В цей час мої матроси були розставлені по вантах і прокричали кілька разів "Ура". Те ж саме було зроблене і матросами корабля "Надія".
27 листопада. Вчорашній обряд служив тільки введенням до сьогоднішнього свята. Вранці після параду команда і офіцери зібралися на шканці. Привітавши їх з благополучним прибуттям в південну частину світу, я пив разом з іншими.
Так як ще жоден російський корабель, крім "Неви" і "Надії", не проходив екватора, то, бажаючи відзначити такий рідкісний випадок, я наказав на кожну артіль засмажити по дві качки, зробити по пудингу і зварити свіжий суп з картоплею, гарбузом і іншою зеленню, яка у нас зберігалася від самого Тенерифу, додавши до цього по пляшці портеру на кожних трьох чоловік. О 3 годині пополудні сіли ми за стіл, в кінці якого пили знову. В цей час було підняте військовий прапор, і проводилася стрільба з усіх гармат. Увечері вся команда висловлювала своє задоволення піснями, і ми проводили час у приємних розмовах і в спогадах про своїх родичів і знайомих.
Мореплавці, які здійснювали подорож навколо світу, ретельно займалися спостереженням морських течій. Будучи впевнений, що такі спостереження, нарешті, коли-небудь доведуть нас до важливих відкриттів, я з початку свого плавання почав брати денну різницю між обчисленнями і спостереженнями, і поставив собі за правило у відповідних місцях цих записів поміщати мої міркування. З часу відплиття нашого від Канарських островів до прибуття в смугу змінних вітрів або в північну широту 6о, морська течія була направлена на зюйд і на захід. Потім вона змінила напрямок на північний і східний і тривала до 1о 34' пн. ш., коли подув південно-східний пасатний вітер. З цього часу морська течія потягла здебільшого на захід і тривала до самого екватора. З узятих різниць між зазначеними змінами напрямку води видно, що корабель "Нева" на всьому згаданому просторі повело течією близько градусу на зюйд і на стільки ж на вест.
Після переходу екватора, південно-східний пасатний вітер поступово посилювався, у міру того, як ми просувалися на південь, і в той же час відхилявся все більш на схід. Отже, він вельми сприяв нашому плаванню.
5 грудня ми були під 16о 30' пд. ш. і під 31о 18' з. д. Вітер перейшов в північно-східну чверть. Вранці я виміряв кілька відстаней місяця від сонця, за якими полуденна довгота виявилася 30о 38'. Отже, від показаної хронометрами вона відрізнялася на 40'. Але так як на вірність місячного спостереження покладатися не можна, то ймовірно, що ми в цей час перебували біля пункту, зазначеного хронометрами.
Сьогодні капітан Крузенштерн був на моєму кораблі і запропонував мені йти відшукувати острів Ассенціон 52. Я тим охочіше погодився на цю пропозицію, що не потрібно було далеко ухилятися від справжньої дороги. Головний намір цього підприємства полягав в тому, щоб вирішити сумнівне питання, чи існує острів Ассенціон чи ні? Отже, обидва кораблі взяли належний курс.
9 грудня. До 9-го числа намагалися ми вести свої пошуки. Але видячи, що всі прийняті нами заходи стають марними, і переконавшись абсолютно, що близько 20о 30' пд. ш. і між західними довготами 30 о і 37 о острова Ассенціон зовсім немає, ми зважилися продовжувати свій шлях. Вважаючи по вітрам, які тоді дули, що ми незабаром можемо прийти до гавані, я почав заздалегідь готуватися до наливу води, для чого і велів зібрати всі бочки і вжив усіх можливих заходів, щоб під час перебування нашого в Бразилії оберегти команду від хвороби.
12 грудня. Увесь минулий тиждень вітри здебільшого дули північні і досить свіжі, чому ми і мали досить успішний хід. О 5 годині ранку в 80 милях [55 км] на заході показався мис Фріо.
Ми перебували тоді на глибини 40 сажнів [73 м], ґрунт був мул з піском. Його появу очікували ми наперед, так як напередодні були оточені метеликами різних кольорів, а до вечора дістали лотом дно на 55 сажнів [100,6 м], ґрунт черепашки, крупний пісок з камінням і коралом. На світанку небо вкрилося туманом, так що не можна було робити астрономічних спостережень. Втім, по проведеному мною вчора спостереженню, я міг зробити висновок, що хронометр № 136, на який я більше всіх сподівався, трохи відстав. Пролежавши на південному заході до чотирьох годин після полудня, ми лягли до південного сходу 53. Так як вітер став близько 10 години сильніше, то ми взяли по два рифу у марселів 54. Наближаючись до берегів, я намагався, що-небудь дістати з дна, і для того неодноразово опускав дріжд {Так називається сітка з залізними граблями, якою в Англії ловлять устриць.}. Але без успіху: зловив тільки кілька дюжин тварин, схожих на річкових раків , довжиною близько 1/5 дюйма [в 4 або 5 мм]. Вони дуже моторні. Близько нас було їх так багато, що, коли мили палубу, то в кожне відро попадалося від 5 до 10 цих тварин. Дельфіни також оточували нас весь день. З корабля "Надія" вбили одного з них, який, як кажуть, мав в довжину до 3 футів [1 м] і був вельми смачний.
Отже, сьогодні благополучно і в доброму здоров'ї досягли ми Америки. Плавання наше від екватора було досить поспішно. Крім вітрів, цьому сприяла і сама морська течія. З 27 листопада вона наштовхала корабель "Нева" на 62 милі [115 км] на зюйд і на 75 миль [139 км] на захід. Напрямок же її був південно-західний протягом південно-східного пасатного вітру, або до 15 о широти, а потім, при північних вітрах, змінився на північно-східний і зберігався до самого берега.
13 грудня. Вітер дув південний, небо було ясне. Вранці виміряв я десять, а ввечері вісім висот для хронометрів і, перебуваючи весь день на виду мису Фріо, знайшов, що №№ 50 і 136 показували близько 70 миль [130 км] на схід, особливо останній, вважаючи, що довгота мису західна 41о 43'. Вчора ввечері знайдено по азимуту схиляння компаса 55 4 о 00 ', а сьогодні 5о 10'.
Близько заходу сонця вітер повернув на схід, і ми лягли курсом до острова Св. Катерини.
14 грудня. Берегів ще не було видно; опівдні робили виміри на південній широті 24о 14' і західній довготі 42о 17', за хронометром № 50, який виявився вірніше інших, і по пеленгам мису Фріо. Так як сьогодні сонце було в зеніті, то ми виміряли висоти його на обидві сторони і тому знайшли схилення горизонту 55 4'38 ".
16 грудня. Вважаючи, що ми знаходимося недалеко від берега острова Св. Катерини, перед обідом прив'язали канати до якорів і лягли в дрейф близько 8 години вечора з наміром утриматися до ранку на одній глибині, яка була 30 сажнів [55 м], а ґрунт точно такий же зеленуватий мул, як біля мису Фріо.
17 грудня. Перед світанком ми опустилися на південний захід і на початку п'ятої години побачили на південно-південно-заході невеликий, але високий острів. Незабаром відкрився інший гористий острів на заході-південному заході. Чим ближче ми підходили, тим більше відкривали нових висот, а о 8 годині з половиною з'явився весь берег. Вважаючи, що на зюйд належало бути острову Алваредо, я повернув корабель на північний захід і пішов уздовж берега на відстані 7 миль [13 км]. Глибина нашим шляхом була 25, 23 і 22 сажні [46, 42 і 40 м], ґрунт — крупний пісок з цільною черепашкою і дрібний пісок з такою ж домішкою. Близько 10 години настала похмура погода. Не маючи полуденного спостереження, ми пробиралися у берега до самого вечора, а на ніч повернули в море. Дув північно-східний вітер. Прямуючи на схід до 10 годин, ми мали глибину від 20 до 22 сажнів [від 36 до 40 м]. З того часу по румбу північно-північний схід до півночі вона почала збільшуватися і за північ була вже 30 сажнів [55 м], ґрунт всюди темний, зеленуватий мул.
18 грудня. З ранку небо здавалося ясніше вчорашнього, але при цьому деякі береги не було видно. Опівдні знайдена південна широта 26о 59'. Лише тільки почав я спускатися на широту острова Алваредо, як побачив, під берегом судно, за яким і погнався, але після того, як я пройшов близько 8 миль [15 км] на південний захід, мені здалося, що воно знаходиться дуже близько від берега. Тому я змушений був направитись 57 до корабля "Надія". О 3 годині підійшов я до Крузенштерна для переговорів і вирішив з ним оглянути береги на південь. Через годину настала тиха погода; береги закрилися туманом, і над горами, що лежать південніше, загримів грім. Прийнявши це за ознаку наступаючої бурі, я наказав прибирати вітрила. І справді, близько 4 годин налетів вихор з дощем, який незабаром потім перетворився в шторм. Тому і залишили ми тільки грот-марсель 58, зарифлений усіма рифами, фок і бізань, інше ж все закріпили. О 10 годині ночі ненавмисний випадок зблизив було нас з кораблем "Надія" так, що якби той трохи забарився спуститися, то звичайно зіткнувся б з нами. Про цю пригоду мені сказали лише тоді, коли вже обидва корабля майже торкалися одне одного бортами, проте ж, на щастя, розійшлися без будь-якої шкоди. Я прибрав фок 59 і дотримався до вітру 60, а корабель "Надія" поставив фор-стеньги-стаксель 61. Почуттів наших при цьому описувати немає потреби. Скажемо тільки, що як офіцери, так і матроси показали найбільшу спритність, яка врятувала корабель майже від неминучої загибелі.
20 грудня. З півночі вітер почав потроху стихати, проте все ще дув міцно і відніс нас в море так далеко, що тільки 20-го числа на світанку ми побачили знову землю і в полудень прийшли на те саме місце, де знаходилися три дні тому. О 2 годині пополудні виміряв я відстань між сонцем і місяцем, за яким західна довгота вийшла 48о 20'. У той же час хронометри показували: пенінгтонів 48о 4', № 50 47о 31', № 136 46о 33'. О 4 годині пополудні приїхав до нас лоцман і підтвердив, що острів, який ми вважали островом Алваредо, є точно він самий {На деяких картах цей острів показаний лежачим з півдня від острова Св. Катерини; однак це невірно.}. Всю ніч лавірували під вітрилами.
21 грудня. Разом зі сходом сонця наближалися ми до берегів, а близько 6 години пополудні стали на якір у фортеці Санта-Крус. Корабель "Нева" проходив між Алваредо і Галом. Іти цією протокою без лоцмана я б ніяк не наважувався, так як Лаперуз в свою подорож називає її дуже важкою. Але досвід показав зовсім протилежне. Я ніколи не бачив кращої протоки. Проходячи всю ширину її, ми не знайшли менше 21 сажні [38 м] глибини; ґрунт був всюди мул.