П р и н ц. Згоден. І темою послужить твоя втеча.
Ф а л ь с т а ф. Досить, Гаррі. Про це ні слова більше, якщо любиш мене.
Входить т р а к т и р н и ц я.
Т р а к т и р н и ц я. Господи Ісусе! Мілорде принце…
П р и н ц. Що скажеш, міледі трактирниця?
Т р а к т и р н и ц я. Ах, мілорде, там біля дверей якийсь придворний хоче вас бачити. Він говорить, що прийшов від вашого батечка.
П р и н ц. То пошли його до моєї матінки.
Ф а л ь с т а ф. Який він із себе?
Т р а к т и р н и ц я. Старий.
Ф а л ь с т а ф. Чому ж він опівночі не в ліжку? Чи не поговорити мені з ним?
П р и н ц. Зроби ласку, Джеку.
Ф а л ь с т а ф. Добре. Я зумію його спровадити. (Іде геть.)
П р и н ц. Ну, панове, ви бились на славу – і ти, Пето, і ти, Бардольфе. Ви теж леви, у вас також інстинкт, і ви втекли, щоб не зачепити справжнього принца. Соромтесь!
П р и н ц. Зізнайтесь відверто, чому меч у Фальстафа такий зазубрений?
П е т о. Дуже просто. Він зазубрив його своїм кинджалом і сказав, що правдами чи неправдами примусить вас повірити, що це сталось у сутичці. Він підмовляв і нас зробити так само.
Б а р д о л ь ф. Він радив нам подряпати носи колючою травою, змастити одежу кров'ю і потім божитися, що це кров убитих. Вперше за останні десять років я червонів, як у дитинстві, слухаючи настанови цього шахрая.
П р и н ц. Що ти вигадуєш, негіднику? Червона фарба не сходить з твого обличчя, відколи ти вкрав першу склянку хересу і був на цьому спійманий. Вісімнадцять років твій ніс не перестає палати. І ти тікав з таким гарматним гнотом на обличчі! Який інстинкт керував тобою?
Б а р д о л ь ф (показуючи на свій ніс). Ви про це полярне сяйво?
П р и н ц. Так, про нього.
Б а р д о л ь ф. Як ви думаєте, що означає цей колір?
П р и н ц. Пияцтво і жебрацтво.
Б а р д о л ь ф. Ні, мілорде. Якщо правильно тлумачити, то – запальний характер.
П р и н ц. Якщо правильно тлумачити, то – шибеницю.
Розсердившись, Бардольф іде геть.
Ф а л ь с т а ф повертається.
А ось і охлялий Джек, ось скелетик! Ну, що чути, опудало з вати? Скільки років ти не бачив своїх колін?
Ф а л ь с т а ф. Своїх колін? В твоєму віці, Гаррі, я був не товщий орлиного кігтя і міг би пролізти крізь чоловічий перстень з великого пальця. Мене змінили прикрощі життя. Від зітхань людина роздувається, мов бульбашка. Ти питаєш, що чути? Погані новини, Гаррі. Тут був сер Джон Брессі з дорученням від твого батька: тебе викликають ранком у палац. Цей північний зайдиголова Персі та ще той, із Уельса, що відшмагав нечистого, наставив роги Люциферу і примусив диявола присягнути йому на хресті – той, чорти б його забрали, як його зовуть?
Ф а л ь с т а ф. Оуен Глендавр, саме він, і зять його Мортимер, і старий Нортумберленд, і найвідважніший з шотландців Дуглас, що в'їжджає з розгону на прямовисну гору…
П р и н ц. І на повному скаку вцілює із пістоля у горобця?
Ф а л ь с т а ф. Саме він, ти влучив точно.
П р и н ц. Краще, ніж він у горобця.
Ф а л ь с т а ф. Хоробрості йому не позичати. Цей не побіжить.
П р и н ц. Чому ж ти щойно вихваляв його розгін?
Ф а л ь с т а ф. Верхи, дурненький, верхи. А пішки він не відступить ні на крок.
П р и н ц. А за інстинктом?
Ф а л ь с т а ф. Ну, за інстинктом інша справа. Так от, цей шотландець, потім якийсь Мордейк і ще тисяча інших шотландських синіх шапок об'єднались. Уночі втік Вустер. У твого батька посивіла борода від таких новин. Тепер можна буде купувати землю дешевше тухлої макрелі.
П р и н ц. А влітку, якщо ця міжусобиця не припиниться, незайманих дівчат можна буде купувати сотнями, як цвяхи для підків.
Ф а л ь с т а ф. Правильно, голубе. Здається, цей товар нам недорого обійдеться. – Але скажи мені, Гаррі, ти сильно злякався? Для тебе, наступника престолу, важко знайти страшнішу загрозу, ніж цей чорт Дуглас, злий дух Персі і цей диявол Глендавр. У тебе, я думаю, похололо серце і в жилах заледеніла кров.
П р и н ц. Ані трохи, слово честі. Мені не вистачає твого інстинкту.
Ф а л ь с т а ф. Але завтра, коли ти з'явишся до батька, тобі дістанеться на горіхи. Прошу тебе, якщо любиш мене, приготуйся. Давай зробимо репетицію.
П р и н ц. Добре. Уявімо, що ти мій батько. Розпитуй про подробиці мого життя, а я буду відповідати.
Ф а л ь с т а ф. Чудово. Нехай цей стілець буде моїм троном, цей ніж – моїм скіпетром, а ця подушка – моєю короною. Якщо остання іскра благодаті в тобі не згасла, ти будеш розчулений. Дайте мені склянку хересу, щоб у мене почервоніли очі, ніби я плакав. Я повинен говорити з почуттям – і я це зроблю не гірше короля Камбіза в трагедії. (П'є).
П р и н ц. Добре. Ось я стаю навколішки.
Ф а л ь с т а ф. А я починаю свій монолог. Відійдіть-но вбік, лорди.
Т р а к т и р н и ц я. Господи Ісусе! Оце так забава!
Ф а л ь с т а ф
Не плач, дружино. Сльози – марнота.
Т р а к т и р н и ц я. Боже, який він зробився поважний!
Ф а л ь с т а ф
Прошу вас, лорди. Треба відвести
Готову розридатись королеву.
Т р а к т и р н и ц я. Господи Ісусе! Він говорить точнісінько, як ці паршивці-комедіанти!
Ф а л ь с т а ф. Мовчи, солодка наливко! – Гаррі, мене дивує не тільки те, як ти витрачаєш свій час, а й товариство, в якому ти живеш. Хоч ромашки ростуть тим швидше, чим більше їх топчуть, та молодість тим скоріше зношується, чим більше вживають вина. Що ти мій син, мене частково переконують запевнення твоєї матері, частково власна думка, але найбільше – шахрайський погляд твоїх очей і дурасувато відвисла нижня губа. Якщо ж ти мій син – і до цього я веду мову, – чому ж на мого сина всі показують пальцями? Невже благодатне сонце може стати гультяєм? Зайве запитання. Невже син англійського короля може стати злодієм і відбирати гаманці? Ось питання, яке доводиться ставити. Є одна річ на світі, Гаррі, про яку ти часто чув, і яка відома у нас в країні під назвою дьогтю. А дьоготь, як засвідчують старовинні автори, бруднить – і так само бруднить людину її оточення. Я кажу тобі це, Гаррі, не з похмілля, а зі сльозами на очах, не жартуючи, а сумуючи, не тільки словами, а й засмученим серцем. Все ж таки є один хороший чоловік, якого я часто помічав у твоєму товаристві, та я не знаю, як його зовуть.
П р и н ц. Який він із себе, ваша величносте?
Ф а л ь с т а ф. Це поважний і досить міцний чоловік з великим обличчям, приємними очима і дуже благородними манерами. Я думаю, йому біля п'ятдесяти років, можливо, навіть ближче до шістдесяти, і тепер я пригадую, що зовуть його Фальстафом. Якби цей чоловік виявився розпусним, то його зовнішність дуже оманлива, тому що в погляді його відбивається доброчесність. Якщо дерево пізнається за плодами, як плоди за деревом, то я з впевненістю кажу, що Фальстаф хороша людина. Його товариства й тримайся, а всіх інших прожени. Тепер скажи мені, ледащо, де ти пропадав цілий місяць?
П р и н ц. Хіба личить королю так говорити? Стань тепер ти на моє місце, а я зображу мого батька.
Ф а л ь с т а ф. Мене скидають з престолу? Подивимось. Якщо ти зумієш бути хоч на половину таким величним і поважним, як я, в словах і рухах, то хай мене повісять за ноги, як зайця або кроля, у продавця дичини.
П р и н ц. Ну ось, я сів.
Ф а л ь с т а ф. А я став. Судіть, панове.
П р и н ц. Ну, Гаррі, звідкіля ти?
Ф а л ь с т а ф. З Істчіпа, володаре.
П р и н ц. До мене дійшли дуже серйозні скарги на тебе.
Ф а л ь с т а ф. Це все брехня, мілорде. Покажу я тобі принца, побачиш!
П р и н ц. Як, ти ще лаєшся, негідний хлопчисько? Геть з моїх очей! Тебе силою збивають з шляху доброчесності. Злий дух в образі старого товстуна переслідує тебе. Твій товариш – бочка, а не людина. Навіщо ти водиш знайомство з цією торбою паскудства, з цим мішком свинства, з цим пухирем від водянки, з цим бурдюком із хересом, з цими набитими брудом кишками, з цим смаженим ярмарковим биком із кашею, з цим старезним негідником, сивим безбожником, з цим пустобрехом? Чим обдарований він, крім уміння куштувати херес? Чому навчився, крім розрізання і поїдання каплунів? На що він здатний, крім обману і підлості? Які у нього переваги? — Ніяких. Які недоліки? – Рішуче всі.
Ф а л ь с т а ф. Я просив би вашу милість пояснити мені, про кого йде мова?
П р и н ц. Я маю на увазі спокусника юнацтва, гидотного, сивобородого диявола Фальстафа.
Ф а л ь с т а ф. Я не знаю його, мілорде.
П р и н ц. Не сумніваюсь в цьому.
Ф а л ь с т а ф. Одначе, я не наважусь сказати, що він чим-небудь гірший за мене. Що він старий, так це досить сумно, і про це говорить його сиве волосся. Але щоб він був, пробачте, ваша величносте, розпусником, це я рішуче заперечую. Якщо пити херес із цукром – злочин, то хай Господь допомогає злочинцям. Якщо бути веселим на старість – це гріх, то всі мої знайомі старі трактирники стануть здобиччю диявола. Якщо товстих людей слід ненавидіти, то, значить, худі фараонові корови заслуговують на любов. Ні, добрий володаре, проженіть Пето, проженіть Бардольфа, проженіть Пойнса, але не дивіться косо на доброго Джека Фальстафа, на вірного і хороброго друга Джека Фальстафа, тим більш хороброго, що він старий. Не розлучайте його з Гаррі, не віднімайте його у вашого Гаррі: прогнати товстого Джека – усе одно, що прогнати весь світ.
П р и н ц. Я хочу прогнати його, – і прожену.
Стук в двері. Трактирниця виходить.
Вбігає Бардольф.
Б а р д о л ь ф. Принце, принце! Біля дверей шериф із вартою!
Ф а л ь с т а ф. Геть, волоцюго! Не заважай виставі. Я маю ще багато сказати на користь Фальстафа.
Квапливо повертається трактирниця.
Т р а к т и р н и ц я.