День після суботи

Габріель Гарсіа Маркес

Сторінка 5 з 5

Він закрив скинію і сказала:

— Піфагор.

Служка, хлопчик з поголеною і вилискуватою головою, хрещеник отця Антоніо Ісабель, який і назвав його Піфагором, підійшов до вівтаря.

— Збери пожертвування, — сказав священник.

Хлопчик моргнув, обернувся і потім сказав майже нечутним голосом:

"Я не знаю, де тариль".

Це було правдою. Пожертви не збирали місяцями.

"Тоді знайди велику сумку в ризниці і збирай щонайбільше, стільки, скільки можеш", — сказав падре.

"І що я скажу?" – спитав хлопець.

Падре задумливо споглядав голий та синюватий череп служки.

Нарешті він підморгнув:

"Скажи, що це на те, щоб вигнати Агасфера", — промовив він і відчув, що, повідавши це, він поклав велику тяжкість на своє серце. На мить він нічого не чув, крім шипіння свічок в мовчазному храмі, та своє власне дихання, збуджене і важке. Потім, поклавши руку на плече служки, який дивився на нього круглими переляканими очима, сказав:

"Потім ти береш гроші і віддаєш їх хлопцеві, який був на самоті на початку проповіді і кажеш, що падре відправляє гроші йому, щоб купив нове сомбреро.

1 2 3 4 5