Вдома, у цей час Урсула співала дуже стару пісню та різала цибулю кільцями.
— Пепе, — сказав Бальтазар.
Він посміхаючись, підійшов до хлопця, і подав йому клітку. Хлопчик підскочив. Він обійняв клітку, яка була майже такою ж високою, як він, і дивився на Балтазара наскрізь металевого плетива, не знаючи, що сказати. Не зронив жодної сльози.
— Бальтазаре, — вкрадливо сказав Монтьєль, — я вже сказав тобі негайно винести її, взяти з собою.
— Поверни, — наказала мати сину.
— Вона твоя, — сказав Бальтазар. А потім до Хосе Монтьєля…— Зрештою, для нього я її і зробив.
Хосе Монтьєль переслідував того до вітальні.
"Не будь дурнем, Балтазаре", — сказав він потім, перегороджуючи йому шлях. Віднеси цю розвалюху додому і не роби більше дурниць. Я не заплачу тобі ні сентаво.
"При чому тут гроші", — відказав Бальтазар. Її зроблено конкретно для того щоб віддати Пепе. Я не думав отримати що-небудь.
Коли Балтазар пробирався через допитливих, що заблокували двері, Хосе Монтіель кричав посередині вітальні. Він був надзвичайно блідий і його очі почали наливатися кров'ю.
— Придурок – ревів він. Забирай свій металобрухт. Останнє, чого бракувало, — це коли будь-хто заявляється та порядкує у мене вдома. Бля!
У більярдній Балтазара зустріли з оваціями та стоячи. До цього моменту, він думав, що зробить клітку краще, ніж ту, яку довелося віддати синові Хосе Монтьєля, щоб той хоча б не продовжував плакати, і що нічого в цьому не було особливого. Але потім він зрозумів, що все це має певне значення для багатьох людей, і він почувався трохи збудженим.
— Тож тобі дали п'ятдесят песо з клітку.
— Шістдесят, — поправив Балтазар.
"Це ж неймовірно", — сказав хтось. Ти єдиний, хто зміг витягнути цю купу грошей у Дона Чепе Монтьєля. Це треба відзначати.
Вони запропонували йому пиво, і Балтазару прийшлось замовити його на всіх. Це був перший раз у житті, коли він пив, у сутінках він був вже повністю п'яний і розказував про небувалий проект із тисячі кліток по шістдесят песо, а потім мільйон кліток, щоб набрати повних шістдесят мільйонів песо.
-Треба дуже швидко зробити щонайбільше речей, щоб продати їх багатим, перш ніж вони вимруть – твердив він, вже нічого не тямлячи. Усі вони хворі, і скоро сконають. Вони такі нещасні – їм навіть хвилюватись заборонено.
Вважай дві години автоматичний програвач без зупинки грав за його рахунок. Всі піднімали тости за здоров'я Балтазара, за його удачу і його статки, а також за смерть багатіїв, але у вечірній час вони залишили його одного у салоні.
Урсула чекала його до восьми, з тарілкою смаженого м'яса, посипаного цибулевими кілечками. Хтось сказав їй, що її чоловік був у більярдній, божевільний від щастя, угощаючи пивом всіх бажаючих, але вона не повірила, бо Балтазар не напивався ніколи. Коли вона лягла спати, майже опівночі, Балтазар знаходився у добре освітленому салоні, де стояли чотиримісні столи зі стільцями навколо, та танцмайданчик на свіжому повітрі, по якому товклись птички.
Лице Балтазара було вимазане губною помадою , та, оскільки не міг зробити жодного кроку, то марив, що непогано б опинитися я з двома жінками в одному ліжку. Він розтратився настільки, що йому довелося заставити годинник як гарантію, з зобов'язанням сплатити наступного дня. Трохи потім, звалившись з ніг на вулиці, він зрозумів, що його черевики знімають, але не хотів покинути найщасливіший сон свого життя. Жінки, що йшли на месу о п'ятій ранку не наважувалася дивитись на нього, вважаючи, що він мертвий.