Отримавши на те вельми чемну відповідь, ми взаємне відсалютували, після якого негайно зійшли на берег.
Хоча в гавані я не знайшов свого супутника, але, сподіваючись з'єднатися з ним незабаром, я почав готуватися до виходу в море. Палуба мого корабля від минулої бурі була пошкоджена і вимагала поправки.
Пора року ставала пізніша, і для більшої безпеки я наказав прив'язати нові вітрила. Незважаючи на цю роботу, команда була розділена так, що частина її завжди могла їздити на берег для покупок. Це потрібно було і для того, щоб люди користувалися береговим повітрям разом зі свіжою провізією і зміцнили своє здоров'я для перенесення прийдешніх їм трудів.
На третій день нашого прибуття в гавань прийшов туди і корабель "Надія". Під час бурі він потерпів набагато більше, ніж "Нева"; на ньому виявилося протікання навколо бортів. Втім, я дуже радів, що Крузенштерн знайшов своїх матросів такими ж майстерними і кмітливими, якими були наші. Отже, нам нічого більше не залишалося бажати, як тільки звичайного щастя мореплавців для здійснення свого підприємства.
Оскільки допомога і моторність бувших на кораблі офіцерів дещо збавили мене від господарських турбот, то мені залишалося досить часу для інших корисних справ. А так як місто Фалмут не може зайняти мандрівника на тривалий час ні малим числом своїх будівель, ні вузькими провулками, розкиданими по горі, то я намагався задовольнити свою цікавість оглядом околиць.
У 1-й день жовтня, разом з натуралістами Тілезіусом30 і Лангсдорфом31, і взявши з собою надвірного радника Фосе32, я відправився до мідного рудника Долкуту. Від Фалмута він знаходиться в 12 милях [22 км], а від міста Редруфа в 3 милях [5,5 км].
Долкут розробляється нині товариством купців. У довжину простягається він на 1 милю [1,8 км], а в глибину на 180—190 сажнів [від 330 до 350 м]. При ньому знаходиться до 1 000 працівників, з яких одна половина працює всередині, а інша на поверхні копальні. Наглядач запевняв мене, що дванадцята частка видобутої тут руди перетворюється в метал, що приносить господарям прибутку близько 4 000 фунтів стерлінгів. Працівники тут, як і на багатьох англійських рудниках, домовляються з господарями у публічному торгу. Деякі з них отримують п'ять, шість, а інші і вісім шилінгів з кожного фунта стерлінгів з вирученої за метал суми. Отже, вони мають деяку співучасть з господарями, а тому і працюють старанніше. Розрахунок з ними буває два рази в місяць, і якщо хто за своїм договором не виробить нічого, то звичайно отримує від господарів для свого утримання деяку невелику плату в залік майбутнього свого виробітку. Рудник оточують головні корнуелівські рудники Кукс-Кічен, Дрюйд, Тін-крафт і Канберенвін. Кажуть, що вони належать лорду Донстанвілю.
Фалмут хоча і невелике місто, але по зручності і розташуванню своєї гавані заслуговує на увагу. У ньому кожен мореплавець може отримати потрібні для себе запаси набагато дешевше, ніж в інших англійських портах, а особливо рибу, якої ловиться там дуже багато. Фалмутська гавань служить притулком для пакетботів33, що ходять в Лісабон, Північну Америку і Західну Індію. Вхід в гавань захищається з західної сторони фортецею Пенденісом, а зі сходу — С.-Мосом і вельми зручний для судів через тихий хід припливу і відпливу.
Корнваліс34 зовсім не походить на ті прекрасні місця, яких багацько в Англії. Там зустрічаються всюди гори і дикий камінь, ріллі трапляються досить рідке, і, замість родючих садів, мандрівник бачить одні тільки чагарники. Незважаючи на це, Корнваліс збагачує державу не менше інших. Англія отримує з нього жерсть і мідь. Близько корнваліських берегів проводиться досить багата рибна ловля, яка не тільки створює спритних і сильних матросів, а й приносить значний прибуток. Риба пільчард35 ловиться тут в такому достатку, що впродовж одного літа її заготовляють до 60 000 бочок. Вона походить на оселедець, але дещо поменше і жирніше. З неї видобувається жир, який може бути вживаємо з користю в багатьох випадках. Сама ж риба звичайно вивозиться в країни Середземного моря, бо іспанці її дуже люблять.
РОЗДІЛ ДРУГИЙ
ПЛАВАННЯ КОРАБЛЯ "НЕВА" З ФАЛМУТА ДО КАНАРСЬКИХ ОСТРОВІВ
Прибуття посланника з Лондона. — Відплиття корабля "Нева" з Фалмута 6 жовтня. — Опис надзвичайного повітряного явища. — Прибуття до острова Тенерифе . — Санта-Крус. — Місто Лагон.
6 жовтня, 1803 р. Негайно після прибуття нашого посланника з Лондона на корабель "Надія", ми знялися з якоря. Користуючись попутним вітром і морським відливом, ми прийшли до Лізарду 36 об 11 годині вечора, і з півночі російський прапор майорів уже у відкритому океані.
6 жовтня. Вітер дув східний, погода була дещо холоднувата. Так як в цих місцях алжирці та інші морські наїзники {пірати} нерідко нападають на судна, то для обережності ми зарядили всі гармати ядрами.
10 жовтня. Від самого Лізарду вітер дув свіжий, а сьогодні став тихіше. З 8-го почали показуватися птиці, буревісники, які можуть бути названі жителями океану, а сьогодні з'явилися невеликі пташки, які, очевидно, були віднесені від берегів південно-східними вітрами. Їх налетіло на корабель стільки, що наші кішки переловили вельми багатьох. Об 11 годині я виміряв декілька відстаней Місяця від Сонця, а перед тим – висоти 37 для хронометрів. По першому спостереженню, зробленому в полудень, західна довгота {Довгота у всьому описі подорожі вважається від Гринвічського меридіана. Коли ж вона показана по хронометрам, то означає середню між трьома, які є на кораблі.} вийшла 13 о55', а за останнім 13 о28'. Знайдена же за спостереженнями північна широта виявилася 38 о44'. Увечері при частому сяйві сполохів між півднем і сходом показалося дуже дивне повітряне явище; воно пройшло по горизонту майже цілу чверть неба, і потім зникло за хмару, залишивши після себе тонку вогняну смугу, яку можна було бачити досить виразно близько 10 хвилин 38.
17 жовтня. З самого виходу нашого з Фалмута продовжував дути свіжий змінний вітер з півдня, і погода стояла сира. Однак нам вдавалося іноді робити спостереження, з яких видно було, що ми мали тоді невпинну південну течію, яка посунули корабель "Нева" близько 50 миль [90 км]. Сьогодні небо прояснилося, і ми звідусіль були оточені морськими хижаками 39, які, як би бажаючи розділити з нами радість, спричиненою в нас чудовою погодою, безперестанку грали навколо.
Наближаючись до помірних широт, я між іншими розпорядженнями наказав людям, щоб вони, висушивши своє тепле плаття, прибрали його в скрині, а залишили б тільки по одній парі для холодних ночей. Також наказано було, щоб під час нашого перебування в жаркому кліматі щоранку одна вахта неодмінно обливалась морською водою, щоб кожен матрос був вимитий два рази в тиждень. Я був впевнений, що це засіб послужить до збереження здоров'я; крім чистоти, воно зміцнює тіло.
18 жовтня. Вітер був легкий, з північного заходу; погода стояла приємна. Опівдні за спостереженнями, ми знаходились під 30 о8' пн. ш. і під 15 о14' з. д. Течія тут зробилася трохи повільніша, так як з учорашнього полудня ми посунулися вперед тільки на 8 миль [15 км] на зюйд і на 13 миль [24 км] на ост. О 3 годині пополудні з марса 40 в північно-західній стороні помічені острови Салважі 41, які могли б ми бачити в полудень, якби тому не стала на заваді похмура погода.
Сьогодні через теплу пору я велів видавати команді французьку горілку, змішану з водою, або грог.
19 жовтня. На самому світанку побачили ми острів Тенерифе, який перебував від нас на південному заході в 45 милях [83 км]. Але оскільки в цей час над висотами носився ще туман, то Пік показався нам тільки о 7 годині ранку, і потім до самого полудня ця славна гора майже безперестанку представлялася нашому погляду. Вкрита снігом, її вершина, освітлена сонячними променями, представляла прекрасне видовище. Зізнаюся, що вид, цього величезного колоса привів мене в захват. Хоча раніше я і проходив повз острів Тенерифе, але, через похмуру погоду, мало бачив його береги.
З самого ранку угледіли великий трищогловий корабель, який наблизився до нас лише близько 5 години пополудні і підняв французький прапор. Ми, так само піднявши свій прапор, підійшли до нього для переговорів. Корабель виявився французьким корсаром 42 "Ежілсьен", який, визнавши нас за англійців, приготувався до бою. Хоча від якірного місця ми були і недалеко, але при настанні ночі зважилися лавірувати до світанку.
Взявши пеленг43 північного мису Тенерифу, я знайшов, що вимір мій, зроблений в полудень, було на захід від цього пункту на 1о21'. З учорашнього дня нас протягнуло на 8 миль [15 км] на зюйд і на 9 миль [16,7 км] на схід. Хронометри ж виявилися вельми вірними.
20 жовтня. Разом зі світлом я спустився до Санта-Крусу і близько полудня прибув туди. Ще до опускання якоря, капітан порту, під'їхавши до нашого корабля, показав нам місце для стоянки. Розташувавшись на якорях, я і Крузенштерн разом були у губернатора маркіза де ла Кази Кагігала. У той же самий час прийшов і вчорашній корсар з іспанським бригом. Останній привіз від свого двору веління, щоб, в разі нашого прибуття на Тенерифе, нам було надано гостинність і допомогу. Незабаром після цього американський бриг зупинився на якорі біля наших судів. Він повідомив нас, що на Мадері днів з десять тому був жорстокий ураган, під час якого зірвало чимало будинків, і майже всі кораблі, що були там, розкидало по берегах. Його ж самого, зірвавши з якорів, потягло було прямо на камені, звані Лок-Рокс, де він неминуче б загинув з усім екіпажем, якби, на щастя, раптом не подув західний вітер, який і врятував його від смерті, що загрожувала йому. Ми дякували бога, що самі не зайшли, або, краще сказати, супротивний вітер не допустив нас дійти до цього острова, у якого, залишивши Європу, припускали було простояти кілька днів; в іншому ж випадку, може статися, він став би межею нашого плавання.
Найголовніша причина, яка спонукала нас зайти на Тенерифе, полягала в тому, щоб запастися винами, прісною водою і свіжими харчами для команди. Тому негайно ми звернулися до місцевого купця Армстронга, до якого мали листи. Він негайно розіслав людей по місцях краю для заготівлі, якомога швидше, всього, що нам було потрібне.