Скидай же плащ.
Стрепсіад
Хіба вже провинився я?
Сократ
Ні, та сюди є звичай входить голими.
Стрепсіад
Та я ж прийшов до тебе не для обшуку.
Сократ
Скидай! Чого базікаєш? [111]
Стрепсіад
Скажи мені:
Якщо ретельно і старанно вчитимусь,
На кого з ваших учнів стану схожий я?
Сократ
На Херефонта будеш зовсім схожий ти.
Стрепсіад
Ой лихо! Схожий буду на півмертвого!
Сократ
Не теревень! За мною вслід слухняно йди.
Та йди ж мерщій.
Стрепсіад
Раніше в руки дай мені
Медяника напутнього. Боюсь я так,
Неначе йду в печеру до Трофонія.
Сократ
Заходь, чого ти під дверима топчешся?
Сократ і Стрепсіад заходять до думальні.
ВЕЛИКА ПАРАБАСА
Провідця хору Хмар
510 То заходь же щасливо! Вітаєм тебе
За відважність твою!
Хай пощастить доля тому,
Хто в похилому віці
Прагне своє сиве чоло,
Наче юнак, квітом нових
Знань і наук тут прикрасить, —
Хоче здобути мудрість.
Перед вами я, глядачі, хочу сміло висловить
Щиру правду, свідок мені — Діоніс, керманич мій.
520 Як звитяги прагну собі, щоб талантом славитись,
Так вважаю й вас за знавців, справедливо судячих,
А мою комедію цю — за найкращий витвір мій,
Я вже раз був ставив її. Скільки праці щирої
Я доклав до неї, та все ж перед грубим натовпом [112]
Без вини провалу зазнав. От на це-то й скаржуся
Перед вами, мудрими, я, для яких старавсь оце.
Я готов віддати себе вам на справедливий суд,
Бо й раніш немало здобув похвали я щирої
Від людей, що чули моїх "Скромника" й "Блудливого".
5зо Був тоді мов дівчина я, явно ще не міг родить,
Довелось підкинуть дитя, інша сповила його,
Й ви самі виховували і ростили бережно.
З того дня прихильності я сподіваюсь вашої.
Мов Електра, нині до вас ця прийшла комедія, —
Чи не знайде знов, як колись, приязних цінителів?
Тільки гляне — й зразу впізна брата милі кучері.
Що на вдачу скромна вона, ви й самі побачите:
Не прийшла з ремінним шитвом, спереду причепленим,
І червоним зверху й товстим, хлопцям на сміховище.
540 Не глузує з лисих вона, не танцює кордака,
Старики, говорячи вірш, тут не б'ються палками,
Щоб прикрить пошлоту своїх безсоромних дотепів,
Не кричить "ой лихо!" вона, не ганяє з факелом,
Тільки в силу віршів своїх та у себе вірячи.
Отже, й я, хоч славний поет, чуба не вирощую
І дурить не хочу я вас, знов те саме ставлячи,
А щораз звертаюсь до вас я з новітнім витвором,
І немає схожих між них, тим-то і цікаві всі.
Як Клеон у силі ще був, я під груди бив його,
550 А як він долілиць упав, я не бив лежачого.
Ці ж, як тільки раз довелось схибити Гіперболу,
Затовкли нещасного вкрай, разом з його матір'ю.
Першим Евполід приволік краденого "Маріка" —
Підлий, підло викроїв він п'єску з наших "Вершників",
Тільки п'яну бабу стару приточив для кордака,
Ту, що Фрініх в море китам вже давно як викинув.
А тоді знайшовся й Герміпп, вилаяв Гіпербола,
Вслід за ним і інші гуртом скубають Гіпербола, —
В каламуті ловлять угрів, за моїм же висловом.
560 Тим, хто має втіху від них, — в мене не знайти її.
Якщо ж я і твори мої будуть до вподоби вам,
То назавжди вславитесь ви за людей розсудливих. [113]
ОДА
Перша половина хору
З горніх висот могутнього
Зевса, богів велителя,
Кличемо в хор наш першим.
Звем владаря тризубця ми,
велетня хвиль,
Чий колихає лютий гнів
Землю й море солоне.
Нашого батька преславного кличемо, —
570 Світлий Ефір, що усе оживляє собою.
З ними й тебе, сонця візник,
Ти-бо ясним сяйвом живиш
Землю простору, — славен ти
Між людьми і богами.
ЕПІРРЕМА
Про від ця першої половини
І хору
Приділіть і нам увагу, велемудрі глядачі!
На свою велику кривду ми поскаржимося вам.
Хто з богів про місто ваше дбає більше, аніж ми?
Й тільки нам, що вас бороним, ви ні жертв, ні узливань
Не вчиняєте побожних. Ви лаштуєте похід
580 Необдуманий, а ми вам посилаєм дощ і грім.
Ви нелюбого безсмертним пафлагонця-кушніра
Обираєте стратегом, — гнівно хмурим брови ми
Й вас лякаємо, "гуркоче грім крізь пломінь блискавиць".
І покинула Селена путь одвічну, і сховав
Геліос свою світильню, і грозивсь обличчя вам
Не показувати, поки на чолі у вас Клеон.
Ви ж, проте, його обрали. Нерозсудливість давно
В вашім місті оселилась, та щоразу боги вам
Необачливі помилки обертають на користь.
590 І тепер позбутись лиха легко вас ми навчимо.
Як Клеєна, хижу птицю, за злодійство й хабарі
Ви засудите суворо і заб'єте в колодки, —
Все забудеться минуле, всі гріхи простяться вам,
Все лихе на добре вийде, і для міста, і для вас. [114]
АНТОДА
Друга половина хору
Світлий владарю Делоса
Й скель стромовини Кінфської,
Фебе, побудь із нами!
Й ти, що в Ефесі сяє твій
Храм золотий, —
600 Нас не забудь, лідійських дів
славо й шано щаслива!
Ждемо й тебе, о вітчизни заступнице,
Рідна богине, Афіно егідодержавна!
З ними й тебе, о Діоніс,
Боже п'янкий, весь-бо Парнас
Сяйвом огнистим ти окрив,
Вождь вакханок дельфійських.
АНТЕПІРРЕМА
Провідця другої половини
хору
Саме в той час, як в дорогу ми ладналися до вас,
Стріла нас Селена й от що переказувала вам:
Всім афінянам від неї й їх союзникам привіт!
610 Сердиться на вас богиня — ви образили її,
А вона ж бо не словами, ділом помагає вам.
Скільки драхм на світлі в місяць зберігає вам вона?
Адже кожен з вас говорить, з дому ввечері йдучи:
"Не купуйте смолоскипів, повен місяць угорі!"
Безліч інших послуг мали ви від неї, а самі —
З ліку днів її ви збились, все перевертом пішло.
От чому її всі боги лають, — каже, — щоразу,
Як від жертовних обідів повертаються ні з чим,
Не потрапивши на свято через плутанину днів.
620 Прийде жертви день, а ви що? Чините розправу й суд.
А ще й так не раз бувало: саме піст у всіх богів,
Мемнона чи Сарпедона смерть оплакуємо ми,
Ви ж почнете узливання й смієтеся.