К л і т
Скорбота переповнює його
Так, що з очей сльозами витікає.
Б р у т
Волумнію!..
В о л у м н і й
Що хочеш ти сказати?
Б р у т
З'являвся привид Цезаря мені
У мороку нічному; вперше – в Сардах,
Цієї ж ночі – в полі при Філіппах.
Мій час настав, я знаю.
В о л у м н і й
Що ти, Бруте?
Б р у т
Я впевнений у цьому. Бачиш ти,
Що з часу вбивства твориться у світі?
Звучить бойовий сигнал.
Ми ворогами загнані до краю.
В безодню краще кинутись самим,
Аніж чекати, щоб туди штовхнули.
З тобою, друже, ми навчались в школі.
Прошу тебе в ім'я старої дружби,
Тримай мій меч – на нього кинусь я.
В о л у м н і й
Не здатна дружба на таке, мій Бруте.
Знову бойовий сигнал.
К л і т
Тікаймо! Зволікати нам не можна.
Б р у т
Прощайте всі: Дарданій, Кліт, Волумній!
Стратоне, ти один весь час дрімав:
Прощай і ти, Стратоне! – Любі друзі,
Я радий, що в бурхливому житті
Мене ніколи і ніхто не зрадив.
Поразка ця мене уславить більше,
Ніж перемога ворогів моїх,
Октавія й Антонія. Прощайте!
Моя скінчилась повість. Гасне зір
І спокою моє жадає тіло.
Я заслужив його своїм трудом.
Бойовий сигнал. За сценою крики: "Біжіть! Тікайте!"
К л і т
Біжи, наш вождь!
Б р у т
Тікайте! Я – за вами.
Ідуть усі, крім Брута і Стратона.
Лишився ти зі мною недарма;
Ти – відданий прихильник мій, Стратоне,
І вірний мій слуга, твердий і чесний.
Тримай мій меч і відверни лице,
Коли на нього кинусь я. Ти згоден?
С т р а т о н
Дай руку спершу. Прощавай, мій пане!
Б р у т
Прощай, Стратоне! – Цезарю, себе
Мені убити легше, ніж тебе!
(Кидається на свій меч і вмирає.)
Бойовий сигнал.
Входять О к т а в і й, А н т о н і й, М е с с а л а,
Л ю ц і й та воїни.
О к т а в і й
Хто ця людина?
М е с с а л а
Він – слуга у Брута.
Скажи, Стратоне, де господар твій?
С т р а т о н
Як ти, він до полону не потрапить.
Спалити тіло можуть переможці.
Нікому смерть його не зробить честі,
Бо сам себе здолав шляхетний Брут.
Л ю ц і л і й
Живцем не здався Брут. – Спасибі, Бруте,
Підтвердив ти Люцілія слова.
О к т а в і й
Всіх слуг його прошу мені служити.
Відповідай, чи згоден ти, Стратоне?
С т р а т о н
Якщо Мессала згодиться на це.
О к т а в і й
То що про нього скажеш ти, Мессало?
М е с с а л а
Стратоне, розкажи, як Брут помер?
С т р а т о н
Я меч тримав – він кинувся на меч.
М е с с а л а
Тоді візьми його. Він не відмовив
Господарю у послузі останній.
А н т о н і й
Так, Брут був найшляхетнішим із римлян.
Всі змовники, що Цезаря вбивали,
Зробили це від заздрості, лиш Брут
При цьому думав про загальне благо,
З високих убиваючи спонук.
Його життя було прекрасним. В ньому
Природою з'єдналось все найкраще,
Щоб ствердити: "Людиною він був!"
О к т а в і й
За честь і доблесть Брута, як належить,
Його ми урочисто поховаєм.
Нехай вночі в найкращому уборі,
Як воїн, у наметі він лежить. –
Сурміть відбій! Поділимо лишень
Те, що приніс нам цей щасливий день.
Ідуть геть.